Постанова № 22084143, 12.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

12 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/657/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

позивача: Паламарчук О.А., Скржешевського М.С., Тишківського С.Л.

відповідача: Спесивцева В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство "ІнноВіннпром"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство "ІнноВіннпром" з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо визначення сум податкового зобовязання на підставі висновку про не підтвердження товариством суми податкового кредиту необхідними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши думку осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" зареєстровано реєстраційною палатою Вінницької міської ради від 20.11.2001 року, наказ № 727-Р, та взято на податковий облік в державній податковій інспекції у м. Вінниці 30.11.2001 року за № 5/3072.

Старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронним управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Осадчук К.П. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ІВП ІнноВіннпром" з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість ТОВ "Хелдіг", ТОВ "Дерикторія" , ТОВ "Авант-К", ТОВ "Торг-М", ТОВ "Хортком", ТОВ "ЦСП-Авант", ТОВ "Укрінжпроект", ТОВ "Укрінженерія", ТОВ "Торгстрім плюс", ПП "Біг Кепітал", ТОВ "Імідж-Текс", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Елітсервіс-2008", ТОВ "Інформконсалт плюс", ТОВ "Аквілон - 2009", ТОВ "Стрім-торг плюс", ТОВ "Топ Дизайнер", ТОВ "Інтехфлот", ТОВ "Укррекламасервіс", ТОВ "Зодчих Буд", ПП "Центр правової допомоги "Оберіг", ТОВ "Правтранс", за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Вінниці складено акт № 145/2310/31743529 від 19.02.2012 року (а.с. 8-18).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки на думку податкового органу товариством завищено суму податкового кредиту за жовтень 2009 року - квітень 2010 року в сумі 158000 грн. Дане порушення виникло в звязку із не наданням позивачем необхідних первинних документів, які могли б підтвердити господарські операції з контрагентами.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняте податкове-повідомлення рішення форми "Р" від 02.02.2012 року № 0000212350 згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 158000 грн. (основний платіж) та 39500 грн. (штрафні санкції). Вказане рішення одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Визначаючи позивачу суму податкового зобовязання, податковий орган виходив з того, що підприємство, декларуючи податковий кредит за період жовтня 2009 року - квітня 2010 року, порушило п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки сума податкового кредиту не підтверджена необхідними первинними документами по операціях з постачальниками ТОВ "Хелдіг" в сумі 125000 грн. та ПП "Біг Кепітал" в сумі 33000 грн.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п. 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, на момент проведення позапланової перевірки частина податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у жовтні 2009 року - квітні 2010 року в розмірі 158000 грн., були у позивача відсутні.

Абзац 5 п.п. 7.2.3 п. 7.3 ст. 7 Закону передбачає, що платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Згідно поданих декларацій за період жовтня 2009 року - квітня 2010 року товариство відобразило свої податкові зобовязання з урахуванням отриманих від ТОВ "Хелдіг" та ПП "Біг Кепітал" податкових накладних, відтак позивач дотримався своїх зобовязань щодо зберігання податкових накладних протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, під час проведення позапланової перевірки товариство не мало змоги надати первинні документи отримані від ТОВ "Хелдіг" та ПП "Біг Кепітал" в звязку з їх викраденням, що підтверджується постановою Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.06.2011 року за ст. ст. 185, 357 КК України (а.с. 32-33). Вжиті позивачем заходи щодо відновлення документів не дали ніякого результату по причині неможливості встановлення місцезнаходження контрагентів.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим судом встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Вінниці в травні 2011 року проводилась планова виїзна перевірка ТОВ "ІВП ІнноВінпром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 1967/2301/31743529 від 13.03.2011 року (а.с. 34-65).

Як вбачається із зазначеного акту, податковим органом не встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинам із підприємствами ТОВ "Хелдіг" протягом 2009-2010 років.

При цьому під час проведення вказаної перевірки, згідно витребуваного судом та долученого до матеріалів справи узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки, податковому органу позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджували податковий кредит по ПДВ (а.с. 125-128), більшість з яких долучені до досліджених в судовому засіданні матеріалів перевірки.

Таким чином, ДПІ у м. Вінниці за результатами попередньої планової виїзної документальної перевірки ТОВ "ІВП ІнноВінпром" встановила наявність первинних документів, які давали право товариству віднести до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 158000 грн., в звязку з чим при проведені чергової позапланової перевірки у відповідача не було жодних підстав та необхідності перевіряти ще раз ці первинні документи.

Згідно ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, документи, визначені цим Кодексом та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 1 Закону України "Про інформацію" документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1003 від 24.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2011 року за № 70/18808, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

На момент винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, висновки акту документальної планової перевірки від 13.05.2011 року ніким не спростовані та є чинними.

Відтак визначаючи податкові зобовязання позивачу, відповідач порушив ст. 83 ПК України, оскільки при проведенні позапланової перевірки та визначенні податкових зобовязань не прийняв належним чином до уваги акт перевірки від 13.05.2011 року та додані до матеріалів цієї перевірки первинні документи.

Крім того, підтвердженням того, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ "Хелдіг" та ПП "Біг Кепітал" у товариства були всі первинні документи, свідчать пояснювальні листи позивача, з яких вбачається, що останній надсилав на адресу відповідача необхідні первинні документи, які підтверджували взаєморозрахунки позивача з підприємством ТОВ "Хелдіг", а відтак частина цих документів знаходиться у відповідача (а.с. 69-70, 71-72, 73-74).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що податковий орган під час перевірки та визначенні податкових зобовязань ТОВ "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України. Відтак позовні вимоги є обґрунтованими, а тому суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000212350 від 02.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство "ІнноВіннпром" 1975 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку державної податкової інспекції у м. Вінниці.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяАльчук Максим Петрович