Рішення № 22077550, 23.03.2012, Ровенківський міський суд Луганської області

Справа № 2-63/11

№ 2/1223/12/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року Ровеньківський міський суд Луганської області

в складі : головуючого - судді Жадана О.П.,

при секретарі - Погорєловій С.О., Шепелявцевій В.Г.,

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ровеньки позовну заяву ОСОБА_2 до ДП «Ровенькиантрацит»про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що він працює у ВП «Шахта ім. В.В. Вахрушева»ДП «Ровенькиантрацит»з 08.07.2009 року. 06 вересня 2009 року він отримав виробничу травму, але 02.11.2009 року комісією з розслідування було прийнято рішення не вважати травму повязану з виробництвом і у видачі акту форми Н-1 йому було відмовлено. Не погодившись з висновком комісії позивач оскаржив його і було проведено повторне розслідування за наслідками якого був виданий акт форми Н-1 від 25.02.2010 року.

ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що він з моменту тримання травми і до 18.02.2010 року лікувався, а 18.02.2010 року отримав 3 групу інвалідності. У звязку з тим, що акт форми Н-1 був складений відповідачем лише 25.02.2010 року йому не було відшкодовано витрати на лікування і інвалідність була встановлена за загальним захворюванням. Загальна вартість матеріальної шкоди завданої позивачу становить 2308 грн. 95 коп., яки він витратив на придбання ліків.

Крім завданої йому матеріальної шкоди вважає, що відповідачем було завдано йому і моральну шкоду, оскільки він під час лікування вживав заходи щодо відновлення його порушених трудових прав, при цьому нервував, відчував себе приниженим і не потрібним. Через відсутність грошових коштів його покинула дружина й пішла разом із їх дитиною.

Звертає увагу суду, що ним не був пропущений тримісячний строк позовної давності, визначений ст. 233 КУпП, оскільки роботодавець визнав факт порушення його прав лише 25.02.2010 року, строк позовної давності спливає 25.05.2010 року.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 2308,95 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 250000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 і його представник адвокат ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні. ОСОБА_2 пояснив суду, що 06.09.2009 року він знаходився на роботі ВП «Шахта ім. В.В. Вахрушева»ДП «Ровенькиантрацит». Під час пересування у людських вагонах під землею трапився схід рейок електровозу та людського вагону і він вдарився спиною о сидіння. Через деякий час йому стало погано, він виїхав зі зміни і звернувся до медичного пункту, де йому запропонували їхати до лікарні. Далі він звернувся до підприємства із заявою про складання акту форми Н-1, але у цьому йому було відмовлено, він оскаржив рішення комісії і йому 25.02.2010 року був виданий акт форми Н-1, тобто його травму було визнано повязаною із виробництвом. Оскільки тривалий час акт форми Н-1 не складався, а він знаходився на лікуванні, він витратив свої грошові кошти на лікування у сумі 2308, 95 грн. Крім матеріальної шкоди вважає, що йому була завдана ще й моральна шкода, оскільки він став інвалідом 3 групи і не може більше працювати на шахті та заробляти достатньо грошей для утримання родини.

Представник відповідача ВП «Шахта ім. В.В. Вахрушева»ДП «Ровенькиантрацит», у судовому засіданні, позов не визнав, заперечує проти його задоволення і пояснив, що травму позивач на підприємстві не отримував, а відшкодовувати завдану шкоду повинен Фонд ССНВ відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 ч. 3 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Статтею 171 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про охорону праці»власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_2 дійсно працював у ВП «Шахта ім. В.В. Вахрушева»ДП «Ровенькиантрацит».

В матеріалах справи є акт форми Н-5 комісії (спеціального) розслідування нещасного випадку від 25.02.2010 року, що стався 06 вересня 2009 року о 13 годині 40 хвилин на ВП «Шахта ім. В.В. Вахрушева»ДП «Ровенькиантрацит»з ОСОБА_2 у висновку якого зазначено, що комісія, вивчивши представлену документацію, прийняв до уваги пояснення свідків нещасного випадку прийняла рішення: нещасний випадок з гірником підземним ОСОБА_2 вважати повязаним з виробництвом та скласти акт за формою Н-1. Складений акт за формою Н-1 взяти до обліку на ВП «Шахта ім.. В.В. Вахрушева»ДП «Ровенькиантрацит». Винним в даному нещасному випадку вважати начальника дільниці ВШТ-2 ВП «Шахта ім. В.В. Вахрушева»ДП «Ровенькиантрацит»ОСОБА_3, порушення п.п. 4.3.2; 4.3.8. «Правил безпеки у вугільних шахтах»(а.с. 77-78). На підставі вищезазначеного акту форми Н-5, комісією 25.02.2010 року був складений акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, відносно ОСОБА_2 (а.с. 79-80) і на теперішній час зазначені акти є дійсними.

Відповідно до ч.1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто позивачем було доведено суду, те що він дійсно отримав виробничу травму і це було визнано підприємством.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом було встановлено і підтверджується випискою із історії хвороби, а також випискою із медичної картки хворого ОСОБА_2 (а.с. 12-13), про те що останній дійсно проходив лікування від виробничої травми.

Згідно довідки до акту МСЕК ОСОБА_2 18.02.2010 року була встановлена 3 група інвалідності за загальним захворюванням.

На підтвердження понесених витрат на лікування позивачем були надані копії квитанцій (а.с. 14-23), згідно яких ОСОБА_2 придбав ліки на своє лікування на загальну суму 2308 грн. 95 коп. і яку було встановлено у судовому засіданні ці грошові кошти йому не були відшкодовані відповідачем.

У звязку з викладеним, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача, спричинену внаслідок травми на виробництві, матеріальну шкоду повязану з придбанням позивачем ліків у сумі 2308грн. 95 коп.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 237-1 КЗУпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як розяснив Пленум Верховного суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно врахувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗУпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди частково, в сумі 5000 грн., суд виходить з того, що в результаті неправомірних дій відповідача, позивач під час тривалого лікуванні від виробничої травми був змушений вживати заходи щодо відновлення його порушених трудових прав, самостійно оплачувати своє лікування, в виду цього була зруйновна його сімя, на підтвердження чого позивачем було надано до суду свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с. 3), тобто позивач втратив нормальні життєві звязки із родиною і все це призвело до його моральних страждань.

Також суд бере до уваги посилання позивача та його представника, про те що ОСОБА_2 не був пропущений тримісячний строк позовної давності, визначений ст. 233 КУпП, оскільки роботодавець визнав факт порушення його прав лише 25.02.2010 року, тобто строк позовної давності почав перебіг с цієї дати і спливає 25.05.2010 року, а він звернувся до суду за захистом порушених прав 18.05.2010 року.

На підставі ст.ст. 3, 43 Конституції України, ст.ст. 171, 237-1, 233 КЗУпП, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про охорону праці», Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 8,10,11,60, 61, 212-215,223,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»юридична адреса: м.Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, матеріальну шкоду в сумі 2308 грн. 95 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»юридична адреса: м.Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»юридична адреса: м.Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, судовий збір (УДК СУ у м.Ровеньки, МФО 804013, банк одержувача ГУДКУСУ у Луганській області, р/р 31211206700059, код одержувача 37953384, код ЄДРПО 05381432, ККД 22030001) у розмірі 214, 60 грн.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.П. Жадан