Рішення № 22075993, 15.03.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2012 р.Справа № 18/13/5022-111/2012 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за позовом Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг", проспект Московський, 8, м. Київ, поштова адреса: м. Київ, проспект Московський, 23 (адреса для листування: 01001, м.Київ-1, а/с В-178)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон", вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль

про cтягнення 13 675,60 грн. заборгованості, з яких: 8 040 грн. основного боргу, 2 773, 25 грн. пені, 972,84 грн. інфляційних втрат, 502,89 грн. 3% річних, 1 386,62 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

За участю представників сторін:

Позивач: не прибув.

Відповідач: ОСОБА_1, довіреність № 01.03.2012 р., вих. № 444/356.

В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Дочірнє підприємство "Е-Консалтинг" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон" про cтягнення 13 675,60 грн. заборгованості, з яких: 8 040 грн. основного боргу, 2 773, 25 грн. пені, 972,84 грн. інфляційних втрат, 502,89 грн. 3% річних, 1 386,62 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Крім того, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача 1 609,50 грн. судового збору, 5 000 грн. витрат на правову допомогу та витрати на прибуття представників позивача до суду та добові з розрахунку 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року за кожен календарний день такого відрядження (абз. 4 п. 140.1.7 Податкового кодексу України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору № 70 ЕК/09 на проведення експертизи КСЗІ в АС класу "1" від 18.12.2009 р. не здійснив оплату наданих позивачем послуг з організації проведення експертизи комплексної системи захисту інформації в автоматизованій системі класу "1", внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 8 040 грн., на яку у відповідності до умов договору та чинного законодавства нараховані штрафні санкції.

Ухвалою суду від 23.02.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 05.03.2012 р., який відкладався слуханням до 15.03.2012 р.

Представник позивача у судові засідання 05.03.2012 р. та 15.03.2012 р. не прибув, витребуваних судом документів не представив. Втім, 14.03.2012 р. від представника позивача на адресу суду надійшла телеграма про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судових засіданнях 05.03.2012 р. та 15.03.2012 р. проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у поданому відзиві на позов №010/357 від 05.03.2012 р. Зазначив, що основний борг в сумі 8 040 грн. був сплачений товариством згідно платіжного доручення № 577 від 21.02.2012 р. (долучене до матеріалів справи) з дотриманням вимог ст. 222 ГК України в межах досудового врегулювання спору, а тому в частині стягнення 8 040 грн. основного боргу просить суд провадження по справі припинити. До вимоги про стягнення неустойки представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України. Також відповідач заперечує проти стягнення 1 386,62 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки застосування до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі договору № 70 ЕК/09 від 18.12.2009 р. положень ст. 1048 ЦК України є неправомірним.

Позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань та 3 % річних визнає в розмірі 972,84 грн. та 496,28 грн. відповідно, що повинні бути нараховані за період з 01.02.2010 р. по 21.02.2012 р.

Крім того, відповідач вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. не підтверджені належними доказами (квитанція до прибуткового касового ордеру не містить інформації про платника та призначення платежу, як то номер справи, вид наданих правових послуг, тощо) та є неспіврозмірними ціні позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

18.12.2009 р. між ВАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" (надалі замовник) та ДП "Е-Консалтинг" (надалі виконавець) був укладений договір № 70 ЕК/09 на проведення експертизи КСЗІ в АС класу "1", за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе організацію проведення експертизи комплексної системи захисту інформації в автоматизованій системі класу "1" (п. 1.1. договору).

Загальна вартість робіт за договором згідно із протоколом погодження договірної ціни та кошторисом, що є додатками до даного договору, становить 8 040 грн., в тому числі ПДВ 1 340 грн.

Сторони визначили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом трьох робочих днів на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 2.1. договору).

Факт виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.2. договору).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання за договором про надання послуг, згідно якого в силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач свої зобов'язання по наданих відповідачу послуг з організації проведення експертизи комплексної системи захисту інформації в автоматизованій системі класу "1", передбачених договором № 70 ЕК/09 від 18.12.2009 р. виконав належним чином в повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами 28.01.2010 р. акт №Е-00000150 здачі-прийняття робіт/надання послуг.

Втім, як стверджує позивач та не заперечується представником відповідача, оплата за надані послуги згідно умов договору відповідачем проведена не була.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

З метою досудового врегулювання даного спору позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 12.01.2012 р. з вимогою здійснити оплату суми боргу та нарахованих штрафних санкцій, яка отримана відповідачем 25.01.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

15.02.2012 р. позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області із даним позовом, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, який був отриманий та зареєстрований судом 21.02.2012 р. (вх. №0153), а 23.02.2012 р. порушено провадження у даній справі.

В свою чергу, відповідачем сплачено основну суму заборгованості в розмірі 8 040 грн. 21.02.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 577 від 21.02.2012 р. (долучене до матеріалів справи).

В судовому засіданні представник відповідача зазначає, що оплата була здійснена в місячний строк з дня отримання претензії, з дотриманням вимог ст. 222 ГК України в межах досудового врегулювання спору, а позивач звернувся до суду із позовом передчасно.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України обов'язковість застосування досудового врегулювання залежить від волі учасників господарських відносин, закріпленої в договорі застереження про те, що спори між ними, пов'язані з укладенням, розірванням, виконанням цього договору, можуть бути передані на вирішення господарського суду тільки за умови додержання досудового врегулювання, визначеного розділом II Господарського процесуального кодексу України.

У договорі № 70 ЕК/09 на проведення експертизи КСЗІ в АС класу "1" від 18.12.2009 р. сторони такого застереження не передбачили, а тому дотримання ними досудового порядку врегулювання спору не є обов'язковим.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем сплачено основну суму заборгованості в розмірі 8 040 грн. 21.02.2012 р., тобто після подання позову, суд припиняє провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нарахована пеня в розмірі 2 773,25 грн. за період з 31.01.2010 р. по 01.03.2012 р.

Поряд з цим, просить застосувати суд позовну давність до вимоги про стягнення 2 773,25 грн. пені та відмовити позивачу в її стягненні по причині пропуску ним строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

За ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, враховуючи п. 2.1. договору, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, прострочення відповідача та, відповідно, право нарахування позивачем пені протягом лише шести місяців, розпочалося з 03.02.2010 р., а можливість стягнення її у судовому порядку тривало до 03.02.2011 р.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 773,25 грн. не підлягає до задоволення у зв'язку із пропуском позивачем строків позовної давності для даної вимоги.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 972,84 грн. інфляційних втрат та 502,89 грн. 3% річних за період з 31.01.2010 р. по 01.03.2012 р.

Однак, зважаючи на те, що позивачем не вірно визначено момент прострочення відповідачем сплати боргу, яким згідно п. 2.1. договору є 03.02.2010 р., а не як вказує позивач 31.01.2010 р., відповідно не вірно проведений розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а тому судом здійснено розрахунок згаданих сум, відтак до задоволення підлягає стягнення з відповідача 500,90 грн. 3% річних та 972,84 грн. інфляційних втрат, що нараховані на основну суму боргу за період з 03.02.2010 р. по 01.03.2012 р.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 386,62 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, що нараховані за період з 31.01.2010 р. по 01.03.2012 р. на підставі ст.ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України, то суд відмовляє у її задоволенні з огляду на таке.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В зв'язку з тим, що умовами договору № 70 ЕК/09 на проведення експертизи КСЗІ в АС класу "1" від 18.12.2009 р. не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач згідно ст. 8 Цивільного кодексу України застосовує ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, а саме якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, суд констатує, що умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування замовником чужими грошовими коштами не встановлено, а чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору про надання послуг положень про позику. Договори про надання послуг і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним. Така ж правова позиція висвітлена в постанові ВСУ №9/67-38 від 27.12.2010 р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення понесені ним судові витрати, а саме: 1 609,50 грн. судового збору, 5 000 грн. витрат на правову допомогу та витрати на прибуття представників позивача до суду та добові з розрахунку 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року за кожен календарний день такого відрядження (абз. 4 п. 140.1.7 Податкового кодексу України).

У відповідності до вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 зазначено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Разом з тим, згідно п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р.01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

У п. 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Так, позивачем заявлено до стягнення 5 000 грн. витрат на правову допомогу, яка надана позивачу ОСОБА_2 адвокатом, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №592, виданого Житомирською обласною КДКА на підставі рішення від 14.07.2011 р. №21, згідно договору №0109 від 01.09.2011 р., за яким останній зобов'язується надавати ДП "Е-Консалтинг" правову допомогу в формі консультативних та роз'яснювальних послуг з юридичних питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представлення інтересів підприємства в цивільних, адміністративних, кримінальних, господарських справах, зносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами, органами державної влади і управління, правоохоронними, митними, судовими, органами державної податкової та виконавчої служби та ін.

В підтвердження наданих послуг позивачем представлено копію квитанції до прибуткового касового ордеру №0702/1 від 08.02.2012 р. про сплату адвокату ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №0109 від 01.09.2011 р. 5 000 грн.

Поряд з цим, суд зазначає, що договір про надання правової допомоги №0109 від 01.09.2011 р. загального характеру, з умов якого вбачається юридичне обслуговування підприємства та надання йому правових послуг широкого спектру, а не підготовка та ведення даної господарської справи, як і квитанція до прибуткового касового ордеру, що не містить інформації про призначення платежу, як то номер справи, вид наданих правових послуг, тощо.

Крім того, суд зважає і на те, що представником позивача допущено ряд недоліків при оформленні та поданні даної позовної заяви, не вірно здійснено розрахунок штрафних санкцій, відсотків та пені, здійснено нарахування відсотків, що не передбачені умовами укладеного між сторонами даної справи договору. Крім того, представник позивача жодного разу не прибув на виклик суду у судові засідання, не представив витребуваних судом доказів, при цьому не повідомив суд про причини такого не прибуття.

За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 5 000 грн. витрат на правову допомогу. Також суд не вбачає підстав для задоволення та стягнення з відповідача добових з розрахунку 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року за кожен календарний день такого відрядження, оскільки такі витрати є не обґрунтованими та не підтвердженими належним чином, відтак заявленими безпідставно.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, решта судових витрат на позивача.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон" (вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22607719, п/р 26006301682994 в БВ №3 філії "Відділення Промінвестбанку" в м. Тернополі, МФО 338426) на користь Дочірнього підприємства "Е-Консалтинг" (проспект Московський, 8, м. Київ, ідентифікаційний код 31467680, п/р 26000210121937 в ПАТ "ПроКредит Банк", МФО 320984):

-500 (п'ятсот) грн. 90 коп. 3% річних;

-972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн. 84 коп. інфляційних втрат;

-1 119 (одну тисячу сто дев'ятнадцять) грн. 68 коп. судового збору.

3.Провадження у справі в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон" (вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22607719, п/р 26006301682994 в БВ №3 філії "Відділення Промінвестбанку" в м. Тернополі, МФО 338426) 8 040 грн. основного боргу припинити.

4.В решті частині позовних вимог та судових витрат відмовити.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 16.03.2012 р. через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька