Ухвала суду № 22076741, 26.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.Справа № 2а-3226/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

представника позивача Старжинської О.О.

представника відповідача Варавіна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-3226/11/2070

за позовом Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від16.06.2011р. адміністративний позов Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області задоволено.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0001701521/0 від 18.12.2008 р. в частині застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2344,73 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції п.п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Дергачіською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість відповідачем за період з 30.12.2005 р. по 28.11.2008 р.,за результатами якої складено акт № 1259/15-260/08680945/156 від 18.12.2008 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181- несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків по :

- податковій декларації з податку на додану вартість № 26096 від 20.12.2005 р. за листопад 2005 року в сумі 3735,25 грн. (по строку сплати 30.12.2005 р. сплачено 31.10.2008 р.) термін затримки 1036 днів; в сумі 13,75 грн. (по строку сплати 30.12.2005 р. сплачено 27.11.2008 р.) термін затримки 1063 днів;

- податковій декларації № 30347 від 20.01.2006 р. за грудень 2005 року в сумі 4675,69грн. (по строку сплати 30.01.2006 р. сплачено 27.11.2008 р.) термін затримки 1032 днів, в сумі 1828,31 грн. (по строку сплати 30.01.2006р. сплачено 28.11.2008 р.) термін затримки 1033 днів.

18.12.2008 р. на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001701521/0, яким визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на додану вартість у вигляді штрафу в сумі 5126,52 грн.(а.с.6)

Позивач має узгоджене податкового зобов`язання з податку на додану вартість, самостійно зазначене у податкових декларацій з податку на додану вартість № 26096 від 20.12.2005 р. за листопад 2005 року та № 30347 від 20.01.2006 р. за грудень 2005 року.

27 листопада 2008 р. позивачем було перераховано 6000,00 грн. - ПДВ за жовтень 2008 р., згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.11.2008 р. , в якій зазначено призначення платежу « ПДВ за жовтень 2008р.», що підтверджується копією квитанції.

Відповідачем сума 2344,73 грн. віднесена в рахунок заборгованості 2005-2006 р.р. та нараховані штрафні санкції у розмірі 50%.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно та підлягають скасуванню

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон N 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, та визначає вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Зазначеним законом не надано право податковому органу змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, та підтверджено копією квитанції, що позивач самостійно визначив призначення платежу з зазначенням конкретного періоду, а тому у податкового органу були відсутні підстави для зарахування зазначеної суми до податкового боргу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене відповідачем не доведене правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-3226/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2012 р.