Постанова № 22076748, 18.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р. Справа № 2а-4566/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. по справі№2а-4566/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"

до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" (далі ТОВ "Агрома") звернувся до суду з адміністративним позовом до Чугуївської обєднаної Державної податкової інспекції у Харківській області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2011 року №0000021810/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91822,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року позовні вимоги ТОВ "Агрома" задоволено.

Не погоджуючись с судовим рішенням, в апеляційній скарзі Чугуївська ОДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрома".

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, перевіривши рішення суду першої інстанці, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Чугуївської ОДПІ підлягає задоволенню, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року слід відповідно до правил, визначених п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, скасувати, з наступних підстав.

Чугуївською обєднаною Державною податковою інспекціює у Харківській області, за результатами документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ “Агрома з 07.07.2008 року по 29.04.2010 року з питання правових відносин з ПП «Еліт-Агро-Транс» складено акт перевірки від 27.12.2010 року за № 1656/1810/24471767.

Актом перевірки встановлено порушення підприємством п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» (в редакції Закону, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), - неправомірність віднесення до складу податкового кредиту за період липня-квітня 2010 року суми ПДВ в сумі 73 458,00 грн. згідно податкових накладних, виданих контрагентом ТОВ “Еліт-Агро-Транс”, і, як наслідок, його завищення на цю суму .

В підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Еліт-Агро-Транс» позивачем до перевірки були надані накладні та податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, рахунки, квитанції до прибуткового касового ордеру, лист підприємства.

На підставі наданих позивачем документів, акту документальної невиїзної перевірки ПП «Еліт-Агро-Транс», проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, відповідачем встановлено, що контрагент позивача визнаний банкрутом, на перевірку ним не надані фінансово-господарські документи, що свідчить про нікчемність угод (господарських операцій) з ТОВ “Агрома”.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021810/0 від 13.01.2010 року, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 91822,50 грн., в тому числі: 73458 грн. основний платіж, 18364,50 грн. штрафні санкції.

В процесі процедури апеляційного оскарження даного податкового повідомлення-рішення, ДПА України у Харківській області та ДПА України скарги підприємства залишені без задоволення, а рішення податкового органу без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення позивачем господарської діяльності з ПП « Еліт-Агро -Транс» підтверджена належними документами, податковим органом не доведено фактичного нездійснення господарських операцій .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї ж статті Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 цієї ж статті передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Зі змісту наведених норм випливає, що, дозволяючи формування податкового кредиту за рахунок сум податку як сплаченого, так і нарахованого в ціні придбання (у разі, коли відвантаження товару (робіт, послуг) є першою подією та передує зарахуванню коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок постачальника), законодавець в кінцевому результаті передбачає наявність у платника податку - покупця витрат по сплаті податку, як підставу для врахування сум податку в розрахунку сум бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції виходив з того, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені лише на підставі висновків акту перевірки ПП «Еліт-Агро-Транс», в якому містяться висновки про нікчемність угод ПП « Еліт-Агро-Транс» з покупцями, з огляду не надання цим підприємством до перевірки фінансово-господарських документів.

Колегія суддів, зазначає, що для зясування обставин реальності вчинення господарської операції належить ретельно перевірити доводи податкового органану про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відповідно до ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суд повинен витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Так в акті перевірки податковий орган посилався також на наявність розбіжностей між сумами ПДВ, задекларованими ПП " Еліт-Агро-Транс" та ТОВ " Агрома", відсутність реальності придбання та поставок товарів.

Суд при вирішення справи не надав належну оцінку угодам, укладеним позивачем з ПП « Еліт-Агро-Транс», не з'ясував яким чином здійснювалася поставка товару, зважаючи на значну відстань між ПП «Еліт-Агро-Транс» та ТОВ « Агрома», його приймання, докази відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Агрома» операцій по списанню коштів, не зясовано якій особі видавалися готівкові кошти для розрахунку з ПП « Еліт-Агро-Транс».

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З наданих позивачем документі, не вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд першої інстанції виходив з того, що угоди між позивачем та ПП «Еліт-Агро-Трас» має реальний характер, розрахунки між позивачем та ПП «Еліт-Агро-Трас» проведено готівкою та шляхом зустрічних поставок соняшнику, зерновідходів та силосу, придбаний товар був в подальшому використаний позивачем в господарській діяльності.

Проте такі висновки суду не підтверджуються доказами, що містяться в матеріалами справи.

Так в податкових накладних від 05.01.2009р. ,02.02.2009р. зазначається продаж ПП «Еліт-Агро-Транс» будівельних матеріалів( шифер, брус, гвозді, кирпи красний, цемент, пластик, шлакоблок, швидкий монтаж).(а.с.95, 101) .В податкових накладних від 14.04.2009р.зазначається про придбання позивачем у ПП «Еліт-Агро-Транс» 1,523 тн. соняшника. , також надані податкові накладні за період з 03.10.2009 по 15.10.2009р. про придбання олії соняшника нерафінованої в загальній кількості 66640 тн.

З наданих податкових накладних місцезнаходження позивача зазначено с. Мартова, а продавця м. Харків. Враховуючи значну відстань між сторонами по угоді, позивачем ні до перевірки ні до суду не надано доказів в підтвердження перевезення зазначеного товару, отримання його, оприбуткування в бухгалтерському обліку.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок проведено готівкою , а також шляхом зустрічних поставок. Проте в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наявності зобовязань позивача перед ПП « Еліт-Агро-Трансґ». Також матеріали справи не містять доказів наявності у позивача складів, в яких були використані будівельні матеріали.

Колегії суддів вважає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть, зокрема, свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано ні під час перевірки, ні до суду належних первинних документів в підтвердження реальності придбання товару, зазначеного в податкових наклданих, а тому висновки податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту позивачем Чугуївською ОДПІ є вірними.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. по справі№2а-4566/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ " Агрома" - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Спаскін О.А. Русанова В.Б.