Ухвала суду № 22079458, 15.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р.Справа № 2а-2099/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі№2а-2099/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 25.02.2011 року № 0000150700, від 25.02.2011 року № 0000140700.

ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податку на додану вартість”, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися , належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в зв'язку з чим справ розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова було проведено камеральну перевірку ТОВ “Будівельник” достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за груднь 2010р., за результатами якої складено Акт № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року (т.1а.с. 12-20).

За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ “Будівельник” вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.7.1., ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за грудень 2010р. у розмірі 3 445.00грн., та завищено суму відємного значення за вересень 2010 року у розмірі 835,00 грн., за грудень 2010 року у розмірі 1062.00 грн. (а.с. 20, т. 1).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення рішення від 25.02.2011 року № 0000150700, яким позивачу зменшено відємне значення з ПДВ на загальну суму 1897,00 грн. (за вересень 2010 у розмірі 835,00 грн., за грудень 2010 року у розмірі 1062,00 грн.) та від 25.02.2011 року № 0000140700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2010 року у розмірі 3445.00 грн. (т.1а.с. 10,11).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованість прийнятого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано декларацію з ПДВ:

- за вересень 2010 року, в якій задекларовано відємне значення з ПДВ у розмірі 835,00 грн. (а.с. 39-42, т. 1).

- за листопад 2010 року, в якій у задекларовано відємне значення з ПДВ у розмірі 3868,00 грн. та у рядку 25.2 задекларовано суму бюджетного відшкодування у зменшенні податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 2369.00 грн. (а.с. 28-37, т. 1)

- за грудень 2010 року, в якій у рядку 18.2 задекларовано відємне значення з ПДВ у розмірі 1062,00 грн. та у рядку 25.2 задекларовано суму бюджетного відшкодування у зменшенні податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 3445.00 грн. (а.с. 49-56, т. 1).

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду”.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що платник податку має право включити до свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Податковий орган виходив з того, що позивачем не вірно сформовано податковий кредит по приданню товарів у постачальників ПАТ “ Фінансова компанія “Авантаж”, ПФ “Автобудсервіс”, ВАТ “ІБК Авантаж”, ВАТ “Харківміськгаз”АТ “Харківобленерго”, Пр АТ “Фінансова компанія Авантаж”, оскільки у позивача відсутні необхідні трудові, економічні ресурси для здійснення зазначених господарських операцій, а тому по цим операціям позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду щодо реального здійснення позивачем угод, укладених з зазначеними контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2008 року між АТЗТ "Спецбудмонтаж" та позивачем укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 214-08, відповідно до якого АТЗТ "Спецбудмонтаж" (Генпідрядник) зобов'язується власними та залученими силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву жилого будинку по вул. Миру, 22-А в м. Харкові, ТОВ "Будівельник" (Замовник) зобов'язується прийняти данні роботи та оплатити їх, що приєднаний до матеріалів справи (а.с. 150-154, т. 1).

Реальність виконання угоди підтверджена належними первинними документами, а саме платіжними дорученнями, податковими накладними, реєстром отриманих податкових накладних.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року, із ПФ “Автобудсервіс”, за умовами якого ПФ “Автобудсервіс”(Виконавець) зобовязався надати послуги по охороні будівельного майданчику по вул. Мира,22-а в м.Харкові ТОВ "Будівельник" (Замовника), а Замовник зобов'язався оплатити надані послуги, що приєднаний до матеріалів справи (а.с. 157-161, т. 1).

Позивачем надані всі первинні документи в підтвердження реальності зазначеної угоди, а саме акти наданих послуг, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні приєднаним до матеріалів справи (а.с. 110, т. 1).

Також 01.08.2008 р. між ТОВ “Будівельник” та ВАТ "ІБК "Авантаж" укладено договір № 01-08/08 про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку та сприяти в складанні звітності для подачі в органи Державної податкової служби України, органи Фонду соціального страхування України, органи статистики . (а.с. 190-191, т. 1).

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано Акти здачі - прийому робіт, платіжні дорученнями , податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних (а.с. 116,124 т. 1)

Крім того, 22.08.2008 року між ТОВ “Будівельник” (Орендар) та ВАТ "ІБК "Авантаж", було укладено Договір№ 126-1/К оренди нежитлового приміщення 1-го поверху № 26 загальною площею 5,30 кв.м, в літ "А-26" (далі - нежитлові приміщення), які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Культури, буд. 20-В строком до 22.07.2011р. )1.09.2009р. між позивачем та ІБК " Авантаж" , ПрАТ " авантаж" укладено договорі про заміну орендодавця по договору оренди, відповідно до якого ВАТ " ІБК "Авантаж" є Орендодавцем та приймає на себе всі права та обовязки за цим договором. Орендна плата сплачена позивачем в повному обсязі, отримані податкові накладні від ВАТ " Авантаж" , які були відображені в бухгалтерському обліку.

Крім того, 05.07.2007 року між ТОВ “Будівельник”та АК "Харківобленерго", було укладено Договір про постачання електричної енергії № 010543 за адресою м. Харків, вул. 2 П'ятирічки, 40/10 строком до 01.12.2008р. на період будівництва. Відповідно до п.9.11 зазначеного договору договір не підлягає пролонгації і вважається продовженим тільки після укладання додаткової угоди щодо продовження терміну дії цього договору з енергопостачальною організацією. (а.с. 195-200, т. 1).

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ "Будівельник" надано копією платіжного доручення № 108 від 18.11.2010р. (а.с. 113, т. 1).

У звязку з наведеним, колегія суддів зазначає, що судом перевірена реальність виконаних угод та вірно встановлено що зазначені угоди направлені на реальне настання правових наслідків. Відповідачем відповідно до ст.71 КАС України не надано доказів, якіб спростовували висновки суду першої інстанції.

Отже колегія суддів вважає, що формування складу податкового кредиту по деклараціям за вересень та грудень 2010 року суми ПДВ за податковими накладними, що виписані контрагентами позивача, відбулося з дотриманням норм діючого законодавства, а тому висновки податкового органу щодо зменшення позивачу сум відємних значень з ПДВ по декларації за вересень, листопад та грудень 2010 року є не правомірними..

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у редакції що діяла під час виникнення спірних відносин, передбачено:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Тобто, платнику податку відшкодовується відємне значення попередніх періодів, і фактична сплата сум ПДВ повинна враховуватися попередніх періодів.

Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Водночас однієї з основних умов для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту платника відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”є придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача основних фондів та трудових ресурсів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем ні до суду першої інстанції , ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів в підтвердження зазначених обставин. Крім того Закон України " Про податок на додану вартість" не ставить в залежність право платника податку на податковий кредит від наявності основних фондів та трудових ресурсів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від 25.02.2011 року № 0000150700, від 25.02.2011 року № 0000140700 правомірно скасовані судом першої інстанції. Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі№2а-2099/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Спаскін О.А. Жигилій С.П.