Постанова № 22082669, 13.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2012 р. (12:35) Справа №2а-911/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Пансіонат «Зеніт»

до Феодосійської обєднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби АРКрим Державної податкової служби України

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Генуя Тур»

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 пред-к, дов. від 04.10.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2 пред-к, дов. №7 від 06.03.2012 р.

від третьої особи ОСОБА_3 - пред-к дов. від 10.01.2012 р.

Суть спору: Дочірнє державне унітарне підприємство Пансіонат “Зеніт” державного унітарного підприємства Московське авіаційне виробниче обєднання “Міг”(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим (далі ДПІ), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 26.08.2009 р. № 0000922301/0; №0000942301/0, № 0003951700/0, № 0000962301/0 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000932301/0. Вимоги мотивовані тим,що податковим органом при проведенні виїзної планової перевірки зроблені помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо визначення податкових зобовязань по податку на прибуток, ПДВ, земельного податку, безпідставно зазначено про недотримання ним процедури застосування реєстратора розрахункових операцій,невиконання функцій податкового агента, що призвело до необґрунтованого нарахування податкових зобовязань , протиправного застосування штрафних санкцій.

Ухвалою від 25.02.2010 р. за наслідками вивчення клопотання позивача та наданих ним документів суд провів заміну первинного позивача у справі на його правонаступника - Дочірнє підприємство “Пансіонат “Зеніт”.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові .

У судовому засіданні, яке відбулось 26.03.2010 р., представником ДПІ надані заперечення на позов, в яких зазначено про відсутність підстав для його задоволення.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.05.2010 р., представник позивача надав доповнення до позовної заяви, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим від 26.08.2009р. № 0000922301/0 по донарахуванню податку на прибуток в розмірі 364159,46грн. та застосуванню штрафних санкцій у сумі 80510,21 грн.; № 0000942301/0 по донарахуванню податку на додану вартість в розмірі 70937,00 грн. та застосуванню штрафних санкцій в сумі 35638,50 грн.; № 00003951700/0 по донарахуванню податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3241,95 грн. та застосуванню штрафних санкцій в сумі 6483,90 грн. та 246,29 грн. пені; № 0000962301/0 по донарахуванню орендної плати за землю в розмірі 6440,81 грн. та застосуванню штрафних санкцій 3220,41 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій від 26.08.2009 року № 0000932301/0 в розмірі 20867,75 грн.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 17.06.2010 р., заявив клопотання про необхідність проведення у справі економічної експертизи, представник ДПІ не заперечував проти проведення експертизи.

Ухвалами суду від 17.06.2010 р. у справі призначено комплексну судову бухгалтерську та судову будівельну експертизу та зупинено провадження у справі.

25.10.2010 р. від Дочірнього підприємства “Пансіонат “Зеніт” надійшла заява про відвід судовому експерту, в якій позивач просить відвести судового експерта ОСОБА_4 від проведення комплексної судової бухгалтерської та судової будівельної експертизи, призначеної у справі № 2а-911/10/2/0170 та передати проведення експертизи у іншій експертний заклад.

Ухвалою суду від 26.10.2010 р. поновлено провадження у справі для розгляду заяви Дочірнього підприємства “Пансіонат “Зеніт” про відвід експерта, витребувано з експертної установи матеріали справи № 2а-911/10/2/0170 та призначено судове засідання для розгляду заяви Дочірнього підприємства “Пансіонат “Зеніт”про відвід експерта на 16.11.2010 р.

Ухвалою суду від 16.11.2010 р. клопотання Дочірнього підприємства “Пансіонат “Зеніт” про відвід експерта ОСОБА_4 задоволено.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.11.2010 р., представник позивача наполягав на призначені комплексної судової бухгалтерської та судової будівельної експертизи.

Ухвалами суду від 16.11.2010 р. у справі призначено комплексну судову бухгалтерську, судову будівельну експертизу та зупинено провадження у справі.

Після надходження висновку комплексної судової бухгалтерської та судової будівельної експертизи провадження у справі було поновлено.

Представники позивач та третьої особи з експертним висновком погодились, представником ДПІ надані заперечення на експертний висновок.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2012 р. надав клопотання про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсними податкові повідомлення -рішення від 26.08.2009 р. № 0000922301/0 в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 329546,09 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 73413,14грн., № 0000942301/0 в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 70937 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35468,50 грн., № 00003951700/0 по донарахуванню податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3241,95 грн. та застосуванню штрафних санкцій в сумі 6483,90 грн. та 246,29 грн. пені; № 0000962301/0 по донарахуванню орендної плати за землю в розмірі 6440,81 грн. та застосуванню штрафних санкцій 3220,41 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій від 26.08.2009 року № 0000932301/0 в розмірі 20867,75 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2012 р. провадження у справі №2а-911/10/2/0170 було зупинено до отримання від Прокуратури м.Судака та Відділу податкової міліції Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим додаткових доказів у справі, а саме: документів по Колективному підприємству “Альянс”, податкових накладних СПД ОСОБА_5 № 3 від 28.01.2008р. та № 24 від 28.01.2008 р., податкових накладних КП “Альянс”№ 3395 від 31.10.2008 р., №3631 від 28.11.2008 р., № 3938 від 30.01.2009 р., № 654 від 30.03.2009 р., № 756 від 30.03.2008 р., документів по СПД ОСОБА_6, договору на технічне обслуговування РРО позивача № 31/07 від 21.05.2007 року, КОРО позивача.

01.02.2012 р. від Прокуратури м. Судака до суду надійшли податкові накладні КА «Альянс»№3631 від 28.11.08, №3395 від 31.10.08, СПД ОСОБА_5 №3 від 30.01.08, №24 від 21.05.08, а також копія рахунку ОСОБА_6, у звязку з чим провадження у справі було поновлено.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову ( з урахуванням клопотання), представник ДПІ заперечував проти заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 13.03.2012 р. представник ДПІ заявив клопотання про заміну відповідача на Феодосійську обєднану державну податкову інспекцію Державної податкової служби АРКрим Державної податкової служби України

Відповідно до ст. 55 КАС України судом проведено заміну відповідача на належного Феодосійську обєднану державну податкову інспекцію Державної податкової служби АРКрим Державної податкової служби України( далі відповідач).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками ДПІ, правонаступником якої є відповідач, проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р. , за результатами якої 31.07.2009 р. складено акт № 531/23-0/24693663 . У висновках зазначеного акту перевірки зафіксоване порушення позивачем п.п. 1.20.1 п.п..1.20.2, п.п. 1.20.5 п .1.20, п.1.26 ст.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст.4, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого йому донараховано податок на прибуток у розмірі 364159,46 грн., порушення п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п.7.2, П.П. 7.5.1 П.7.5 СТ. 7 Закону України «Про податок на прибуток» , в результаті чого йому донараховано ПДВ у розмірі 70937 грн., зменшено значення рядка 26 за січень 2008 р. на 155197 грн., порушення п.п.1.6, п.15 ст.1, п.п.3.1.3 п. 3.1.ст.3,п.п.9.12. ст. 9, п.п 17.2. ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 3241,95 грн., порушено ст.13 Закону України «Про плату за землю» , донараховано податкове зобовязання по орендній платі у сумі 6440,81гр., порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки ДПІ, правонаступником якої є відповідач, 26.08.2009 р. були прийняти рішення №000932301/0, згідно з яким до позивача відповідно до ст.17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовані штрафні санкції у розмірі 20867,75 грн., податкове повідомлення-рішення №000962301/0 , згідно з яким донарахована орендна плата у сумі 6440,81 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3220,41 грн., податкове повідомлення - рішення №003951700/0 , яким донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 3241,95грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 6483,09 та нарахована пеня у сумі 246,29 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000942301/0 , згідно з яким нарахований ПДВ у сумі 70937 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 35638,50 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000922301/0 про нарахування податку на прибуток у сумі 364159,46 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 80510,21 грн.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень рішень діяв Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств».

У п.п. 1.20.1 п 1.20. ст.1 Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств» було встановлено,що звичайною вважалась ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважалась , що така звичайна ціна відповідала рівню справедливих ринкових цін. Справедливою ринковою ціною була ціна, за якою товари (роботи, послуги) передавались я іншому власнику за умови, що продавець бажав передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажав їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторонни булл взаємно незалежними юридично та фактично, володіли достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовувалась інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховувались такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що могли вплинути на ціну (п.п. 1.20.2)

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

На час проведення позивачем господарської діяльності, яка перевірялась податковим органом, прийняття податкових повідомлень-рішень платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим зобовязанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України “Про податок на додану вартість”)

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізнялась більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складалась із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначала, що податковим боргом ( недоїмкою) було податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначав порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Працівники податкового органу в акті перевірки № 531/23-0/24693663 від 31.07.2009 р. зазначили,що позивач за період часу з 01.07.2008 р. по 31.12.2008 р. занизив валові доходи за 9 місяців 2008 р. на 589742,35 грн., за 2008 р. на суму 361529,93 грн. Висновки податкового органу ґрунтуються на тому,що його представники вважали,що в порушення вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» позивач реалізовував ТОВ «Генуя-ТУР» путівки за цінами нижчими ніж звичайні. При цьому звичайні ціни були визначені на рівні цін, встановлених за результатами тендеру, який проводився для визначення вартості відпочинку родин з дітьми з сердцево - суглинними захворюваннями до 6 років,встановив ціни для дорослого на рівні 174,54грн. на добу, для дитини - 145,45 грн.

Для встановлення в тому числі фактичних обставин справи щодо визначення рівня цін на путівки, реалізація яких здійснювалось на підставі договору з ТОВ «Генуя-ТУР», судом була призначена судова бухгалтерська експертизи , на вирішення експертів були поставлені питання щодо визначення ціни на послуги позивача з урахуванням комфортності номерів, харчування та медичного обслуговування при реалізації путівок як по договорам ,укладеним з ТОВ «Генуя-Тур» , так і по договорам, укладеним з іншими субєктами господарювання.

До матеріалів справи залучений експертний висновок № 58 від 30.09.2011 р., в якому зазначено,що в наслідок проведення вивчень матеріалів справи , договорів, укладених з ТОВ «Генуя-Тур» та Головним управлінням по справах родини та молоді Київської державної адміністрації , встановлено відсутність можливості співставлення вартості путівок, реалізованих на виконання умов цих договорів, в наслідок того, що при їх укладенні відрізнялись умови надання послуг позивачем , а саме, по різному визначалась комфортність номерів, умови харчування , наявність медичних послуг та екскурсійного обслуговування , культурно-масових заходів, охорони території.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач при укладенні в період часу,що перевірявся , з ТОВ «Генуя-Тур» договорів на реалізацію путівок, визначив ціни на відпочинок, умови якого не відрізнялись від узгодженого за результатами проведення тендеру у договорах ,укладених з Головним управлінням по справах родини та молоді Київської державної адміністрації, значно нижчі.

Вивчивши зазначені обставини, експертний висновок , приймаючи до уваги умови укладених позивачем договорів , суд вважає,що працівниками податкового органу невірно зазначено, що ціна путівок, встановлена за результатами тендеру , який проводився для визначення вартості відпочинку родин з дітьми з сердцево - суглинними захворюваннями до 6 років, мала застосовуватись відповідно до Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» як звичайна ціна , яка відповідала рівню справедливих ринкових цін на ідентичні послуги, в тому числі тим, яки надавались по путівкам, реалізація яких здійснювалась ТОВ «Генуя -Тур».

На підставі викладеного суд вважає ,що висновку податкового органу , викладені в акті перевірки № 531/23-0/24693663 від 31.07.2009 р. про заниження валового доходу в наслідок реалізації путівок за цінами, нижчими ніж звичайні, зроблені на підставі припущень , без повного зясування всіх обставин справи.

Крім того , в акті перевірки працівниками ДПІ, правонаступником якої є відповідач, визначено,що позивач зависив податковий кредит за період часу з 01.07.2008 р. по 31.12.2008 р. на 506740 грн. в наслідок безпідставного включення сум ПВД, визначених у податкових накладних , оформлених СПД ОСОБА_5 та КП «Альянс», з причин відсутності доказів фактичного виконання робіт.

На вимогу суду до матеріалів справи залучені копії податкових накладних №3 від 28.01.2008 р. ( сума ПВД 333,33 грн.) , № 24 від 28.01.2008 р. ( сума ПДВ 1033,33 грн.) , оформлених СПД ОСОБА_5 , податкових накладних № 3395 від 31.10.2008 р. на суму 88802,53 грн. ( в тому числі ПДВ 14800, 42 грн.), № 3631 від 28.11.2008 р. на суму 798272,40 грн. ( в тому числі ПДВ 133045,40 грн.), № 3938 від 30.01.2009 р. на суму 65004 грн. ( в тому числі ПДВ 10834 грн.) , № 654 від 30.03.2009 р. на суму 1499787,60 грн. ( в тому числі ПДВ 249964,60 грн.), № 756 від 30.03.2009 р. на суму 580374 грн. ( в тому числі ПДВ 96729 грн.) , оформлених КП «Альянс».

В експертному висновку № 58 від 30.09.2011 р. вказано,що відповідно до договору підряду № 61 , укладеного 05.01.2007 р. з КП «Альянс» ( копія якого залучена до матеріалів справи), останнє прийняло на себе обовязки по виконанню за завданням позивача робіт. До матеріалів справи залучені податкові накладні , оформлені КП «Альянс», на виконанні ним відповідно до актів приймання робіт на суму 3032240,53грн. ( в тому числі ПДВ 505373,42 грн.) . Відповідно до відомостей відображених у журналі-ордері по рахунку 631 позивач в період часу,що перевірявся сплатив КП «Альянс» за ремонтно-будівельні роботи 515000 грн.

При досліджені наданих сторонами документів експертами встановлено,що за період часу, що перевірявся , по договору підряду № 61 від 05.01.2007 р. КП «Альянс» підтверджено виконання робіт на суму 734546 грн.

Відповідачем не надано документів, яки спростовували б вказані висновки експертної установи. На думку суду надані податковій міліцій пояснення працівників позивача щодо виконання ними робіт , яки частково були предметом договору підряду №61 , укладеного 05.01.2007 р. з КП «Альянс», відповідно до ст. 70 КАС України не можуть бути належними доказами нікчемності вказаного правочину, невідповідності обсягів виконання робіт, визначених в актах приймання робіт, дійсним обставинам справи.

За таких обставин, вивчивши експертний висновок, залучені до матеріалів справи копії документів бухгалтерського обліку, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає , що існують підстав для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень ДПІ, правонаступником якої є відповідач, від 26.08.2009 р. № 0000922301/0 в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 329546,09 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 73413,14грн., № 0000942301/0 в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 70937 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35468,50 грн.

На час проведення перевірки позивача,прийняття податкових повідомлень - рішень порядок оподаткування доходів фізичних осіб був визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

У ст. 1 Закону було встановлено, що доходом визначалась сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мали вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, що податковим агентом була юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежна від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками були зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок від імені та за рахунок платника податку , вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було вказано, що об'єктом оподаткування резидента визначались загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Поняття загального оподаткованого доходу було визначено у ст. 4 Закону, відповідно до п.п. 4.2.1 якої до загального місячного оподаткованого доходу входили доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Ставки податку були визначені у ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно п.п.8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховував (виплачував) оподатковуваний дохід на користь платника податку , утримував податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.7Закону.

П.п. 19.2. ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” було визначено, що особи , які відповідно до цього Закону мали статус податкових агентів , були зобовязані , зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачувались на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.

Працівники податкового органу в акті перевірки № 531/23-0/24693663 від 31.07.2009 р. зазначили, що суми коштів , яки були виплачені ОСОБА_7 15.07.2008 р. у розмірі 1305 грн. та 01.08.2008 р. у розмірі 380 грн., ОСОБА_8 23.10.2008 р. у розмірі 10000 грн. та 24.10.2008 р. - у розмірі 10000 грн. , є доходом вказаних осіб , а позивач згідно з наведеними вище вимогами Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” , будучи податковим агентам, мав своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з наведених доходів, які виплачувались на користь зазначених громадян.

До матеріалів справи залучені копії рахунків № 333 від 14.07.2008 р. та № 333 від 01.08.2008 р., оформлених СПД ОСОБА_7, акту приймання сдачі виконаних робіт № 5214 від 31.08.2008 р., виписки з Єдиного державного реєстру , якою підтверджено реєстрацію ОСОБА_7 07.12.2006 р. в якості субєкта підприємницької діяльності. Позивачем також надані копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_8 серія НОМЕР_2, Свідоцтва НОМЕР_1 про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3.

Вивчивши зазначені документи, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що в період часу, що перевірявся, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були зареєстровані в порядку, встановленому чинним законодавством , в якості субєктів підприємницької діяльності, уклали з позивачем правочини, за виконання умов яких він проводив розрахунки з ними. За таких обставин суд вважає,що матеріалами справи підтверджується те, що позивач не мав статус податкового агенту при виплаті коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не був зобовязаний згідно з положеннями Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів цих осіб . За таких обставин підлягають задоволенню вимоги по визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення рішення № №003951700/0 від 26.08.2009 р.

На час проведення перевірки позивача правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг були визначені у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

Згідно з п. 1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснювали розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані мали проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджували виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідальність за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” була встановлена у ст.17 , у п.1 якої було вказано, що за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій до субєктів підприємницької діяльності за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються штрафні санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарі (наданих послуг) .

Працівники податкового органу в акті перевірки № 531/23-0/24693663 від 31.07.2009 р. визначили,що позивач в період часу,що перевірявся, на господарській одиниці в барі здійснював діяльність по розрахунку у готівковій формі шляхом їх проведення з використанням реєстратора розрахункових операцій. При проведенні перевірки КУРО встановлено,що фіскальний номер щоденного друку не відповідає фіскальному номеру реєстратора , який зареєстрований в податковому органі , що є порушенням п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, свідчить про не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

При вивченні матеріалів справи судом встановлено,що позивачем у податковому органі зареєстрований реєстратор розрахункових операцій типу Міні -500 МЕ , заводський номер ПБ 52000504 , фіскальний номер 011000932 , при проведенні розрахунків у готівковій формі ним використовувався реєстратор розрахункових операцій типу Міні -500 МЕ , заводський номер №ПБ 52000504 , фіскальний номер 110000159.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач протягом тривалого часу надавав до податкового органу звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) з зазначенням фіскального номеру 011000932 реєстратора , надававши до них Z звіти , в яких був вказаний фіскальний номер 110000159.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено , що матеріалами справи ( книгою обліку розрахункових операцій, фіскальними звітними чеками, контрольними стрічками РРО) підтверджено проведення загальної суми у розмірі 4173,65 грн. готівкових коштів через РРО типу Міні -500 МЕ , заводський номер ПБ 52000504.

За таких обставин суд вважає, помилковими висновки податкового органу,щодо порушення позивачем вимог п.1 .ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо проведення розрахункових операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів при фактичному порушені порядку його застосування. В силу викладеного у нього були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п.1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Різниця у фіскальному номері реєстратора, модель та заводський номер якого не відрізняється від зареєстрованого в податковому органі, свідчить лише про невірність його реєстрації.

На підставі викладеного існують підстави для визнання протиправним рішення ДПІ від 26.08.2009 р. № 000932301/0, згідно з яким до позивача відповідно до ст.17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовані штрафні санкції у розмірі 20867,75 грн.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України ( далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень рішень розміри плати за використання земельних ресурсів та порядок її сплати , відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справлення земельного податку були визначені у Законі України «Про плату за землю».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні було платним. Плата за землю здійснювалась у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначалась залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок і землекористувачі, окрім орендарів і інвесторів - учасників угод про розділ продукції, сплачували земельний податок. За земельні ділянки , надані в оренду , справлялась орендна плата.

Об'єктом плати за землю була земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебувала у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (ст. 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку були дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебувала у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

У ст.1 Закону України «Про оренду землі» визначено,що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції , яка діяла на час проведення перевірки позивача) орендною платою за землю визначався платіж, який орендар вносив орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлювались за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлювались відповідно до Закону України "Про плату за землю") . Обчислення розміру орендної плати за землю здійснювалось з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не було передбачено договором оренди.

Матеріали справи свідчать про те,що між позивачем та Морською сільською радою 27.02.2004 р. був укладений оренди земельної ділянки , відповідно до умов якого було отримання платником податків у платне користування земельних ділянок загальною площею 4.3567 га. Відповідно до п.п 2.2.1 вказаного договору орендна плата за земельні ділянки встановлювалась у розмірі земельного податку з урахуванням індексації відповідно до законодавчих актів та уточнювалась на початок календарного року. Згідно з п.п. 2.2.4. договору орендна плата могла збільшуватись при зміни законодавства України та АРК, при прийняття рішень сесії Морської селищної ради , якою підвищуються ставки плати за землю або орендної плати за землю.

Судом встановлено, що рішенням Морської селищної ради №656 від 14.02.2008 р. з 01.01.2008 р. річна орендна плата для земельних ділянок , по яким грошова оцінка не проведена, ставки земельного податку розраховувались від кількості населення , збільшені у 2 рази.

Під час розгляду справи позивачем надані розрахунки орендної плати за 2008р. та 2009 р., в яких її розмір був зазначений без урахування положень рішення Морської селищної ради № 656 від 14.02.2008 р.

Вивчивши зазначені документи, пояснення сторін, керуючись вимогами Закону України «Про місцеве самоврядування в України», якими встановлена обовязковість рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих в рамках їх компетенції, суд приходить до висновку,що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про дотримання ним вимог чинного законодавства України щодо визначення суми орендної плати за землю за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р.

В силу викладеного відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 000962301/0 від 26.08.2009 р. , згідно з яким донарахована орендна плата у сумі 6440,81 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3220,41 грн.,

Під час судового засідання, яке відбулось 13.03.2012 р. , були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 20.03.2012 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення

Державної податкової інспекції у м.Судак від 26.08.2009 р. №0000922301/0

в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 329546,09 грн. ,

застосування штрафних санкцій у сумі 73413,14грн.,

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення

Державної податкової інспекції у м.Судак від 26.08.2009 р.

№0000942301/0 в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі

70937 грн. , застосування штрафних санкцій у сумі 35468,50 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення

Державної податкової інспекції у м.Судак від 26.08.2009 р. №003951700/0

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Судак про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.08.2009 р. № 0000932301/0

6. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.