Постанова № 22083290, 05.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/484/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка Миколу Анатолійовича,

позивача: Шкуропат Я.О., Бойка Д. В.,

відповідача: Непийводи І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (далі - ТОВ "Вінницький агрегатний завод" або позивач) з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0003852330 від 10.11.2011 р., видане на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки № 4212/2330/34964131 від 26.10.2011 р., протиправним, винесеним з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтвердили заявлені вимоги, додатково надали письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просили суд задоволити позов в повному обсязі. Також вказали на технічну помилку в прохальній частині адміністративного позову при зазначенні податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Представник відповідача заперечив проти позову, посилаючись на письмові заперечення (вх. № 4929 від 28.02.2012р.) та пояснив, що перевірка проводилась відповідно до податкового законодавства, а тому і винесене податкове повідомлення-рішення є законним.

Також в якості свідка допитаний ОСОБА_4, який працює головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці, який безпосередньо проводив перевірку позивача. Він показав, що на підставі наданих йому під час перевірки первинних документів встановлено завищення податкового кредиту за червень 2011 року та заниження суми коштів, які підлягають сплаті до бюджету. Також додав, що відсутні докази, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій, які лягли в основу податкових висновків.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

ТОВ "Вінницький агрегатний завод" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Вінницької міської ради 26.02.2007 року.

Предметом діяльності товариства, згідно статуту (а. с. 9-17), є незаборонені законодавством України види господарської діяльності, надання виробничих, торговельно- посередницьких, посередницьких, комерційних, експертних, консультаційних, інформаційних, представницьких, сервісних, транспортних, побутових, комунальних, дилерських, брокерських, юридичних, маркетингових, інжинірингових та інших послуг суб'єктам господарської діяльності, громадянам, юридичним та фізичним особам.

На підставі наказу ДПІ у м. Вінниці № 4540/23 від 14.10.2011 року та, керуючись ст. 20, п. п. 78.1.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Вінницький агрегатний завод" щодо правильності обчислення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Прайм КТМ" за червень 2011 року. За її результатами складено акт № 4212/2330/34964131 від 26.10.2011 р. (а. с. 19-28).

Висновками вказаного акту зафіксовано порушення за червень 2011 року: 1) ст. 198 ПК України, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо завищення позивачем суми податкового кредиту по операціях з придбання товарів/послуг на загальну суму 125 917 грн.; 2) п. 200.1 ст. 200 ПК України, чим ТОВ "Вінницький агрегатний завод" занижено суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

На підставі складеного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення № 0003852330 від 10.11.2011р.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи таке право, з наміром досудового вирішення спору, позивач оскаржив вказане рішення до ДПА у Вінницькій області, проте за результатом розгляду скарги, як видно з рішення (а. с. 30-34), ДПА у Вінницькій області залишено податкове повідомлення-рішення № 0003852330 від 10.11.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 125 847, 00 грн. та за штрафними санкціями - 1 грн. без змін, а також збільшено суму податку на додану вартість за основним платежем на 2 179 грн.

Відповідно до п.56.6 ст. 56 ПК України, у разі, коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Так, позивач направив скаргу (а. с. 35-37) до Державної податкової адміністрації України ( на сьогодні - Державної податкової служби України) , проте в результаті її розгляду, з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, ТОВ "Вінницький агрегатний завод" з метою досягнення бажаного результату звернулось до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряючого виник сумнів щодо проведення фактичних господарських операцій позивача з постачальником ТОВ "Прайм КТМ", наслідком чого є протиправне зарахування коштів до податкового кредиту. Відповідач стверджує, що правочини, укладені по ланцюгу поставки ТОВ "Пріоритет ЮС" - ТОВ "ТПК Призма" - ТОВ "Прайм КТМ" - ТОВ "ВАЗ" не спричинили реального настання юридичних наслідків, а наявності у ТОВ "Вінницький агрегатний завод" податкових накладних недостатньо для можливості здійснення перерахунку вказаних у них сум до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що на умовах договору купівлі-продажу № 31/01 від 21.01.2011 р. між ТОВ "Вінницький агрегатний завод" та ТОВ "Прайм КТМ", що міститься в матеріалах справи, продавець зобов'язується передати у власність покупця сплав алюмінію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Ціна за наданий товар визначається в специфікаціях і може коригуватись за домовленістю сторін договору в залежності від зміни вартості сировини, матеріалів, енергоресурсів тощо. Форма оплати є безготівковою, проводиться на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України на умові 100% передоплати наданих товарів. Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця. Також, умовами договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі або накладної.

Щодо факту виконання умов договору, то згідно акту перевірки, на вимогу податкового органу, позивачем на підтвердження відносин з ТОВ "Прайм КТМ" надано банківські виписки, платіжні доручення, податкові, видаткові накладні, акти приймання, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, товано-транспортні накладні, сертифікати якості тощо.

Інспектор після їх дослідження, зазначає, що первинні документи оформлені неналежним чином, з порушенням порядку та правил заповнення, а саме: в видатковій накладній №ПР-0000138 від 29.06.2011 р. не вказано хто та згідно якої довіреності отримував товар, також відсутній штамп підприємства, а податковими накладними завищена ціна товару на 48 350 грн., частина номенклатури не відповідає специфікаціям, перелічене дає підстави вважати проведені господарські операції формальними, такими, що не спричинили реального настання наслідків, в результаті чого не могло законно відбутись віднесенення коштів до податкового кредиту.

Судом спростовуються такі твердження податкового органу, так як відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова, а не видаткова, накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг. Решта зауважень не є причиною виникнення сумніву щодо нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. п.14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За отриманий товар покупцем проведено розрахунки, що підтверджують відповідні платіжні доручення, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, тобто відбулись реальні зміни майнового характеру платника податків - ТОВ "Вінницький агрегатний завод".

Відповідно до п. п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В судовому засіданні представники позивача підтвердили реальність здійснення господарських операцій, які підтверджені виданими податковими накладними.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що обов'язковими реквізитами податкової накладної є: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Перевіркою не зафіксовано жодних порушень щодо оформлення податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій

накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що факту списання коштів з рахунків позивача та отримання податкових накладних, внесених до Єдиного реєстру податкових накладних, достатньо для зарахування суми ПДВ до суми податкового кредиту за червень 2011 року.

Перевіряючий вказує, що такими документами підтверджені нездійснені господарські операції. В обґрунтування зазначеного, в акті перевірки зазначено, що за результатами відпрацювання "ризикового кредиту" виявлено, що ТОВ "Пріоритет ЮС" є постачальником ТОВ "ТПК "Призма" у період за червень 2011 року, що являється постачальником ТОВ "Прайм КТМ". Правочини, укладені по ланцюгу поставки ТОВ "Пріоритет ЮС" - ТОВ "ТПК "Призма" - ТОВ "Прайм КТМ" - ТОВ "Вінницький агрегатний завод" не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Аналізом вищезазначених норм законодавства не підтверджується такий висновок. ТОВ "Вінницький агрегатний завод" дотримано всі вимоги п. п. 198.1, 198.2 ст. 198, ст. 201 ПК України, а тому позивач мав повне право на віднесення оспорюваних сум податку до податкового кредиту.

Зауваження ДПІ у м. Вінниці про недоліки в документах бухгалтерського обліку та товарно-транспортних накладних, не можуть бути підставою для визнання господарської операції недійсною і , тим більше, для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту. ТОВ "Вінницький агрегатний завод" документально підтверджено факт отримання продукції від ТОВ "Прайм КТМ".

Судом також встановлено, що на момент здійснення операцій та станом на сьогодні, ТОВ "Прайм КТМ" знаходиться в електронній базі ДПА, контрагент володіє повним обсягом цивільної право- та дієздатності, що підтверджується наданими у справу договором купівлі-продажу, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Крім того, діючим законодавством не передбачено відповідальність платника податків за дії свого контрагента.

Досліджені обставини справи слугують підставою для визнання господарських дій такими, що відбулись та для визнання дій щодо віднесення коштів до податкового кредиту законними.

Разом з тим, суд звертає увагу на правильну вказівку позивача щодо допущення помилки при оформленні акту перевірки. Так, згідно наказу Державної податкової адміністрації від 22.12.2010р. № 984, яким затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок, а також містити повне і скорочене (за наявності) найменування платника податків відповідно до установчих документів.

Акт перевірки від 26.10.2011 р. № 4212/2330/34964131 не відповідає таким вимогам.

Судом досліджено надані договори, повідомлення, первинні документи, специфікації, рахунки-фактури, журнал обліку в"їзду-виїзду транспортних засобів, документи, підтверджуючі внутрішнє переміщення та використання алюмінію, а також інші документи, результатом чого є висновок про правомірність дій позивача та реальність господарських операцій.

На підставі вищезазначеного, проаналізувавши докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Вінницький агрегатний завод" та спростування висновків податкового органу, шляхом скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 10.11.2011 р. № 0003852330.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.

В даному випадку, відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що ДПІ у м. Вінниці не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у звязку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003852330 від 10.11.2011 р., видане на підставі акту перевірки № 4212/2330/34964131 від 26.10.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Вінницький агрегатний завод" (21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 3, поштова адреса: м. Вінниця, вул. Кірова, 16 Б, р/р 26006010069582 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) судові витрати в сумі 1280,27 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень двадцять сім копійок) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків державної податкової інспекції у м. Вінниця.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:Загороднюк Андрій Григорович