Рішення № 22075921, 22.03.2012, Микитівський районний суд м. Горлівки

Справа № 0534/2182/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Золкіній О.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Апртемвугілля», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки

про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача –Державного підприємства «Артемвугілля»на свою користь у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я –професійним захворюванням - хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія в стадії затухаючого загострення з помірно вираженим м’язево-тонічним та лівостороннім корінцевим больовим синдромом, відкритий перелом н/ф 5п правої кісті в сумі14000 грн., зазначивши, що з 07.06.1999р. по 09.07.2008р. він працював на шахті ім. В.І. Леніна ДП «Артемвугілля»на посаді ГРОЗ з повним робочим днем під землею. Під час виконання робіт в шахті з ним 07.02.3003 року стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав трудове каліцтво –перелом н/ф 5п правої кісті, в зв'язку з чим йому висновком МСЕК у 2003 році було вперше встановлено 5% втрати професійної працездатності, далі висновком МСЕК від 13.07.2005 року 5% втрати професійної працездатності з тих же підстав встановлено безстроково. Висновком МСЕК від 13.07.2009 року йому встановлено 45% втрати професійної працездатності за сукупністю: вперше 40% - у зв’язку з хронічною попереково-крижовою радикулопатією та повторно 5% - у зв’язку з трудовим каліцтвом 2003 року, а також ІІІ група інвалідності. У зв’язку з отриманим трудовим каліцтвом та хронічним професійним захворюванням йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він переживає та морально страждає з приводу пошкодження його здоров’я, порушення його нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного способу життя, в порушенні відносин з оточуючими людьми, що потребує він нього додаткових зусиль для організації його життя. Він зазнає фізичного болю в спині та руці при фізичному навантаженні, змінах погодних умов, обмежена його рухова активність. Його турбує слабкість та швидка втомлюваність, що порушує його спокій та відпочинок. Все це негативно позначилось на його характері, він змушений відмовитися від активного відпочинку з сім’єю, мало уваги приділяє облаштуванню побуту, оскільки не може виконувати звичайну фізичну роботу вдома. Моральні страждання пов’язані напряму з його фізичним станом, полягають у постійному душевному хвилюванні, переживанні за стан здоров’я, психологічному хвилюванні, оскільки він став інвалідом, прогноз лікарів щодо його повного видужання є несприятливим. Його не залишає відчуття провини перед сім’єю, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину, з годувальника перетворився на утриманця, що принижує його чоловічу гідність. Вважає, що відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України, ст.1167 ч.1 ЦК України, відповідач, як роботодавець, повинен нести відповідальність за спричинену йому моральну шкоду, яку він оцінює у 14000 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію паспорту, копію трудової книжки, копію Акту № 4/19 від 09.02.2003р. форми Н-1 про нещасний випадок, копію Акту № 59 від 12.06.2008р. розслідування хронічного професійного захворювання, копії довідок МСЕК від 13.07.2005р., 13.07.2009р. про встановлення ступенів втрати професійної працездатності та інвалідності, копію висновку лікарсько-експертної комісії від 06.06.2008р. № 2133 та копії виписок з історій хвороби різних лікарських установ про незадовільний стан свого здоров’я з наданням реабілітаційних рекомендацій.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача –ДП «Артемвугілля»за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004 прийшов до висновку, що норми ст.237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України не застосовуються до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню у відповідності з Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а застосовуються до осіб, які не є суб’єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється дія вказаного Закону. Крім того, вважала, що факт спричинення позивачу моральної шкоди не встановлений, оскільки ніяких доказів цього позивачем не надано. Крім того, позивачу при звільненні була виплачена одноразова допомога, також він отримав одноразову допомогу від Фонду, де також отримує щомісячні страхові виплати. Просила у позові відмовити.

Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 вважав необгрунтованими, пояснивши, що в Акті про нещасний випадок вказана лише вина самого потерпілого, а вина підприємства в цьому відсутня. Відсутні докази спричинення позивачу моральної шкоди. Наявність або відсутність факту спричинення позивачу моральної шкоди може встановити лише МСЕК, але таку експертизу позивач не проходив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України –відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У судовому засіданні встановлено, що з 07.06.1999р. по 09.07.2008р. ОСОБА_1 працював на підземних роботах на шахті ім. В.І. Леніна ДП «Артемвугілля»в якості ГРОЗ. Під час роботи на підприємстві відповідача 07.02.2003 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму 5 пальця правої кісті. У 2003 році висновком МСЕК йому вперше було встановлено 5% втрати професійної працездатності в зв’язку з зазначеним трудовим каліцтвом, а висновком МСЕК від 13.07.2005р. 5% втрати професійної працездатності з тих же підстав встановлено безстроково. Висновком МСЕК від 13.07.2009 року позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково за сукупністю: вперше 40% - у зв’язку з хронічною попереково-крижовою радикулопатією та повторно 5% - у зв’язку з трудовим каліцтвом 2003 року, а також ІІІ група інвалідності.

З пояснень позивача йдеться, що у зв’язку з отриманим трудовим каліцтвом та хронічним професійним захворюванням йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він переживає та морально страждає з приводу пошкодження його здоров’я, порушення його нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного способу життя, в порушенні відносин з оточуючими людьми, що потребує він нього додаткових зусиль для організації його життя. Позивач зазнає фізичного болю в спині та руці при фізичному навантаженні, змінах погодних умов, обмежена його рухова активність, турбує слабкість та швидка втомлюваність, що порушує його спокій та відпочинок. Все це негативно позначилось на його характері, він змушений відмовитися від активного відпочинку з сім’єю, мало уваги приділяє облаштуванню побуту, оскільки не може виконувати звичайну фізичну роботу вдома. Моральні страждання полягають у постійному душевному хвилюванні, переживанні за стан здоров»я, психологічному хвилюванні, оскільки він став інвалідом, прогноз лікарів щодо його повного видужання є несприятливим. Його не залишає відчуття провини перед сім’єю, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину, з годувальника перетворився на утриманця, що принижує його чоловічу гідність.

Факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди підтверджується наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами: копією Акту № 59 від 12.06.2008р. розслідування хронічного професійного захворювання, копіями довідок МСЕК від 13.07.2009р. про встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності, ІІІ групи інвалідності та фізичних обмежень, копією висновку лікарсько-експертної комісії від 06.06.2008р. № 2133, копіями виписок з історій хвороби різних лікарських установ про незадовільний стан здоров’я позивача з наданням реабілітаційних рекомендацій.

Зазначені докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим лікарями йому встановлені відповідні обмеження, тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачеві ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»- моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує ступінь втрати позивачем професійної працездатності –40%, встановлений вперше висновком МСЕК від 13.07.2009р. в зв’язку з хронічною попереково-крижовою радикулопатією, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках та можливій подальшій професійній діяльності, протипоказання важкої фізичної праці, праці в підземних умовах, неможливість відновити втрачене здоров'я, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків позивача та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 10 000 гривень.

Одночасно суд не може взяти до уваги факт втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 5%, встановлений висновками МСЕК в зв’язку з трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку, який стався 09.02.2003 року, оскільки на той час правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві регулювалися спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тому відповідач не повинен нести відповідальність в цій частині за спричинення позивачу моральної шкоди.

Доводи й заперечення з боку представника відповідача суд вважає необгрунтованими, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства, а також встановленим у судовому засіданні обставинам, і спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля»м. Горлівки (ідентифікаційний код 32270533) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров'я на виробництві, 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля»м. Горлівки (ідентифікаційний код 32270533) судовий збір у розмірі 107 грн.30 коп. на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: