Рішення № 22067556, 19.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р.Справа № 5017/409/2012 За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі якою є Одеська філії

публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача: Військової частини А 1620

про стягнення 6974,24грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - довіреність;

ОСОБА_2. - довіреність;

Від відповідача: не зявився;

В судовому засіданні 19.03.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2. - довіреність;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ : Позивач, Публічне акціонерного товариство „Укрателеком” в особі якою є Одеська філія публічного акціонерного товариства „Укртелеком” звернулось до суду з позовом до Військової частини А 1620 про стягнення заборгованості в сумі 6974,24 грн., яка складається з основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4934,10грн., 3% річних в сумі 1228,49грн. та пені в розмірі 813,65грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2012р. було порушено провадження по справі №5017/409/2012.

12.03.2012 р. до суду надійшло клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи, яке судом відхилено з огляду на його необґрунтованість та обмеженням строку розгляду справи. Також на думку суду такі дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, при цьому суд виходить з того що, розгляд справи вже відкладався в звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

12.03.2012р. до суду надійшло клопотання представник відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГПК України, яке судом відхилено з огляду на його не обґрунтованість та невідповідність нормам діючого законодавства України.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, проте надав відзив на позов, відповідно якого позивні вимоги не визнає та просить суд в задоволені позову відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що військова частина, як субєкт господарської діяльності, відповідає за зобовязаннями в межах коштів, що надходять на її рахунок з державного бюджету по відповідних статтях кошторису, а в разі їх недостатності відповідати за зобовязаннями військової частини має Міністерство оборони України, грошові кошти за відповідними статтями відсутні, військова частина фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України і не має додаткових джерел надходження коштів.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.03.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28.10.2008р. між відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі, якою є Одеська філія відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” та Військовою частиною А 1620 був укладений договір оренди нерухомого майна товариства за №531-37.

Згідно загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства „Укретелком” №8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство.

Згідно п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове, платне користування частину нежилого приміщення 26, яке розташоване в АДРЕСА_1, площею 1,5 м2.

Передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін Акта приймання - передачі майна, вказаного в п.1.1 договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору (п.2.1. договору).

Судом встановлено, що 28.10.2008р. за актом приймання-передачі майна, Орендодавець передав а Орендар прийняв у користування орендоване майно.

Відповідно п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Дата початку оплати вважається дата приймання-передачі Майна, що вказується у додатку № 1.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за користування майном, відповідно до фіксованого розміру орендної плати складає 80,36 грн. з ПДВ (20%) за 1 м2 орендованої площі. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,5 м2 всієї орендованої площі становить 120,54 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п.3.2.1. договору)

Пунктом 6.1.3. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі обумовлені цим Договором.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором оренди належним чином не виконував, оренду плату не сплачував, внаслідок чого за період з 01.12.2010р. по 01.11.2011р. у нього утворилася заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в сумі 4932,10 грн.

Невиконання відповідачем умов договору оренди від 28.10.2008р. № 531-37 в частині своєчасного та повного перерахування плати за орендоване майно спричинило звернення позивача до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Військової частини А 1620 боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.12.2010р. по 01.11.2011р. у сумі 4932,10 грн., пені у розмірі 813,65 грн. та 3% річних в сумі 1228,49грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Військової частини А 1620 заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4932,10 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2. договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який оплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, який наступає за розрахунковим.

Оскільки відповідач свої зобовязання за договором оренди№531-37 від 28.10.2008р. належним чином не виконав, позивачем обґрунтовано нарахована пеня в розмірі 813,65грн.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок вважає його обґрунтованим та заявлена сума 3% річних в розмірі 1228,49грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши доводи Військової частини А 1620, викладені у клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням положень 233 ГПК України, суд вважає, що викладені обставини не носять виняткового характеру, а відповідачем у встановленому порядку не надано жодних доказів неможливості своєчасно здійснити оплату по договору оренди нерухомого майна товариства за №531-37 від 28.10.2008р., тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Стосовно заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України”за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Суд звертає увагу відповідача на те, що зазначена норма визначає активи військової частини за рахунок яких можуть бути задоволені кредиторські вимоги та підлягаю застосуванню на стадії виконання судового рішення, при визначення джерел погашення заборгованості військової частини. В той же час, стороною за договором оренди нерухомого майна товариства за № 531-37 від 28.10.2008р. є саме відповідач як юридична особа, тому саме він є боржником у зобовязанні, яке виникло з договору оренди.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі якою є Одеська філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 4932,10грн., пені в розмірі 813,65грн. та 3% річних в розмірі 1228,49грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Військової частини А 1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37; ЄДРПОУ 08502712) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі якою є Одеська філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, ЄДРПОУ 01186691) 4932 (чотири тисячі тридцять дві)грн. 10коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 813 (вісімсот тринадцять)грн. 65 коп. - пені, 1228 (одну тисячу двісті двадцять вісім)грн. 49 коп. 3% річних та 1609 ( одну тисячу шістсот девять)грн. 50коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний тектс рішення складено 20.03.2012р.