Постанова № 22077704, 08.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р. Справа № 2а-1670/7134/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

представника позивача Шулік О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі№2а-1670/7134/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-Сістемс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Торговий дім «Еко-Сістемс» звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 08.04.2011р. № 0003421502, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48084,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. позов задоволено.

ДПІ в м. Полтаві" (далі - відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач вказує, що реальність господарських операцій з ПП "Нафта-Капітал", на підставі яких було сформовано податковий кредит звітного періоду, що перевірявся, не підтверджена належними первинними документами .

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду повідомлений належним чином, в звязку з чим справа розглядається за наявними матеріалами.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ в м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ « ТД Еко-Сістемс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП « Нафта-Капітал» за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р., результати якої оформлено актом від 21.03.2011 р. №2328/15-2/36066113. (а.с.6-10)

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 38 467,04 грн.

08.04.2011 р., на підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ в м. Полтаві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003421502, яким ТОВ "ТД Еко-Сістемс" збільшено суму грошового 9 617 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.11)

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в результаті взаємовідносин із ПП "Нафта-Капітал" протягом листопада 2010 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, реальність здійснення господарської операції позивачем доведена належними первинними документами .

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги.

Згідно приписів п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем надано на перевірку договір від 01.11.2010 р. між ПП "Нафта-Капітал" (постачальник) та ТОВ "ТД Еко-Сістемс" (покупець) про поставу нафтопродуктів (мазуту, дизельного палива, фракції лігройно-газойлевої). За умовами договору в окремих випадках продаж товару здійснюється постачальником на умовах само вивіз, при цьому покупець додатково сплачує транспортні послуги. (п.3.2 Договору). Якість товару, що постачається постачальником має відповідати ГОСТу та підтверджуватися сертифікатом або паспортом якості, приймання товару по кількості та якості проводиться у присутності представника постачальника, представника покупця, лаборанта заводу. (п.4.1, 4.2 Договору). (а.с.46)

В підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортного засобу, виписку по рахунку банку, договір зберігання мазуту.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені документи підтверджують реальність здійснення господарської операції з поставки та купівлі-продажу товару (нафтопродуктів) у ПП "Нафта-Капітал", тому як позивачем не надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду актів прийому передачі нафтопродуктів по кількості та якості, сертифікатів якості , письмових заявок для відвантаження товару, як передбачено умовами договору.

Крім того, наданий позивачем договір зберігання № 01/11/10 від 01.11.2010р. не містить конкретного визначення місця зберігання мазуту, оскільки в договорі зазначено лише назва населеного пункту с. Макуховка, Полтавської області. (а.с.54)

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п. 10.2.1 Інструкції № 281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно п.6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до п.6.2 Інструкції дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Відповідно до умов Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення мазуту не є належним доказом в підтвердження перевезення мазуту, оскільки єдиною первинною транспортною документацією є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Позивачем не надано первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивача з ПП « Нафта-Капітал», товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукти), документів складського зберігання нафтопродуктів, відповідних журналів обліку нафтопродуктів, актів приймання товару від ПП " Нафта-Капітал", а також доказів руху зазначеного товару по бухгалтерському обліку підприємства.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи про використання в господарській діяльності мазуту, не підтверджують, що господарські операції з подальшої реалізації мазуту відбувалися саме з товаром, який був придбаний у ПП «Нафта-Капітал».

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обовязковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій також свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, про відсутність у продавця ПП "Нафта-Капітал" необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, виробничих активів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, прийняв податкове повідомлення-рішення обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вище зазначені положення законодавства, не вірно надав оцінку доказам по справі, що привело до невірного вирішення справи.

З огляду на зазначене постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі№2а-1670/7134/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Еко-Сістемс" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 13.02.2012 р.