Постанова № 22082696, 19.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2012 р. Справа №2а-2392/12/0170/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р при секретарі Веретенниковій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

до Українського державного інституту мінеральних ресурсів в особі Кримського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту

про стягнення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим до Кримського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту «Іінститут мінеральних ресурсів» про стягнення 10180,70 гривень..

Ухвалою Окружного адміністративного Автономної Республіки Крим від 02.03.2012 року судом відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного Автономної Республіки Крим від 02.03.2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 19.03.2012 року було замінено неналежного відповідача по справі Кримське відділення Українського державного геологорозвідувального інституту «Інститут мінеральних ресурсів» на належного відповідача Український державний інститут мінеральних ресурсів в особі Кримського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту.

У судове засідання представники сторін не зявились, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача будь-яких клопотань до суду не надсилав, повідомлений належним чином про час, дату, місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 7 частини 1 статті 64, абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, реалізуючі свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як субєкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 5 частини 2 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Із зазначених підстав спір, що виникає між фізичним, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України, у тому числі стосовно відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій являється публічно правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (що діяв в період виникнення спірних правовідносин) всі відносини, які виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Український державний інститут мінеральних ресурсів являється юридичною особою, зареєстрованою 22.12.1995 року Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію СПД № 01431995.

Судом встановлено, що Кримське відділення Українського геологорозвідувального інституту не є юридичною особою, а є підрозділом, науковою установою галузевого типу який зареєстрований 31.03.2000 року рішенням №723 від 31.12.1999 року, про що свідчить довідка №09/2-5-366/278 про включення в єдиний державний реєстр підприємств та організацій.

Таким чином, Український державний інститут мінеральних ресурсів в особі Кримського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, про що свідчить заява Кримського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту реєстраційний номер 1401-0427 від 17 серпня 2000 року.

Відповідно із вимогами статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”N 1977-XII від 13.12.1991 року держава встановлює для наукових працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність, наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, визначається Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку зазначено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Відповідно до пункту 5 Порядку зазначено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення встановленого зразка.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим відповідно до вимог Порядку № 372 надіслано відповідачу повідомлення про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про науково - технічну діяльність”і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за січень 2012 року.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про науково - технічну діяльність” і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за січень 2012 року відповідач зобовязаний відшкодовувати УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРК різниці між сумою пенсій, призначених ОСОБА_2 в розмірі 556,16 гривень, ОСОБА_3 в розмірі 516,85 гривень, ОСОБА_4 в розмірі 282,27 гривень, ОСОБА_5 в розмірі 238,12 гривень, ОСОБА_6 в розмірі 175,63 гривень, ОСОБА_7 в розмірі 336,77 гривень, ОСОБА_8 в розмірі 9,20, ОСОБА_9. в розмірі 37,74 гривень, ОСОБА_10 в розмірі 250,88 гривень, ОСОБА_11 в розмірі 44,53 гривень, ОСОБА_12 в розмірі 263,49 гривень, ОСОБА_13 в розмірі - 68,39 гривень, ОСОБА_14 в розмірі 148,13 гривень, ОСОБА_15 в розмірі 299,85 гривень, ОСОБА_16 в розмірі 1051,32 гривень, ОСОБА_17 в розмірі 179,62 гривень, ОСОБА_18 в розмірі 537,50 гривень, ОСОБА_19 в розмірі 545,76, ОСОБА_20 в розмірі 557,02 гривень, ОСОБА_21 313,59 гривень, ОСОБА_22 в розмірі 357,95, ОСОБА_23 в розмірі 409,65 гривень, ОСОБА_24 в розмірі 561,09 гривень, ОСОБА_25 в розмірі 52,55 гривень, ОСОБА_26 в розмірі 402,08 гривень, ОСОБА_27 в розмірі 467,47 гривень, ОСОБА_28 в розмірі 349,12 гривень, ОСОБА_29 в розмірі 201,70 гривень, ОСОБА_30 в розмірі 408,45 гривень, ОСОБА_31 в розмірі 20,34 гривень, ОСОБА_32 в розмірі 3,46 гривень, ОСОБА_33 в розмірі 271,14 гривень, ОСОБА_34 в розмірі 194,10 гривень, ОСОБА_35 в розмірі 34,47 гривень, ОСОБА_36 в розмірі 249,77 гривень на загальну суму 10396,16 гривень, зменшено на переплату за попередні періоди на суму 107,22 гривні

Судом встановлено, що дане повідомлення було отримане відповідачем 23.01.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до частини 2 пункту 5 Порядку підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату наукових пенсій за січень 2012 у розмірі 10288,44 гривень, (10396,16-107,22).

Згідно розрахунку позовних вимог відповідач частково сплатив борг в сумі 108,24 гривні , таким чином заборгованість за січень 2012 року складає 10180,70 гривень.

Відповідно до п. 8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість по сплаті пільгових пенсій відповідачем не погашена.

Отже, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

У звязку зі складністю справи судом 19 березня 2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 22 березня 2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Українського державного інституту мінеральних ресурсів в особі Кримського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (ідентифікаційний код - 01431995) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим заборгованість в сумі 10180,70 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.