Постанова № 22082267, 22.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

22 лютого 2012 р. (16:23 год.) Справа №2а-14331/11/0170/18 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Колективного рибальського господарства "Луч"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01 від 10.01.12р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №5904/9/10-0 від 19.08.09р.

Суть справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ У м.Ялта № 0003502301/0 від 03.11.2006р. на суму 1050300 (один мільйон п'ятдесят тисяч триста) гривень 00 копійок, податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ялта № 0003502301/1 від 29.11.2006р. на суму 1050300 (один мільйон п'ятдесят тисяч триста) гривень 00 копійок, податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ялта № 0003502301/2 від 12.02.2007р. на суму 1050300 (один мільйон п'ятдесят тисяч триста) гривень 00 копійок, податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ялта №0003502301/3 від 04.05.2007р. на суму 1050300 (один мільйон п'ятдесят тисяч триста) гривень 00 копійок. Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що він є сільськогосподарським виробником у розумінні п. 11.20 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”і мало законне право на застосування пільги по оподаткуванню відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим позовні вимоги просив задовольнити.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача проти позову заперечував, мотивував тим, що позивач мав би право на застосування в своєї діяльності спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо здійснював би повний цикл операцій, тобто займався розведенням, вирощуванням товарної риби, переробкою та збутом власної рибної продукції. Вказана позиція визначена в листах ДПА України №14758/7/16-1201 від 18.12.2000р., №16824/7/16-1201 ВІД 18.12.2000 р. і №17952/7/16-1417 від 27.09.2006 р. Однак у зв'язку з тим, що позивач здійснював лише вилов, часткову обробку та реалізацію рибопродукції, а не повний цикл операцій, то він не мав права застосувати пільгу передбачену п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 09.10.2006 р. по 20.10.2006 р. ДПІ в м. Ялта було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №2466/23-0/03889215/170 від 25.10.2006р.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення №0003502301/0 від 03.11.2006 р., відповідно до якого у відношенні позивача було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1050300 грн., з якого 700200 грн. за основним платежем та 350100 грн. штрафних санкцій.

Вказане податкове повідомлення - рішення позивачем в адміністративному порядку, відповідно до ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”було оскаржено, а саме 09.11.2006 року була подана скарга (вх.№59/10 від 10.11.2006 р.), яка рішенням ДПІ м.Ялта №20221/10/250 від 29.11.2006 року була залишена без задоволення та було винесено податкове повідомлення - рішення №0003502301/2 від 29.11.2006р., також скаргу позивача рішенням ДПА в АР Крим №1103/7/25-021 від 06.02.2007р. було залишено без задоволення та винесено податкове повідомлення - рішення №0003502301/2 від 12.02.2007р. Скаргу позивача до ДПА України теж було залишено без задоволення рішенням №7974/7/25-0115 від 19.04.2007 року на підставі чого винесено податкове повідомлення - рішення №0003502301/3 від 04.05.07 року.

Позивач, не погодившись з результатами розгляду скарг, звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим.

Так, постановою Господарського суду АР Крим від 21.08.2007 року по справі №2-27/7629-2007А за позовом КРГ "Луч" до ДПІ в м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0003502301/0 від 03.11.2006р. на суму 1050300,00 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2007 року апеляційна скарга ДПІ в м. Ялта АР Крим була залишена без задоволення, а постанову ГС АР Крим від 21.08.2007 р. у справі №2-27/7629-2007А залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року касаційна скарга ДПІ в м. Ялта АР Крим була задоволена частково, а саме постанову ГС АР Крим від 21 серпня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2007 року скасовано, а справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи являлось КРГ "Луч" сільськогосподарським товаровиробником.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ У м. Ялта № 0003502301/0 від 03.11.2006р. на суму 1050300 (один мільйон п'ятдесят тисяч триста) гривень 00 копійок, податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ялта № 0003502301/1 від 29.11.2006р. на суму 1050300 (один мільйон п'ятдесят тисяч триста) гривень 00 копійок, податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ялта № 0003502301/2 від 12.02.2007р. на суму 1050300 (один мільйон п'ятдесят тисяч триста) гривень 00 копійок, податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ялта №0003502301/3 від 04.05.2007р. на суму 1050300 (один мільйон п'ятдесят тисяч триста) гривень 00 копійок, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що в періоді, що перевірявся, позивач склав і подав до відповідача дві декларації по ПДВ: загальну - повну, в якій декларував доходи від передачу в оренду приміщень і інших товарно - матеріальних цінностей та спеціальну сільськогосподарську - по скороченій формі, в якій декларував доходи від вилову, часткової переробки та реалізації рибопродукції.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивач не повинен був використовувати пільгу, передбачену п. 11.20 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” на операції по вилову, часткову переробку та реалізації рибопродукції, тому повинен був подавати до ДПІ в м. Ялта одну загальну декларацію без подання скороченої декларації.

Таким чином, за висновком відповідача, у порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”позивачем занижено податкові зобов'язання по ПДВ по загальній декларації та завищені по скороченої декларації: у липні 2004 р. у розмірі 14115 грн.; у серпні 2004 р. у розмірі 20133 грн.; у вересні 2004 р. у розмірі 6916 грн.; у жовтні 2004 р. у розмірі 33688 грн.; у листопаді 2004 р. у розмірі 91042 грн.; у грудні 2004 р. у розмірі 106915 грн.; у січні 2005 р. у розмірі 38656 грн., у лютому 2005 р. у розмірі 39526 грн., у березні 2005 р. у розмірі 52941 грн.; у квітні 2005 р. у розмірі 33483 грн.; у травні 2005р. у розмірі 3359, грн.; у червні 2005 р. у розмірі 10783 грн.; у липні 2005 р. у розмірі 11336 грн.; у серпні 2005 р. у розмірі 3880 грн.; у вересні 2005 р. у розмірі 21004 грн.; у жовтні 2005 р. у розмірі 18755 грн.; у листопаді 2005 р. у розмірі 67499 грн.; у грудні 2005 р. у розмірі 183957 грн.; у січні 2006 р. у розмірі 57413 грн.; у лютому 2006 р. у розмірі 145903 грн.; у березні 2006 р. у розмірі 32079 грн.; у квітні 2006 р. розмірі 51442 грн.; у травні 2006 р. у розмірі 38238 грн.; у червні 2006 р. у розмірі 16610 грн.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Постановою КМУ від 26.02.1999 р. №271 було затверджено “Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” (далі- Порядок №271).

Відповідно до п. 1 вказаного Положення цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Пунктом 2 вказаного Положення визначено, що дія цього Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 391-р визначено, що до осіб, які здійснюють свою діяльність в галузі сільськогосподарського виробництва, віднесено рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм).

Як вбачається з пункту 1.5 Статуту позивача предметом діяльності позивача є, зокрема:

1. організація рибного промислу у водних басейнах;

2. виробництво, переробка і реалізація рибної продукції;

3. виробництво, закупівля, переробка, зберігання і реалізація сільськогосподарської і тваринницької продукції та інших продуктів харчування, з тому числі імпортного виробництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільськогосподарського господарства на період з 2001-2004 р. р.” сільськогосподарський товаровиробник - фізична особа або юридична особа, яка займається          виробництвом сільськогосподарської продукції,          переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

При цьому продукція сільського господарства          (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Під кодами 05.00.1 - 05.00.42 значиться продукція рибного господарства - риба та інша продукція рибного господарства.

Відповідно до довідки №01.60-1-21/527 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України позивач по справі здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 05.01.0 - рибальство, надання послуг у рибальстві; 52.23.0 - роздрібна торгівля рибою і морепродуктами.

Пунктом 2.15 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” №1877-IV від 24.06.2004р. визначено, що сільгосппродукцією вважаються товари, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ВЕД. Згідно до Митного тарифу України у групу 03 входять риба та ракоподібні, молюски та інші водні безхребетні.

З вказаного можливо зробити однозначний висновок про те, що позивач по справі є сільськогосподарським товаровиробником.

Однак, відповідач вказує на той факт, що позивачем здійснюються не всі стадії рибництва - від риборозведення та вирощування та вилову і продажу.

Проте, у Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10.05.1999 р. №391 - р прямо не вказано, що сільськогосподарський товаровиробник повинен саме виконувати всі стадії рибництва. До того ж сам факт включення рибальських господарств до осіб, які здійснюють свою діяльність в галузі сільськогосподарського виробництва свідчить про те, що законодавець мав на увазі класичне рибальство, що відноситься до сільгоспвиробництва без яких -небудь застережень.

Тому суд дійшов до висновку про те що, зайняття хоча би одним видом рибництва будь то вилов, вирощування товарної риби, переробка або збут власної рибопродукції, дає підприємству право на набуття при певних умовах статусу "сільськогосподарський товаровиробник".

У постанові Вищого адміністративного суду України №К-20927/07 від 23.02.2011р. суд касаційної інстанції вказав, що риболовецькі господарства, діяльність яких полягає у вилові і переробці риби та не передбачає риборозведення і вирощування товарної риби, також належать до категорії сільськогосподарських товаровиробників.

Також ВАСУ вказано, що під визначення сільськогосподарських товаровиробників підпадають і риболовецькі господарства, які займаються виловом та переробкою виловленої риби.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також у зв’язку з вказаним суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача щодо залучення до матеріалів справи висновку експерта регіонального представництва торгово-промислової палати №0-293 та висновку №35 експерта науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Криму.

Пунктом 4 Порядку №271 встановлено, що залишок податковb[ зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізовані продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупці та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у термін, передбачені для перерахування сум податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробникам на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріальне технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використані; кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Судом встановлено, що позивач мав в АКБ УСБ в м. Ялта спеціальні рахунки для акумуляції податку на додану вартість. Вказані кошти залишаються у розпорядженні позивача і використовуються ним для придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на листи ДПА України №14758/7/16-1201 від 18.12.2000р., №16824/7/16-1201 ВІД 18.12.2000 р. і №17952/7/16-1417 від 27.09.2006 р., однак вказані листи носять рекомендований характер, і не є обов'язковими для суду.

Відповідно до п. п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесення податкових повідомлень - рішень належним чином не довів.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.02.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 27.02.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0003502301/0 від 03.11.2006р. на суму 1050300,00 грн., № 0003502301/1 від 29.11.2006р. на суму 1050300,00 грн., №0003502301/2 від 12.02.2007р. на суму 1050300,00 грн., №0003502301/3 від 04.05.2007р. на суму 1050300,00 грн.

3. Стягнути на користь Колективного рибальського господарства "Луч" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,33 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Панов О.І.