Рішення № 22079370, 26.01.2012, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа №2/808/63/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Голубятникової І.А.,

за участю

представника позивача

(за первісним позовом та

відповідача за зустрічним

позовом) - Фролова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про визнання кредитного договору № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року недійсним та його розірвання, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 12 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № А01-07000-120608 про надання кредиту в сумі 20000 доларів США під 9,9 % річних. Кредит був наданий строком до 11 червня 2013 року.

В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 12.08.2008 року між ТОВ КБ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна № А01-07000-120608, відповідно до умов якого відповідач/заставодавець передав ТОВ КБ «Дельта Банк»в заставу автомобіль марки Honda модель: Accord, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, номер кузова/шасі : НОМЕР_4, обєм двигуна 2400 м3 реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 12.08.2008 року між ТОВ КБ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений договір поруки відповідно до якого, останній зобовязався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 боргових зобовязань за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобовязань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до ОСОБА_2, так і до ОСОБА_3, чи до всіх одночасно.

ОСОБА_2 не належним чином виконував свої зобов”язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом.

Заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за зазначеним кредитом станом на 27 квітня 2011 року становить 179058,77 грн., з яких: заборгованість за кредитом 17322,69 доларів США, що еквівалентно 137982 грн. 15 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 27.04.2011 р. 1 долар США = 7,965 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за процентною ставко 9,9 % річних 3208,74 доларів США, що еквівалентно 25558 грн. 90 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 27.04.2011 р. 1 долар США = 7,965 грн., суми комісій, передбачених умовами кредитного договору 15517 грн. 72 коп.

Відповідно до п.1.9.1 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов”язань за цим кредитним договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред”явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом.

На підставі викладеного, просить суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1), який мешкає за адресою : АДРЕСА_1, ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2), який мешкає за адресою : АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” ( МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року, станом на 27 квітня 2011 року, в сумі 179058, 77 грн. ( сто сімдесят дев”ять тисяч п”ятьдесят вісім гривень 77 копійок), з яких : 17322, 69 доларів США ( сімнадцять тисяч триста двадцять два дорали СШАВ 69 центів), що згідно курсу НБУ складає 137982, 15 грн. ( сто тридцять сім тисяч дев”ятсот вісімдесят дві гривні 15 копійок) сума заборгованості за кредитом ; 3208, 74 доларів США ( три тисячі двісті вісім доларів США 74 центи), що згідно курус НБУ складає 25558, 90 грн. ( двадцять п”ять тисяч п”ятсот п”ятдесят вісім гривень 90 копійок) сума заборгованості за відсотками ; 15517, 72 грн. ( п”ятнадцять тисяч п”ятсот сімнадцять гривень 72 копійки) сума комісій, передбачених умовами кредитного договору та судові витрати по справі.

Не погоджуючись з позовом ПАТ «Дельта Банк», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк»про визнання кредитного договору № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року недійсним та його розірвання.

В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що 12 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № А01-07000-120608 про надання кредиту в сумі 20000 доларів США під 9,9 % річних. Кредит був наданий строком до 11 червня 2013 року.

В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 12.08.2008 року між ТОВ КБ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна № А01-07000-120608, відповідно до умов якого відповідач/заставодавець передав ТОВ КБ «Дельта Банк»в заставу автомобіль марки Honda модель: Accord, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, номер кузова/шасі : НОМЕР_4, обєм двигуна 2400 м3 реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 12.08.2008 року між ТОВ КБ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений договір поруки відповідно до якого, останній зобовязався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 боргових зобовязань за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобовязань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до ОСОБА_2, так і до ОСОБА_3, чи до всіх одночасно.

Вважають, що дії щодо укладання та виконання вищезазначеного кредитного договору, суперечать вимогам законодавства виходячи з наступного.

Підставою для недійсності кредитного договору № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року є укладення останнього в валюті, відмінній від гривні України та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що суперечить вимогам законодавства.

Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Статтею 52 ЦК України передбачено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.

За приписами ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

З огляду на викладене вважає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні відповідними субєктами імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Зазначена індивідуальна ліцензія у ОСОБА_2 та відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року суперечить вимогам п. «г»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та Положенню «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу».

Також вважає, що були суттєво змінені умови договору, оскільки банком були надані ОСОБА_2 банківські канікули та новий графік сплати кредиту, які порушують вимоги ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного, просять суд визнати недійсним правочин, який оформлено кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2; зобовязати ПАТ «Дельта Банк»повернути ОСОБА_2 усе отримане правочином, який оформлено кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року; зобовязати ОСОБА_2 повернути ПАТ «Дельта Банк»усе отримане за правочином, який оформлено кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року; припинити зобовязання ПАТ «Дельта Банк», повернути ОСОБА_2 усе отримане за правочином, який оформлено кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року; визнати недійсним правочин, який оформлено договором застави № А01-07000-120608 від 11 червня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2 та посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 реєстровий № 805; стягнути з ПАТ «Дельта Банк»судові витрати на користь ОСОБА_2.

Ухвалою судді від 14 жовтня 2011 року зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про визнання кредитного договору № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року недійсним та його розірвання обєднаний в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року.

Представник позивача за первісним позовом Фролов В.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року підтримав та просив суд їх задовольнити. Крім того, проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на те, що кредитний договір № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року та договір застави № А01-07000-120608 від 11 червня 2008 року, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2 у суворому додержанні діючого законодавства України, а тому не підлягають визнанню їх недійсними з підстав, зазначених у позові. На підставі викладеного, просив суд відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позовних вимог ПАТ «Дельта Банк»заперечував в повному обсязі та просив суд задовольнити його зустрічні позовні вимоги до ПАТ «Дельта Банк»з підстав, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, кожен в окремості, у судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомили. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від них до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, підлягає задоволенню в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 12 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № А01-07000-120608 про надання кредиту в сумі 20000 доларів США під 9,9 % річних. Кредит був наданий строком до 11 червня 2013 року.(а.с. 8-12)

В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 12.08.2008 року між ТОВ КБ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна № А01-07000-120608, відповідно до умов якого відповідач/заставодавець передав ТОВ КБ «Дельта Банк»в заставу автомобіль марки Honda модель: Accord, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, номер кузова/шасі : НОМЕР_4, обєм двигуна 2400 м3 реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2. (а.с. 17-19)

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 12.08.2008 року між ТОВ КБ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений договір поруки відповідно до якого, останній зобовязався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 боргових зобовязань за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобовязань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до ОСОБА_2, так і до ОСОБА_3, чи до всіх одночасно. (а.с. 20-21)

ОСОБА_2 не належним чином виконував свої зобов”язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК Ураїни порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов”язання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та морадьної шкоди.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобовязання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником забовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсолідарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.9.1 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов”язань за цим кредитним договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред”явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом.

Як встановлено в суді та підтверджено матеріалами справи заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за зазначеним кредитом станом на 27 квітня 2011 року становить 179058,77 грн., з яких: заборгованість за кредитом 17322,69 доларів США, що еквівалентно 137982 грн. 15 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 27.04.2011 р. 1 долар США = 7,965 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за процентною ставко 9,9 % річних 3208,74 доларів США, що еквівалентно 25558 грн. 90 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 27.04.2011 р. 1 долар США = 7,965 грн., суми комісій, передбачених умовами кредитного договору 15517 грн. 72 коп. (а.с. 28)

Таким чином, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року ПАТ «Дельта Банк»сплатив судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 1700 гривень 00 копійок та витрати на інформаційно технічне забезпечення у сумі 120 гривень 00 копійок, а всього на суму 1820 гривень 00 копійок, в звязку з чим зазначені суми підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача. (а.с. 1-2)

Щодо позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про визнання кредитного договору № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року недійсним та його розірвання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 202 ЦК України визначено, що правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини характеризуються наступними рисами: правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; правочини завжди є діями фізичної або юридичної особи; правочини завжди є правомірними діями; воля в правочинах завжди спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зігдно ст.. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення субєкта правочину.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Згідно п. 1.1. Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначеній у частині № 1 договору, а позичальник приймає, зобов”язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов”язання, як вони визначені у цьому договорі.

Згідно частини № 1 Кредитного договору, сума кредиту складає 20000, валюта кредиту долар США.

Отже, за волевиявленням двох сторін було досягнуто усіх умов кредитного договору (правочину). Будь-яких заперечень на момент укладення зазначеного правочину позивач не мав.

Також, позивач укладаючи Кредитний договір та обираючи валюту кредитування свідомо вибрав саме - долар США. Перед укладанням Кредитного договору його ознайомили з усіма умовами кредитування, а саме з терміном кредитування, валютою кредитування, процентними ставками у цих валютах тощо.

Таким чином, ОСОБА_2 повністю усвідомлював про умови кредитування у Банка та самостійно за власним бажанням обрав кредитування у доларах США.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Стаття 629 ЦК України, встановлює загальний принцип обовязковості договору. Укладення договору передбачає, що він відповідає встановленим законодавством вимогам, і умови договору не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обовязковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Позовні вимоги позивача щодо недійсності Кредитного договору ґрунтуються, зокрема, на тому, що відповідно до чинного законодавства грошовою одиницею України є гривня, та відповідно до норм ч. 1 ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Водночас, у ч. 2 цієї ж статті ЦК України зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Отже, позивач не враховує положення чинного законодавства, однобічно їх розглядає і тлумачить.

Згідно ч. 1 і 3 ст. 533 ЦК України, в якій зазначено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року № 679-XIV (із змінами та доповненнями) і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Також, нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

У положеннях ч. 2 ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», в якій зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Відповідно до норм пп. «г»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-III (із змінами та доповненнями) зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

Відповідач діє на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України. Так, відповідачем отримано банківську ліцензію N 67 від 13.12.2001 року та письмовий Дозвіл N 67-5 від 13.12.2001 р. з відповідним Додатком на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України

Таким чином, правових перешкод для того, щоб Банк мав право укладати генеральні кредитні угоди, кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобовязання в іноземній валюті немає.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У звязку з тим, що Банк, діючи у відповідності до діючого законодавства України надав Позивачу кредит у іноземній валюті (дол. США), то останній повинен повернути Банку таку ж саму суму грошей у іноземній валюті (дол. США).

Крім того, у відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до п. 1.8 гл. 1 розд. ІІІ «Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», затверджених постановою правління НБУ № 255 від 18.06.2003 р.: нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується повязаний з ними фінансовий інструмент.

Отже, правові підстави для визнання судом недійсними кредитного договору № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року та договору застави № А01-07000-120608 від 11 червня 2008 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2 відсутні, бо ці правочини укладені на підставі норм чинного законодавства України, у звязку з чим не можуть бути визнані судом недійсними.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 215 ЦПК України, ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 526, 533, 546, 548, 549, 550, 553, 554, 559, 610-612, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. 44 Закону України “Про Національний банк України”, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства “ Дельта Банк ” задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1), який мешкає за адресою : АДРЕСА_1, ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2), який мешкає за адресою : АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” ( МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року, станом на 27 квітня 2011 року, в сумі 179058, 77 грн. ( сто сімдесят дев”ять тисяч п”ятьдесят вісім гривень 77 копійок), з яких : 17322, 69 доларів США ( сімнадцять тисяч триста двадцять два дорали СШАВ 69 центів), що згідно курсу НБУ складає 137982, 15 грн. ( сто тридцять сім тисяч дев”ятсот вісімдесят дві гривні 15 копійок) сума заборгованості за кредитом ; 3208, 74 доларів США ( три тисячі двісті вісім доларів США 74 центи), що згідно курус НБУ складає 25558, 90 грн. ( двадцять п”ять тисяч п”ятсот п”ятдесят вісім гривень 90 копійок) сума заборгованості за відсотками ; 15517, 72 грн. ( п”ятнадцять тисяч п”ятсот сімнадцять гривень 72 копійки) сума комісій, передбачених умовами кредитного договору.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1), який мешкає за адресою : АДРЕСА_1, ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2), який мешкає за адресою : АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) судові витрати на загальну суму 1820, 00 грн. ( одна тисяча вісімсот двадцять гривень 00 копійок), з яких : 1700,00 грн. ( одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) судовий збір, 120,00 грн. ( сто двадцять гривень 00 копійок) витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про визнання кредитного договору № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року недійсним та його розірвання відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня о проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя:Н.Г.Скользнєва

26.01.2012