Ухвала суду № 22076886, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р.Справа № 2а-8612/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

представника позивача Щегольського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Проектно-будівельного концерну "Прогрес" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2011р. по справі№2а-8612/10/2070

за позовом Проектно-будівельного концерну "Прогрес"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

третя особа Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову Проектно-будівельного концерну "Прогрес" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин по справі, порушення а.1.23. ст.1 Закону України « Про оприбуткування прибутку підприємств», 204,528 ЦК України, п.7.2.6 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», що привело до невірного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2011р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скаргу не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до стю.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ПБК "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. , за результатами якої складено акт № 2890/233/24344247 від 17.06.2009 р.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем :

- п.п. 4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 2046734,0 грн., у т.ч. за 2 кв. 2008р. 446287 грн., за 4 квартал 2008р. 1600447 грн.

-ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“ , в результаті чого донараховано ПДВ всього у сумі 357548,0грн., в тому числі за квітень 2008р.у сумі 177705,0 грн., за травень у сумі 148962,0 грн., за червень 2008р. у сумі 30881,0 грн.

- встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” .

Дані, відображені ПБК “Прогрес” у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 в частині валових витрат на суму 2749189,0 грн. та в частині валового доходу на суму 2749189 грн. не є дійсними.

- встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“. Дані, відображені ПБК “Прогрес” у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 в частині податкових зобовязань на суму 535126,0грн. та податкового кредиту на суму 535126,0грн. не є дійсними.

01.07.2009 р. відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001232330/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 568 706,90 грн., ( за основним платежем -2 046 735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 521 971,90 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0001222330/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 536 322,00 грн., ( за основним платежем - 357548,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 178774,00 грн.) (т.1 а.с.18,23)

Зазначені рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого скарги позивача залишені без змін, а податковим органом прийнято податкове повідомлення- рішення від 17.11.2009р. № 0002052330/2 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток на загальну суму 782 626,00 грн.(т.1 а.с.21)

13.02.2010р. відповідачем прийнято рішення № 34 про стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності позивача в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу.(т.1 а.с.27)

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Щодо вимог апеляційної скарги про неправомірне нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про те, що позивачем були безоплатно отримані квартири та нежитлові приміщення, а тому їх вартість повинна була включена до валового доходу та з їх вартості повинен бути сплачений податок на прибуток.

Судом встановлено, що 25.06.2005р. ПБК “Прогрес” (пайовик) уклав договір пайової участі № 17 в будівництві 6 секції житлового будинку по пр. Перемоги, 59 в м. Харкові з УМВС України в Харківській області (замовник). (т.1 а.с.28-36)

За умовами договору пайової участі № 17 від 25.06.2005р вартість 1 кв.м. складає 1992,0 грн., загальна площа переданих приміщень складає 3858,5 м. кв., тобто загальна вартість отриманих приміщень складає 7686132 грн.

Згідно з п.1.2 договору замовник із залученням пайовика здійснює будівництво та здає в експлуатацію житловий будинок і передає готове житло-квартири з різною кількістю кімнат, що вказані у Переліку квартир № 1 та Переліку квартир № 2, які є невід'ємними частинами цього договору, згідно з умовами даного Договору, а пайовик здійснює інвестування у порядку пайової участі у будівництві житла шляхом перерахування коштів та передачі матеріальних активів та участі у будівництві на умовах підрядних відносин.

Згідно з п.2.1 договору розмір пайової участі пайовика у будівництві встановлюється у сумі 7680195,8 грн. На вищевказану суму замовник зобовязується передати пайовику квартири (житло) загальною площею 3855,52 метрів квадратних після введення в експлуатацію житлового будинку. Вартість одного квадратного метра житла складає 1992,00 грн.

Відповідно до п.3.1 після введення в експлуатацію житлового будинку замовник передає пайовику житло, що має належати пайовику.

16.11.2007р. між позивачем та ГУМВС України в Харківській області підписано акт приймання-передачі до вищезазначеного договору, про передачу 51 квартири та 3 нежитлових приміщень.(т.1 а.с.37)

В період 2004-2007 роки ПБК “Прогрес” укладено договори уступки права вимоги на вище зазначені квартир з фізичними особами на загальну площу 3855,52 кв.м., за умовами яких уступав Новому кредитору право вимагати від УМВС України в Харківській області виконання взятих на себе зобовязань по договору № 17 від 25.06.05 та вимагати передачі вказаного житла, в рахунок сплати Новим кредитором Кредитору вартості житла.

Таким чином за умовами договору уступки вимоги, передача майна повинна відбуватися безпосередньо від ГУМВС України в Харківській області до громадян, які уклали договори .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду, що позивач станом на 16.11.2007 року не був власником квартир загальної площі 3855,52 кв.м.

Згідно з актом прийому-передачі від 16.11.07 квартири у кількості 51 шт., три нежитлових приміщення загальною площею 3858,5 м. кв. були переданні замовником УМВС України в Харківській області до пайовика ПБК “Прогрес”, а ПБК “Прогрес” прийняв зазначене майно. Вказані квартири загальною площею 3858,5кв.м. не були оприбутковані по бухгалтерському обліку ПБК “Прогрес”.

Посилання апелянта на ст.528 ЦК України , якою зазначено, що виконання обовязку може бути покладено на іншу особу та при цьому кредитор зобовязаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, колегія суддів вважає помилковим, оскільки матеріали справи не містять угоди, якою виконання обовязку ГУМВС передати квартири та нежитлові приміщення було покладено на іншу особу.

Відповідно до п 1.23 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком сулу першої інстанції, що позивачем від УМВС України в Харківській області безоплатно отримані квартири, а тому позивач повинен був оприбуткувати зазначену операцію в бухгалтерському обліку .

Відповідно до п.4.1 ст. 4 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону), також, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, платник податку, який безкоштовно отримує ТМЦ, повинен збільшити власні валові доходи на вартість таких отриманих товарів ( робіт, послуг).

Таким чином податковим органом правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 568 706,90 грн., з яких за основним платежем - 2046735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521971,90 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 01.07.2009 р. № 0001232330/0, від 01.09.2009 року № 0001232330/1, від 17.11.2009 року № 0001232330/2, від 16.02.2010 року № 0001232330/3 та донарахована сума податкового зобов'язання в розмірі 782 626, 00 грн. , з яких за основним платежем - 321085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 461541 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 17.11.2009 р. № 0002052330/2.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно помилковості висновків податкового органу щодо нікчемності угод , укладених з ТОВ БК «Прогрес-Партнер» та ДП «БМУ № 2» колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що угоди, укладені між позивачем та зазначеними контрагентами не спричиняють реальних наслідків, є недійсними, а тому позивач неправомірно сформував валовий дохід та валові витрати при визначені обєкту оподаткування податком на прибуток, а також неправомірно сформовано податковий кредит.

Позивачем надано за період з 01.04.08 р. по 31.03.09 р. догори підряду між ПБК „Прогрес” та ДП «БМУ№2», ТОВ «БК «Прогрес-партнер», за умовами яких контрагенти позивача зобов'язані виконати роботи по будівництву житлових будинків. (т.2а.с.236-239)

За умовами договорів позивач, зокрема зобовязаний забезпечити виконавця робіт необхідними механізмами , обладнанням. Конкретний перелік матеріалів, механізмів, обладнання, необхідний для виконання робіт встановлюється відомістю, яка є невід'ємною частиною угоди. Підрядник зобовязаний забезпечити належний облік та актировання використаних при виконанні робіт механізмів та обладнання, також зобовязується надати звіти про використані механізми та обладнання .

Позивачем ні до перевірки , ні до суду першої та апеляційної інстанції не надано зазнаних документів, а також інших доказів, в підтвердження реальності виконання робіт безпосередньо ДП «БМУ№2» та ТОВ «БК «Прогрес-партнер».

Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що реальність виконання угод між позивачем та ДП «БМУ№2», ТОВ «БК «Прогрес-партнер» належними доказами не доведена, а тому податковим органом правомірно донараховано позивачу податок на додану вартість в сумі 357 548,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неправомірності рішення відповідача від 13.02.2010р. про стягнення коштів, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2010р. начальником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято рішення № 34 про стягнення коштів та продаж інших активів , що перебувають у власності ПБК «Прогрес». (а.с.27)

Позивач не погоджується з зазначеним рішенням, оскільки вважає, що стягнення коштів та продаж активів можливе лише на підставі існуючих податкових зобовязань.

Колегія суддів, зазначає, що з рішення від 13.02.2010р. не вбачається, що воно прийнято стосовно стягнення суми податкового боргу, який утворився саме на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, доказів відсутності у позивача узгодженої суми податкового боргу матеріали справи не містять, а тому підстав для скасування зазначеного рішення не має.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Проектно-будівельного концерну "Прогрес" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2011р. по справі№2а-8612/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Русанова В.Б. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2012 р.