Постанова № 22080350, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. Справа № 2а-1670/7538/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Спаскіна О.А. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засіданняЯнковської О.І.

представника позивача Солдатенко Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі№2а-1670/7538/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Озон-О"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Озон-О» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 21.03.2011 №0001101502/0/803, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 55156,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. позов задоволено.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області (по тексту -відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу , в якій посилаючись на порушення норма матеріального права, а саме п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.5. ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення суду правильним законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання сторони не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Озон-О", поданих за листопад, грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 31.01.2011 № 358/15-322/36503859.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 1.7. статті 1, підпункту 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4,п.п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, в розмірі 44125,40 грн, ( за листопад 2010 року 19834,90 грн., за грудень 2010 року 24290,58 грн.)

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 21.03.2011 податкове повідомлення рішення №0001101502/0/803 яким визначено ТОВ "Озон-О", суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 55156,75 грн. (за основним платежем 44125,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11031,35 грн).

Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит в листопаді та грудні 2010 року на підставі податкових накладних виписаних Приватним підприємством "Нафта-Капітал" (по тексту - ПП "Нафта Капітал").

За результатами перевірки податковим органом встановлено, декларацію з ПДВ за грудень 2010р. контрагентом не подано, у ПП "Нафта-Капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а також підприємство не знаходиться за юридичною адресою, 20.01.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позову суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), тому як згідно п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні камеральної перевірки не досліджував первинні бухгалтерські документи, а тому висновки акту перевірки є передчасними.

Проте такі висновки суду спростовуються матеріалами справи, а саме в акті перевірки на сторінці 3 зазначено, що ТОВ « Торговий дім "Озон-О" листом надав до перевірки копії видаткових накладних, податкових накладних та договору № 020/05 від 01.11.2010р., копії товарно-транспортних накладених не надані.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні виписані ПП « Нафта-Капітал» на підставі договору без зазначення його дати та номеру.

Так за умовами договору №020/05 від 01.11.2010, укладеного між ПП “Нафта Капітал” (Продавець) та ТОВ "Торговий дім "Озон-О" (Покупець) продавець продає, а Покупець придбаває дошку мірну в кількості 20 куб.м. та дерев'яній упаковочній тарі, в кількості 70000 шт. Продавець поставляє товар на умовах FCA (франко-перевізник) . При поставці товару продавець надає покупцю супровідні документи : накладну, податкову накладу, рахунок, фітосанітарний сертифікат (за необхідності). Відповідно до п.п.4.4. договору графіки поставки формуються спільно Покупцем та Продавцем на основі контракту та їх виконання є обов'язковим, відповідно до п.п.4.5 договору продавець забезпечує механічну погрузну товару на наданий покупцем транспортний засіб, відповідно до Заявці Продавця.

Оплата за договором проведена в готівковій формі, до суду першої інстанції позивачем надані копії прибуткового касового ордеру.

Судом встановлено, що документів, в підтвердження фактичного здійснення господарської операції отримання передачі товару визначених умовами договору, а саме: заявки Покупця графіків поставки товару, рахунку, актів прийому - передачі ТМЦ, позивачем ні на перевірку, ні до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою умовою для набуття позивачем права на податковий кредит, проте не вичерпною обставиною, оскільки факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

Надані позивачем доказу подальшого використання товару у власній господарській діяльності шляхом реалізації вироблених корзинок деревяних та піддонів ТОВ " Динбо", ВАТ " Кіровоградський завод будівельних матеріалів№1 ", ТОВ " Виробничо-коммерціне підпрємство " Інтермаш", ЗАТ" Капустянськмй грант" не свідчать про те, що зазначений товар виготовлений саме з дошки придбаної у позивачем у ПП “Нафта-капітал” .

Реальний характер операцій між позивачем та ПП « Нафта-Капітал» судом апеляційної інстанції не встановлено, оскільки у постачальника позивача ПП “Нафта-Капітал” відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто здійснення супроводження грошових потоків з ймовірнім товаром, що не придбавався та не постачався і не міг бути придбаний/поставлений в обсязі вартості та обсягах кількості зазначених в первинних документах.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами статті 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою.

Тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути обєктом оподаткування .

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів від ПП "Нафта-Капітал" та їх використання у господарській діяльності, що свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ТОВ "Торговий дім "Озон-О" податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно відсутності у податкового органу у випадку проведення камеральної перевірки права встановлювати наявність чи відсутність трудових ресурсів, сировини, обладнання, оскільки при данному виді перевірки встановлюється повнота та своєчасність подання податкових декларацій та розрахунків; дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів тощо, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.75 Податкового Кодексу України 75.1. органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 75.1.1. ст.75 Податкового Кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п. 1.2.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 № 350 камеральна перевірки - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). .

Згідно п. 1.4.7. Методичних рекомендації, "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008, № 266 камеральна перевірка - перевірка, яка проводиться органом ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника ПДВ;

Згідно абз. П.п.5.2 п. 5 Методичних рекомендацій при виникненні розбіжностей податковий інспектор повинен запропонувати платнику податків надати пояснення та за необхідності - підтвердні документи відповідно до чинного законодавства. Неподання платником податків відповідних документів дає підстави для передання справи такого платника податку для проведення документальної виїзної перевірки.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що право органу державної податкової служби на здійснення камеральної перевірки при визначеності правильності задекларованих платником сум ПДВ не обмежується перевіркою показників податкової декларації лише з точки зору правильності арифметичних дій з цими показниками, а стосується відповідності цих показників фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку в межах податкового періоду, за який подана декларація.

Під час проведення перевірки податковим органом було запропоновано платнику податку надати пояснення та підтверджуючі документи , позивачем були надані лише видаткові, податкові накладні та договір, інших первинних документів , визначених умовами договору не надано.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що податкове повідомлення рішення прийнято Кременчуцькою ОДПІ в межах повноважень та у спосіб встановлений законом, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.3,4 ст.202 КАС України підстава для скасування судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що привело до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3,4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі№2а-1670/7538/11 скасувати.

Прийняти нову постанову.

якою в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Озон-О" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Спаскін О.А. Бершов Г.Є. Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 р.