Постанова № 22083455, 12.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

12 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/518/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Розлуцького Андрія Миколайовича

позивача: Кибальник Я.М., Кучми С.В., Кучевської В.І.

відповідача: Кубика М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Фуд"

до: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Фуд" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі перевірки, проведеної ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області, складено акт №586/23/35438742 від 30.08.2011 року., в якому необґрунтовано зафіксовано ряд порушень ТОВ "Інтер-Фуд" податкового законодавства. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000222300 від 15.09.2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 479971,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000212300 від 15.09.2011 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 53461,00 грн..

Позивач не погоджується із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки акту суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ухвалою суду від 03.02.2012 року у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду.

12.03.2012 року представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

16.02.2012 року до суду від представника відповідача надійшло письмове заперечення проти адміністративного позову, в якому позивач вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на обставини викладені в запереченнях проти адміністративного позову ( а.с. 120-124).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 27.07.2011 року №383 виданого ДПІ у Тульчинському районі, головним державним податковим ревізор-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Тульчинському районі Рудим О.А., на підставі п. 20.1.4 ст. 20 та п. 78.1.8 ст. 78 Податкового кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року та наказу ДПІ у Тульчинському районі № 494 від 26.07.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інтер Фуд" з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Висновки перевірки відображено в акті №586/23/35438742 від 30.08.2011року (далі - акт).

Проведеною перевіркою встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТОВ "БК Морепродукти" та ТОВ "Автобансервіс". Так, на думку податкового органу, господарські опереції із вищезазначеними конрагентами не мають реального характеру та направлені на фіктивне формування податкового кредиту позивача. Таким чином, відповідач робить висновок про нікчемність договорів, укладених на виконання цих операцій, відтак і про завищення суму податкового кредиту. Як вбачається із акту перевірки, вказані дії призвели до порушення позивачем вимог:

- п.198.1, п. 198.2 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 479971,0 грн., в тому числі січень 2011 року - 2679,0 грн., лютий 2011 року - 468605,0 грн., березень 2011 року - 8687,0 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. ст. 198 ПК України позивачем, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в період, що перевірявся на загальну суму 53461,0 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 53461, 0 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки в частині завищення ним суми податкового кредиту, сформованого за наслідками операцій з ТОВ "БК Морепродукти" та ТОВ "Аватобансерівс" та подав на них заперечення від 30.08.2011 року(а.с.50-57).

ДПІ у Тульчинському районі своїм листом від 12.09.2011 року № 4896/10/23-211 залишила акт позапланової виїзної перевірки від 30.08.2011 року № 586/7/23/-35438742, без змін.

15.09.2011 року, на підставі вищезгаданого акту перевірки, ДПІ у Тульчинському районі винесено податкове повідомлення-рішення форми В-4 №0000212300, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53461,0 грн. та податкове повідомлення-рішення форми Р № 0000222300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 479971,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3,0 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, оскаржив їх у адміністративному порядку до ДПІ у Тульчинському районі, ДПА у Вінницькій області та до ДПС України.

Рішенням ДПА у Вінницькій області від 07.11.2011 року № 23069/10/25-009 скаргу позивача залишено без змін.

За результатами розгляду повторної скарги позивача, рішенням ДПС України від 19.01.2012 року №1235/6/10-2115, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 000222300 в частині 2,0 грн. застосованої штрафної санкції та у відповідній частині рішення ДПА у Вінницькій області від 07.11.2011 року № 23069/10/25-009, а в іншій частині вказані податкове повідомлення-рішення і рішення ДПА у Вінницькій області, а також податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 000212300, залишено без змін.

Враховуючи дані обставини, позивач звернувся до суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 000222300 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по ПДВ за лютий 2011 року на суму 468104,0 грн. та податкового повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 000212300 щодо зменшення позивачу від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2011 року у розмірі 52668,0 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд", зареєстроване Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 18.09.2007 року, за адресою вул. полковника Ганжі, 16, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, ідентифікаційний код 35438742 та взято на облік платника податків ДПІ у Тульчинському районі, що підтверджується свідоцтвом серії А 01 № 244567 та довідкою від. 29.11.2011 року №486 (а.с. 114, 116).

Згідно довідки АБ №393592 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ "Інтер Фуд" за КВЕД являються: 15.51.0 перероблення молока та виробництво сиру; 51.33.0 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; 52.11.0 оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; 52.27.1 роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями, 51.38.0 оптова торгівля іншими продуктами харчування, керівник товариства Ковальчук Сергій Олександрович (а.с.115)

Крім того, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість ДПІ у Тульчинському районі 07.12.2009 року, що підтверджується свідоцтвом № 100264268 від 30.01.2010 року(а.с.117).

Як вбачається із матеріалів справи, між TOB «Інтер Фуд» (Зберігач) та ТОВ «Автобансевіс» (Поклажодавець) було укладено договір зберігання від 26.11.2010 року № 218 Мл-ІФ/ІН. Згідно умов вищезазначеного договору, Поклажодавець передає, а Зберігач зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання масло селянське у кількості, визначеній окремо на кожну партію товару, що вказується в акті приймання-передачі. Відповідно до п. 5.2 цього договору плата за зберігання 1 тони масла становить 10,0 грн. протягом місяця. Згідно п.5.3 цього ж договору, Зберігач виставляє Поклажодавцю рахунок за фактично надані послуги, а Поклажодавець зобов'язаний оплатити надані Зберігачем послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Зберігача. Термін дії договору до 31.12.2010 року(а.с.97-99).

На підтвердження фактичного виконання даного договору, позивач надав акт приймання-передачі від 26.11.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Автобансевіс» передало на зберігання 100 тон масла вершкового на суму 3900000,0 грн., з яких ціна товару - 3250000,0 грн. та ПДВ - 650000,0 грн.,(а.с.208).

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган у акті перевірки вказує на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, які б свідчили про переміщення товару.

У судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що доставка товару на склад Зберігача здійснювалась транспортом Поклажодавця, а тому товарно-транспортних накладних у Зберігача бути не могло. Разом з тим, на підтвердження реальності даних операції, представниками позивача до матеріалів справи були надані ветеринарні свідоцтва: ТОВ "Погребищенський МСЗ" АБ-02 № 569633; ТОВ "Кременецьке молоко" О-19 № 409874, № 409889, № 409893; ТОВ "Куликівське молоко" Ф-25 № 604566 (а.с. 172, 178,193, 202), сертифікати відповідності(а.с.179, 185, 194, 204), повідомлення про якість(а.с.173, 184, 186-190, 197-201), експертний висновок ( а.с. 180-182), які підтверджують походження та якість товару.

Як було встановлено в судовому засіданні, в подальшому ТОВ "Автобансервіс", на виконання умов договорів купівлі-продажу №66/АБ-10 від 30.12.2010 року та № 65/АБ-10 від 29.12.2010 року, продало ТОВ «БК Морепродукти» 160 тон масла селянського солодко вершкового, частина якого знаходилась на зберіганні у ТОВ "Інтер Фуд". Про зазначені угоди Поклажодавець (ТОВ "Автобансервіс") повідомив Зберігача (ТОВ "Інтер Фуд") листом № 4/01-11 від 21.01.2011 року (а.с.213-221). Зазначеним листом ТОВ "Автобансервіс" також просив Зберігача (ТОВ "Інтер Фуд") переукласти договори на зберігання 100 тон масла уже із покупцем товару - ТОВ "Багатогалузева компанія "Морепродукт" з 01.01.2011 року ( а.с.213).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно договору зберігання укладеного між ТОВ "Інтер Фуд" (Зберігач) та ТОВ "БК Морепродукти" (Поклажодавець) від 01.01.2011 року №12 Мл-ІФ/ІН, позивач прийняв на відповідальне зберігання у ТОВ "БК Морепродукти" масло селянське, у кількості визначеній окремо на кожну партію товару, що вказується у акті приймання-передачі. Згідно акту приймання-передачі на зберігання, позивачем взято на зберігання 100 тон масла селянського від ТОВ "БК Морепродукти" (а.с.107). Плата за зберігання 1 тонни масла становить 10,0 грн. протягом місяця. Строк дії договору закінчується 31.12.2011 року (а.с. 104-106).

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган зазначає, що згідно договорів, укладених між ТОВ "Автобансервіс" та ТОВ "БК Морепродукт" було реалізовано 160 тон масла, а згідно договору зберігання між позивачем та його контрагентами, на зберіганні у позивача було тільки 100 тон.

У судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що контрагенти позивача завезли на зберігання тільки 100 тон масла, щодо решти - то позивачу не відомо, та і не повинно бути відомо, де зберігає цей продукт підприємство - контрагент.

Надалі, як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "БК Морепродукти" (Продавець) та ТОВ "Інтер Фуд" (Покупець) укладено договір від 04.02.2011 року № 04/02, згідно якого, Продавець передав у власність Покупця , а Покупець прийняв та оплатив масло селянське у кількості, асортименті, за цінами, технічними умовами, зазначеними у рахунках фактурах, накладних (а.с.108-111). На підтвердження зазначених операцій, позивач надав відповідні видаткові накладні, а також платіжні доручення про оплату товару (а.с. 227-245).

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд виходив з наступного.

Так, згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого Адміністративного Суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган обгрунтовує свою позицію щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ " БК Морепродукт", ТОВ "Автобансервіс", виключно порушеннями, вчиненими контрагентами позивача. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що висновки про порушення норм чинного законодавства підприємствами - контрагентами, також грунтуються не на актах зустрічних перевірок контрагентів, а виключно на аналізі даних інформаційних систем, які використовує податкова служба.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях (щодо нікчемності укладених договорів), є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин TOB “Інтер Фуд” по взаєморозрахунках з вищевказаними контрагентами, а викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за період, що перевіряється, недійсними.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

Як вже було зазначено вище, зазначені господарські операції TOB «Інтер Фуд», підтверджуються оформленими належним чином документами, які були досліджені у судовому засіданні та належні копії долучені до матеріалів справи.

Крім того, на вимогу суду, позивачем у судове засідання було надано книгу складського обліку товару та відповідні картки рахунку 023 ( відповідальне зберігання), які свідчать про прийняття товару на склад для зберігання, а також рахунки, які були виставлені ТОВ "БК Морепродукти" за зберігання товару та платіжне доручення про їх оплату.

Також, на підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ "БК Морепродукти" щодо договору купівлі-продажу, то крім актів приймання передачі товару та платіжних доручень щодо його оплати, позивачем були надані картки рахунку 2011(сировина і матеріали) за лютий - квітень 2011 року, з яких вбачається що статус товару на складі змінився з відповідального зберігання на сировину і матеріали.

Таким чином, висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті на його основі є підлягають скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області № 000222300 від 15.09.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 468104,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000212300 від 15.09.2011року на суму 52668,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інтер-Фуд" судові витрати в розмірі 2146,00 грн. згідно платіжного доручення № 253 від 31.01.2012 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунків Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/Жданкіна Наталія Володимирівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: