Постанова № 22082942, 02.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 р.

Справа № 2а/0270/246/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу

за участю представників :

позивача : Фролова Володимира Олександровича, Стеценка Олексія Леонідовича

відповідача : Бойка Сергія Васильовича, Мельник Алли Петрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський"

до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції Мурованокуриловецького відділення

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Рубанський” звернулось до суду з адміністративним позовом до Муровано-Куриловецького відділення Барської міжрайонної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, та уточнюючого розрахунку за червень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 00007/2300/35353973 від 12.04.2011 року, на підставі якого Барською МДПІ (Мурованокуриловецьке відділення) винесено податкові повідомлення-рішення № 000047/2300 від 11.08.2011 року та № 0000642300 від 12.10.2011. Позивач вважає протиправним та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкові повідомлення рішення - протиправними та за таких обставин звернувся до суду з їх оскарженням.

Ухвалою суду від 20.01.2012 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ “Агрофірма Рубанський”, код ЄДРПОУ 35353973, зареєстровано як юридичну особу відповідно до свідоцтва серії АОО№ 783337 від 26.07.2010 року за адресою Вінницька обл., Муровано-Куриловецький р-н, смт. Муровані Кирилівці , вул. Леніна 151, взято на облік в органах ДПС 18.03.2008 року. Позивач є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 18.03.2011 року № 00021/2300/35353973 виданого Мурованокуриловецьким відділенням Барської міжрайонної державної податкової інспекції - посадовими особами відповідача на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.3 п.п. 78.1 ст. 78, та п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України № 2755 - VI від 02.12.2010 року та відповідно до наказу Барської МДПІ №301 від 16.03.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, та уточнюючого розрахунку за червень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 00007/2300/35353973 від 12.04.2011 року, на підставі якого Барською МДПІ (Мурованокуриловецьке відділення) винесено податкове повідомлення-рішення № 000047/2300 від 11.08.2011 року.

Позивач оскаржив вищезазначене податкове повідомлення-рішення до ДПА у Вінницькій області та ДПС України, проте його скарги були задоволені частково.

У судовому засіданні 09.02.2012 року представником позивача подано заяву про доповнення до позовних вимог (вх.№3304), згідно якої він просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мурованокуриловецького відділення Барської міжрайонної державної податкової інспекції №0000642300 від 12.10.2011 року (т.2 а.с.62).

При цьому, представник позивача пояснив суду, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом 12.10.2011 року на підставі того ж акту перевірки № 00007/2300/35353973 від 12.04.2011 року. Проте рішення було направлено позивачу 01.02.2012 року (а.с.65-66), тобто з порушенням норм п. 3.5 Порядку направлення державною податковою службою податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №985. Таким чином, на думку позивача, вищезазначене податкове повідомлення-рішення є також протиправним.

Разом з тим, у судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, зазначав наступне. Так, відповідно до п.60.1.3 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000047/2300 від 11.08.2011 - є відкликаним, а тому немає підстав для його скасування.

Суд не погоджується із такими доводами представника податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 000047/2300 від 11.08.2011 року до ДПА у Вінницькій області ( скарга №512 від 16.08.2011 року). За результатом перегляду ДПА у Вінницькій області даної скарги, прийнято рішення №21002/10/25-009 від 10.10.2011 року, яким скаргу ТОВ "Агрофірма Рубанський" задоволено частково, а саме податкове повідомлення-рішення №000047/2300 від 11.08.2011 року скасоване в частині застосування штрафної санкції в сумі 1,00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Не погоджуючись з рішенням ДПА у Вінницькій області №21002/10/25-009 від 10.10.2011 року, позивач подав скаргу до ДПС України. За результатам перегляду рішення ДПА у Вінницькій області, ДПС України прийнято рішення №8090/6/10-2115 від 22.12.2011 року, згідно якого скарга ТОВ "Агрофірми Рубанський" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №000047/2300 від 11.08.2011 року без змін.

В подальшому, Мурованокуриловецьким відділенням Барської МДПІ на підставі рішення ДПА у Вінницькій області №21002/10/25-009 від 10.10.2011 року про результати розгляду первинної скарги позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0000642300 від 12.10.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1273421,00 грн.

У судовому засіданні представник податкової служби з посиланнями на ст.60 ПК України, зазначав , що податкове повідомлення-рішення №000047/2300 від 11.08.2011 року є відкликаним. Однак, як вбачається із Рішення ДПС України № 8090/06/10-2115 від 22.12.11 року про результати розгляду повторної скарги, ДПС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення Барської МДПІ від 11.08.11 року № 000047/2300 з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення ( т.1 а.с.57).

Таким чином, враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення Барської МДПІ №000047/2300 від 11.08.2011 року залишено ДПС України без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000642300 від 12.10.2011, яке прийнято на підставі одного й того ж акту перевірки, та отримане позивачем із запізненням, суд заяву позивача від 09.02.2012 року про доповнення до позовних вимог приймає як заяву про збільшення позовних вимог на підставі ст. 51 та 137 КАС України.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд виходив із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із висновків акту перевірки, позивачем порушено п.7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в розмірі 274147 грн., в тому числі за грудень 2010 року - 274147 грн.; порушено п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.5.12.2 п.5.12 розділу 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації за грудень 2010 року завищено на суму 402460 грн. та за січень 2011 року завищено на суму 1273421 грн. (в тому числі за рахунок завищення рядка 18.2 Декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2010 року в розмірі 274147 грн.; за рахунок завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації за грудень 2010 року в розмірі 402460 грн., по декларації за січень 2011 року в розмірі 596814 грн.).

Як вбачається із акту перевірки, перевіряючими встановлено, що позивачем 05.11.2010 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року (№9004830330 від 05.11.2010 року), де збільшено рядок декларації 1А на суму 2012298 грн., відповідно колонку рядка 1Б на 402460 грн. - отримано запасні частини, основні засоби, послуги дискування, інформаційно-технологічні послуги.

Перевіркою зроблено висновок про порушення ТОВ „Агрофірма Рубанський" пп. 7.4.1 п. 7.4, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та про завищення податкового кредиту на 402460 грн. ПДВ. Такі висновки в акті перевірки перевіряючий робить на підставі попереднього акту перевірки ТОВ „Агрофірма Рубанський" від 17.02.11 № 0004-2300/35353973). Так, ТОВ „Агрофірма Рубанський" в грудні 2010 р. подало до Барської МДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2009 р., за серпень 2010 р., за вересень 2010 р., за жовтень 2009 р., за травень 2009 р., за липень 2009 р., за липень 2010 р., в яких врахувало у складі податкового кредиту 596814 грн. ПДВ по податкових накладних минулих податкових періодів (перелік податкових накладних і контрагентів наведено в акті перевірки). Як свідчать матеріали перевірки у бухгалтерському обліку підприємства операції по придбанню товарів і послуг по таких податкових накладних відображено у відповідних податкових звітних періодах (періоди виписки накладних). Товариство не надало до перевірки документального підтвердження затримки отримання податкових накладних. Перевіркою зроблено висновок, що товариство в порушення вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" завищило податковий кредит на 596814 грн. ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Агрофірма Рубанський»в податковій декларації з ПДВ за січень 2011 р. у рядку 23.3 «Значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього податкового (звітного періоду)" відображено суму податкового кредиту в розмірі 596814 грн. Враховуючи, що актом перевірки від 17.02.11 № 0004-2300/35353973 товариству відмовлено у праві на податковий кредит в сумі 596814 грн., перевіркою не підтверджено значення рядка 23.3 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року ( т.1 а.с.53).

Так , суд не погоджується із такими доводами податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість"( далі - Закон №168) податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168. Право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином законом чітко передбачено, що право на податковий кредит з ПДВ виникає в залежності яка подія сталася раніше або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІЙ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. А отже, законом чітко передбачено право платника податків при самостійному виявленні помилок у показниках декларації, подавати або уточнюючі розрахунки до раніше поданих декларацій або уточнювати розрахунки в наступних деклараціях.

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, містить імперативну норму, згідно якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, Позивач мав право на декларування податкового кредиту в тому місяці, коли виникла подія, яка дає право на податковий кредит - або сплата постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг). У зв'язку з фактичною відсутністю податкових накладних в періоді виникнення податкового кредиту з ПДВ та надходженням їх після декларування такого податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується конвертами в яких надійшли податкові накладні та реєстром вхідної кореспонденції. Товариство скористалось правом передбаченим п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме подало уточнюючий розрахунок.

Посилання відповідача на абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, відповідно до якого у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну платник податків має право звернутися до податкового органу зі скаргою на такого постачальника та задекларувати податковий кредит без отримання податкової накладної, у даному випадку є безпідставним, оскільки вказана норма закону розповсюджується лише на випадки відмови контрагента від надання податкових накладних. У даному випадку, мова йде не про відмову постачальників від надання податкових накладних, а про подання їх із затримкою. Однак, оскільки Законом №168 не встановлений строк для надання податкової накладної своєму контрагентові, факт передачі таких накладних у періодах, наступних за датою виникнення зобов'язання, не є правопорушенням.

Крім того, у судовому засіданні були досліджені реєстр податкових накладних відповідні податкові накладні ( т.2 а.с.125-250, т. 3 а.с.1-13), а також копії конвертів поштових відправлень ( т.3 а.с.14-38).

Визначаючись щодо правовідносин позивача із його контрагентом - ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», суд виходив з наступного.

Як вбачається із акту перевірки, між ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»та ТОВ «Агрофірма Рубанський»було укладено догорів купівлі-продажу № 08/08-12-10 від 08.12.2010 року на поставку аміачної селітри. Перевіряючими встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту в грудні місяці 2010 року суму ПДВ в розмірі 261066,67 грн. за вищезазначеним договором, що підтверджується податковими накладними (т.1 а.с.29). Під час проведення перевірки перевіряючими було досліджено договір поставки, податкові та видаткові накладні, банківські виписки.

Відповідно до договору № 08/08-12-10 від 08.12.2010 року ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» повинен поставити позивачу сульфат амонію в біг-бегах в кількості 704 тон. Так, відповідно до умов договору, відправником товару є ТОВ "Агрофірма"Нива Україна". Поставка товару була здійснена власним транспортом позивача зі складів ТОВ "Агрофірма"Нива Україна" на власні склади, що підтверджується дорожніми листами. Позивачем здійснив оплату за поставлений товар у сумі 1566400,0 грн. в т.ч. ПДВ 261066,67 грн., на підставі чого ТОВ "Торговий дім"Агроімпорт ЛТД" було виписано податкову накладну № 3093 від 10.12.2010 року.

Як було встановлено у судовому засіданні, за даними бухгалтерського обліку дана продукція оприбуткована від постачальника ТОВ "Торговий дім"Агроімпорт ЛТД" слідуючими бухгалтерськими проведеннями Д-т 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Проте, перевіряючими робиться висновок про недостатність зазначених документів для встановлення товарності операцій. На думку останніх, такими мають бути перевізні документи.

Товариством для перевірки представлено товарно-транспортні накладні на перевезення сульфату амонію, виписані вантажовідправником.

Проте, на думку відповідача, дана господарська операція є безтоварною, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують факт отримання товару від контрагента.

Разом з тим, як вбачається із акту перевірки, висновки щодо безтоварності операцій також ґрунтувались на результатах опрацювання розбіжностей, встановлених “Системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”. В ході опрацювання, було виявлено відхилення між сумами податкового кредиту, задекларованих ТОВ “Агрофірма Рубанський” та податковими зобовязаннями, задекларованими ТОВ “ТД "Агроімпорт ЛТД". Під час перевірки до ДПІ у Печерському районі направлено запит на проведення зустрічної звірки підтвердження отриманих від ТОВ “ТД "Агроімпорт ЛТД" відомостей стосовно відносин з ТОВ “Агрофірма Рубанський” та дотримання податкового законодавства за № 95-23/02 від 21.03.2011 року. ДПІ у Печерському районі м. Києва 06.04.2011 року листом за № 10010/7/23-1110 надало довідку про результати звірки, згідно якої ТОВ “ТД "Агроімпорт ЛТД" віднесено до категорії уваги - 3.2.3. ( а.с.37).

Такі доводи податкового органу не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року № 1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається із матеріалів справи, в період здійснення господарської операцій контрагенти позивача, мав чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Разом з тим, у судовому засіданні було досліджено договір купівлі-продажу оптової партії товару від 08.12.2010 року (т.1 а.с.163), податкові та прибуткові накладні на товар, платіжні доручення про оплату товару та про оплату послуг по перевезенню товару, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля ( т.1 а.с. 164-250, т.2 а.с.1-34).

Крім того, позивач додав до матеріалів справи витяги із книги складського обліку а також картки рахунку 208 про списання товарно-матеріальних цінностей, з яких вбачається прибуток та списання товарно-матеріальних цінностей, зокрема сульфат амонію (т.2 а.с.37-124).

Таким чином посилання податкового органу на безтоварність операції були спростовані матеріалами справи.

Визначаючись щодо правовідносин між підприємством позивача та ТОВ "Шакур", суд виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Агрофірма Рубанський" (замовник), що є платником фіксованого сільськогосподарського податку, та ТОВ "Шакур" (Виконавець), що є платником податку на прибуток на загальних умовах, укладений договір №30/09/10 від 30.09.2010 року, про надання послуг по обробітку земельних ділянок. За умовами договору ТОВ «Шакур»надає позивачу послуги по дискуванню земельних ділянок.

Позивачем отримано послуги дискування трактором, сформовано податковий кредит в сумі 13080,0 грн. у ТОВ «Шакур»код ЄДРПОУ - 32668563 згідно договору № 10 від 30.09.2010 року, податкова накладна № 1511100005 від 15.11.2010 року, ПН № 1511100006 від 15.11.2010 року, ПН № 1511100007 від 15.11.2010 року, ПН № 2011100001 від 20.11.2010 року, акт №2 від 10.11.2010 року, акт №1 від 20.11.2010 року, акт № 5 від 15.11.2010 року).

Податковий кредит в розмірі 13080,0 грн. задекларовано позивачем по декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2010 року та зазначено у рядку 16.4 "Корегування податкового кредиту - інші випадки".

Крім того, у судовому засіданні було досліджено договір про надання послуг № 30/09/10 від 30.09.2010 року, специфікація на надання послуг, акт приймання-передачі надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення про оплату послуг ( т.2 а.с.34-47).

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходить з того, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є оцінка правомірності винесених за результатами перевірки податкових повідомлень - рішень.

Доводи відповідача зводяться до того, що податковий кредит позивачем безпідставно сформовано на підставі господарських операцій, реальність яких та їхнє існування в природі, на думку податкового органу, не підтверджено належними первинним документами, відтак фактично не відбулася надмірна сплата до бюджету ПДВ, що унеможливлює виникнення у відповідача права на бюджетне відшкодування. Окрім того, у товариства також відсутні підтверджуючі належним чином документи суми податку на додану вартість, за рахунок чого також, на думку відповідача, безпідставно було збільшено відємне значення.

Натомість, позивач стверджує протилежне, і вказує про безпідставність винесення рішень, оскільки податковий кредит сформовано правомірно, на підставі наявних у нього податкових накладних, адже чинне законодавство в даному випадку для формування податкового кредиту вимагає лише наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Визначаючись щодо правомірності формуванням позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами, суд виходить із наступного.

Стаття 5 Закону України № 2181 "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає самостійне узгодження податкового зобов'язання.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону, платник податків має право не подавати такий розрахунок,

якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, законом чітко передбачено право платника податків при самостійному виявленні помилок у показниках декларації, подавати або уточнюючі розрахунки до раніше поданих податкових декларацій або уточнювати розрахунки у наступних деклараціях.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №168), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції. Також, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що позивач включив до складу податкового кредиту по деклараціях за період з квітня по вересень 2010 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які він отримав під час проведення господарських операцій з контрагентами, зокрема, з ТОВ "Торговий дім"Агроімпорт ЛТД" та ТОВ «Шакур» тощо.

Як встановлено судом, реальність господарських операцій товариства із вказаними вище контрагентами підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями банківських виписок та платіжних доручень .

Також факт взаємовідносин з постачальниками підтверджується копіями видаткових накладних, договорами, картами складського обліку.

Більше того, на сьогоднішній день та на час вчинення господарських операцій позивач та контрагенти зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та являються платниками податку на додану вартість.

Тобто, судом встановлено, що товариством податковий кредит правомірно сформовано на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних , при цьому, як досліджено в судовому засіданні, ці накладені оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Жодних зауважень до даних документів ні під час перевірки, ні під час судового розгляду у відповідача не було.

Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, суд не може погодитись з обґрунтуваннями податкової інспекції, викладеними як в акті перевірки, так і усних поясненнях представника в судових засіданнях, що позивачем у періоді, що перевірявся, завищено бюджетне відшкодування.

Разом з тим, у судовому засіданні 28.02.2012 року представник позивача заявив клопотання про зменшення позовних вимог ( т.3 а.с.43). Своє клопотання він обґрунтовує тим, що під час перевірки було виявлено факт повторного включення податкових накладних до податкового кредиту з ПДВ на суму 32903,00 грн. Позивач погоджується із такими висновками перевіряючого у цій частині та просить частково скасувати податкові повідомлення -рішення без врахування зазначеної суми. Зазначене також підтверджується актом перевірки та додатковими поясненнями представників відповідача ( т.3 а.с.51-62).

Представники відповідача проти заявленого клопотання не заперечували.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Так, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 51та 137 КАС України, суд прийшов до висновку про прийняття заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мурованокуриловецького відділення Барської МДПІ №000047/2300 від 11.08.2011 року та № 0000642300 від 12.10.2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1240518,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна