Постанова № 22082903, 22.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/517/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,

за участю: представника позивача-Кебальника Я.М., представників відповідача-Кубика М.М., Клапай К.В., Заводяна С.П., Пастернака Д.О., свідка - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" (далі ТОВ «Тульчинський маслосирзавод») до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області (далі ДПІ у Тульчинському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392300 від 22.11.2011 року

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року ТОВ «Тульчинський маслосирзавод» звернулось в суд із позовом до ДПІ у Тульчинському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392300 від 22.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної 09.11.2011 року виїзної позапланової перевірки за період з 01.06.2010 року по 30.07.2010 року ДПІ у Тульчинському районі складено акт № 678/23/34465052 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392300 від 22.11.2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобовязання по ПДВ на 2151 391,00 грн., з яких: за основним платежем 1721 113,00 грн. та за штрафними санкціями 430278,00 грн. Висновки акта перевірки мотивовані тим, що позивачем порушено п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1721113,00 грн., у тому числі за червень 2010 року на 801113,00 грн., за липень 2010 року на 920000,00 грн. Проте, такий висновок відповідача на думку позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Не погоджуючись з вказаними висновками податкової інспекції, позивач вказує на те, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства 04.08.2011 року відповідачем складений акт № 521/7/23-34465052, в якому зазначено, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптіматрейд-кредит», в результаті чого занижено ПДВ на 1721112,65 грн., у тому числі за червень 2010 року на 801112,65 грн., за липень 2010 року на 920000,00 грн. Не погоджуючись з висновками акту перевірки товариство звернулось до відповідача із запереченнями на акт перевірки від 04.08.2011 року, які задоволено у повному обсязі. В подальшому товариством помилково подано уточнюючу декларацію, де податковий кредит по операціям з ТОВ «Оптіматрейд-кредит»із рядка 010 декларації по ПДВ перенесений у рядок 012. Проте, вказана уточнююча декларація була подана внаслідок помилки, що призвело до неправильної класифікації операцій з ТОВ «Оптіматрейд-кредит», а саме відображення суми податкового кредиту у рядку 012, як імпортного.

Таким чином, формування суми податкового кредиту у розмірі 1721112,65 грн. по операціям з ТОВ «Оптіматрейд-кредит»вже досліджувались відповідачем у повному обсязі про що відображено в акті перевірки від 04.08.2011 року. Тобто правомірність формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Оптіматрейд-кредит»досліджувались відповідачем у повному обсязі під час проведення перевірки 04.08.2011 року. У звязку з цим, товариство несе лише відповідальність за неправильне ведення податкового обліку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000392300 від 22.11.2011 року, позивач вважає необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству України та просить визнати його протиправним та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача надали письмові заперечення на позов, зазначили про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно та обґрунтовано, у звязку з чим, просили у задоволенні позову відмовити (а.с.61-62).

В судовому засіданні в якості свідка допитана ОСОБА_4 головний бухгалтер ТОВ «Тульчинський маслосирзавод», яка підтвердила, що товариством дійсно помилково подано до податкового органу уточнюючу декларацію по ПДВ, в якій податковий кредит у сумі 1721113,00 грн. по операціям з ТОВ «Оптіматрейд-кредит»перенесений із рядка 010 декларації у рядок 012.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Тульчинський маслосирзавод»зареєстровано Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 28.07.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 140366 (а.с.48) та зареєстроване як платник податку на додану вартість 11.08.2006 року відповідно до свідоцтва № 01251844 (а.с.51). Згідно довідки з ЄДРПОУ є юридичною особою, місцезнаходження: вул. Полковника Ганжі, 16, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницької області, ідентифікаційний код 34465052 (а.с.49). Відповідно до довідки № 453 Форми № 4-ОПП від 14.12.2010 року товариство взяте на облік платника податків 01.08.2006 року за № 856 у ДПІ в Тульчинському районі (а.с.50).

29.07.2011 року по 04.08.2011 року головним державним ревізором-інспектором ДПІ у Тульчинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тульчинський маслосирзавод»(код ЄДРПОУ 34465052) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Оптіматрейд-кредит»(код ЄДРПОУ 36677461) за період червень 2010 року та липень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 521/7/23-34465052 від 04.08.2011 року (а.с.6-20). Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тульчинський маслосирзавод» пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1721112,65 грн., в т.ч. за червень 2010 року на 801112,65 грн., за липень 2010 року на 920000,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу товариство 10.08.2011 року звернулось до ДПІ у Тульчинському районі із запереченнями на акт перевірки (а.с.21-25).

17.08.2011 року ДПІ у Тульчинському районі листом № 4443/10/23-211 повідомлено, що комісією зі спірних питань, заперечення позивача на акт від 04.08.2011 року задоволено у повному обсязі (а.с.26).

Також, судом зясовано, що 25.08.2011 року товариством подано до податкового органу уточнюючий розрахунок (декларація) податкових зобовязань по податку на додану вартість за період червень-липень 2010 року, в якій кредит по операціям з ТОВ «Оптіматрейд-кредит»із рядка «010»декларації по ПДВ перенесений у рядок «012».

За наслідками поданої товариством уточнюючої декларації відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Тульчинський маслосирзавод»з питань дотримання вимог законодавства при поданні уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 року по 30.07.2010 року. За наслідками такої перевірки складено акт № 678/23/34465052 від 09.11.2011 року (а.с.27-37).

Даною перевіркою встановлено порушення товариством п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1721113,00 грн., у т.ч. по періодах: червень 2010 року 801113,00 грн., липень 2010 року 920000,00 грн.

Відсутність права на податковий кредит відповідачем вказується та обставина, що товариство не подало доказів здійснення експортних операцій з ТОВ "Оптіматрейд-кредит", в тому числі доказів сплати ввізного мита.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000392300 від 22.11.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2151 391,00 грн., в тому числі за основним платежем 1721113,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 430278,00 грн. (а.с.38).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, 02.12.2011 року позивач звернувся до ДПІ у Тульчинському районі зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000392300 від 22.11.2011 року в якому зазначило, що уточнююча декларація подана товариством помилково (а.с.39-40).

Рішенням ДПІ у Тульчинському районі про результати розгляду первинної скарги № 25715/10/25-009 від 13.12.2011 року позивачу було відмовлено в її задоволенні (а.с.41-43).

22.12.2011 року позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПА у Вінницькій області (а.с.44-45), яка рішенням про результати розгляду повторної скарги № 1077/6/10-245 від 17.01.2012 року також відмовила позивачу в її задоволенні (а.с.46-47).

Зважаючи на неможливість врегулювати спір в досудовому порядку, позивач оскаржив податкове повідомленням-рішенням ДПІ у Тульчинському районі № 0000392300 від 22.11.2011 року в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки, а саме: документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки,визначенихстаттями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.3 п.78.1 ст.78 КП України передбачено, що однією з обставин здійснення документальної позапланової виїзної перевірки є подання платником податків до органу державної податкової служби уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.

Так, на підставі вище зазначеного положення статті податковим органом за наслідками наданого позивачем уточнюючого розрахунку по податку на додану вартість за період червня-липня 2010 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тульчинський маслосирзавод», за наслідками якої складено акт № 678/23-34465052 від 09.11.2011 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392300 від 22.11.2011 року.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (п.200.11 ст.200 ПК України).

Згідно вказаного вище переліку, затвердженого Постановою КМУ України від 27.12.2010р. №1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", підставою для проведення перевірки є існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

Тобто, аналізуючи положення законодавства, суд дійшов висновку, що вищеописані норми зокрема встановлюють, що розбіжності, які виникли, можуть бути усунуті за результатами проведення камеральної перевірки. Таким чином, законом встановлено право платника подати відповідні уточнення після отримання акту камеральної перевірки з метою усунення розбіжностей.

Також, відповідно до п.50.3 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Враховуючи вищенаведене, чинні нормативні акти чітко визначають перелік підстав необхідних для проведення виїзної позапланової перевірки. Такими підставами повинні вважатись - виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у випадках заявленого до відшкодування податку на додану вартість.

У звязку з цим, суд не може погодитися із висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, єдиною підставою для відображення в акті перевірки висновків щодо збільшення грошового зобовязання у розмірі 2151391,00 грн. по податку на додану вартість слугувала обставина, що позивачем документально не підтверджено правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого митним органом (а.с.36).

Так, відповідачем встановлено, що ТОВ «Тульчинський маслосирзавод»в поданому уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (акт перевірки від 22.08.2011 року № 9007224482) внесено суму ПДВ, сплачену митним органам згідно рядка «12.1»за червень 2010 року 801113,00 грн., за липень 920000,00 грн. Та зроблено висновок, що ТОВ «Тульчинський маслосирзавод»документально не підтвердив правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого митним органам.

Проте, відповідачем не враховано той факт, що позивачем 25.08.2011 року помилково подано до ДПІ у Тульчинському районі уточнюючий розрахунок (декларацію), в якому податковий кредит по операціям з ТОВ «Оптіматрейд-кредит»перенесений із рядка «010»декларації по ПДВ перенесено у рядок «012», як імпортного. Про що, неодноразово позивач зазначав у поданих до податкового органу скаргах.

Тобто, судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку, по господарським операціям, що досліджувались в попередньому акті перевірки №521/7/23-34465052 від 04.08.2011 року.

Крім того, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 ПК України).

Крім того слід вказати, що контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 08.12.2008 року № 765, від 30.12.2009 року №742), затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Відповідно до п.47.1.1 п.47.1 статті 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідно до п.49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Суд погоджується з позицією позивача, щодо правомірність формування суми податкового кредиту у розмірі 1721112,65 грн. по операціям з ТОВ «Оптіматрейд-кредит», оскільки таке формування відповідачем досліджувалось у повному обсязі перевіркою від 04.08.2011 року, а відображення податкового кредиту у рядку «012», як імпортного відбулось помилково. Тому, відповідач несе відповідальність лише за неправильне ведення бухгалтерського обліку відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року.

Проте, аж ніяк таке порушення не тягне за собою зобовязання щодо збільшення суми грошового зобовязання, накладене податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2011 року.

Так, заперечення відповідача не спростували підставності позовних вимог. Суд, критично оцінює позицію ДПІ у Тульчинському районі щодо неврахування податковим органом уточнюючих пояснень позивача у скаргах на податкове повідомлення-рішення № 0000392300 від 22.11.2011 року, оскільки ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" у вказаних скаргах пояснено, що уточнююча декларація подана помилково. Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що законодавством України передбачено саме право платника на подання відповідних уточнень для усунення порушень виявлених за результатами проведення перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача. Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки, відповідач не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 28,23 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 267 від 08.12.2011 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області № 0000392300 від 22.11.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" 2146,00 грн., понесених судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:Дончик Віталій Володимирович