Рішення № 22067169, 20.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2012 р. Справа № 16/015-12

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-

Авто»в особі Центральної філії ПАТ «УСК «Гарант-Авто», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод», м. Обухів

про стягнення 25 416,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 324-1-4/37 від 23.12.2011 р., головний

юрисконсульт;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 16.03.2012 р., представник

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство „Українська страхова компанія «Гарант-Авто" в особі Центральної філії ПАТ «УСК «Гарант-Авто», м.Київ звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. №суду 404 від 16.02.2012 р.) до Приватного акціонерного товариства «Обухівський молочний завод», м. Обухів про відшкодування шкоди в розмірі 25416,16грн. в порядку регресу та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2012 р. порушено провадження у справі № 16/015-12 за зазначеним позовом.

Позивач надав уточнену позовну заяву вих. № 631551/4 від 06.03.2012 р. (в якій предмет, підстави та ціна позову не змінилися) та нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог вих. № 117138-1/21 від 05.03.2012 р.

Відповідач надав відзив вих. № 198 від 16.03.2012 р. (вх. № суду 4286 від 19.03.2012р.), в якому позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що відповідач у відповіді на претензію визнав претензію в сумі 5552,00 грн., а позивач до теперішнього часу не списав цю суму з рахунку відповідача; також відповідач вважає, що йому повинні бути передані всі пошкоджені запчастини і у такому разі претензія позивача була б задоволена відповідачем в повному обсязі, тому відповідач просить суд зобовязати позивача передати відповідачу пошкоджені запчастини, які вказані у протоколі огляду транспортного засобу від 23.01.2009р.; оскільки претензія задоволена відповідачем у добровільному порядку, а позивач не списав з рахунку відповідача суму задоволеної претензії та не передав пошкоджені запчастини, тому відповідач вважає, що судовий збір повинен бути покладений на позивача.

Представник позивача в судових засіданнях просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому зсіданні проти позову заперечував та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, присутніх в судових засіданнях, господарський суд

встановив:

31 грудня 2008 р. водій ОСОБА_3 на перехресті вулиць Київська-Каштанова м. Обухів, керуючи трактором МТЗ82 державний номерний знак НОМЕР_2, перед виїздом не переконався в справності транспортного засобу, в наслідок чого відірвалась рульова тяга та трактор зіткнувся з автомобілем «Мітцубісі»державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до механічного пошкодження останнього, чим ОСОБА_3 порушив п.п. 2.3 Правил дорожнього руху, що підтверджується довідкою вих. № 115 від 13.01.2009 р. відділення ДАІ з обслуговування Обухівського району при УДАЇ ГУ МВС України в Київській області.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 16.01.2009 р. у справі № 3-37-08 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності, піддавши стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Як зазначено у постанові Обухівського районного суду Київської області, ОСОБА_3 під час складання протоколу та в судовому засіданні вину свою визнав повністю.

ОСОБА_3 на момент ДТП був працівником відповідача, що підтверджується довідкою відповідача вих. № 192 від 15.03.2012 р., в якій зазначено, що ОСОБА_3 працює в ПрАТ «Обухівський молокозавод» трактористом з 30.05.2008 р. і по цей час.

Також відповідач надав копію свідоцтва про реєстрацію машини відповідно до якого з 27.02.2001 р. трактор МТЗ82 державний номерний знак НОМЕР_2 належав на праві власності відповідачу.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що трактор МТЗ82 державний номерний знак НОМЕР_2 не був застрахований, також не була застрахована цивільно-правова відповідальність водія.

Автомобіль «Мітцубісі»державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 (копія свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в матеріалах справи, в якому зазначено в «особливих примітках», що має право керування зазначеним автомобілем ОСОБА_5). Між ОСОБА_5 («страхувальник») та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»є правонаступником ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(протокол № 38 від 20.04.2011 р. чергових загальних зборів ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»та нова редакція Статуту ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто») було укладено договір страхування автомобіля «Мітцубісі»державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується полісом № 19G-0190534 від 06.06.2008 р. добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності. Відповідно до зазначеного договору страховик (позивач) застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Мітцубісі»державний номерний знак НОМЕР_1.

Страхувальник звернувся до позивача із заявою від 06.02.2009 р. про відшкодування завданої шкоди.

За результатами проведеного експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля «Мітцубісі»державний номерний знак НОМЕР_1, метою якого було визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»було складено звіт № С-137 від 11.02.2009р. За проведення автотоварознавчої експертизи позивач сплатив ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»450,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1910 від 25.02.2009 р. Про час та місце проведення огляду пошкодженого автомобіля було повідомлено відповідача, що підтверджується копією телеграми, яка міститься в матеріалах справи. У протоколі огляду від 29.01.2009 р., який є додатком до акту № С-137, у графі «учасник ДТП (представник)»міститься підпис ОСОБА_6

На виконання своїх зобовязань за договором страхування платіжними дорученнями №1908 від 25.02.2009 р. на суму 24 756,16 грн. та № 1909 від 25.02.2009 р. на суму 210,00грн. позивач виплатив страхове відшкодування по полісу № 19G-0190534 від 06.06.2008 р. Розрахунок суми страхового відшкодування: (рахунок-фактура №00000000589 від 06.02.2009р. на суму 25156,16 грн. виставлений ТОВ «Авто-мотив» + наряд-замовлення №НЛ74801 від 05.01.2009 р. на рихтувально-малярні роботи на суму 210,00 грн.) франшиза за договором страхування у сумі 400,00 грн. = 24966,16 грн.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами та доповненнями) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обємі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач звертався до відвідача з претензією № 63155/24 від 20.10.2011 р. про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої ДТП, на суму 25416,16 грн., на яку отримав відповідь відповідача вих. № 509 від 21.11.2011 р., в якій відповідач визнав претензію на суму 5552,00 грн., а на суму 19864,00 грн. не визнав, оскільки позивачем не передано відповідачу запчастин від пошкодженої машини на зазначену суму.

У відзиві вих. № 198 від 16.03.2012 р. на позовну заяву відповідач також зазначив, що позивачем не передано відповідачу запчастин від пошкодженої машини, а суму 5552,00 грн., яку відповідач визнав у претензії, позивач повинен був списати з рахунку відповідача.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, з наступних підстав.

Відповідач у своєму відзиві та у поясненнях представника відповідача у судовому засіданні жодним чином не зазначив нормативні акти, якими встановлено обовязок страхової компанії, яка виплатила страхове відшкодування, на передання особі, відповідальній за завдану шкоду, запчастин з пошкодженого автомобіля.

У даній ситуації не відбувається правочину купівлі-продажу запчастин, а здійснюється відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу.

Також є необґрунтованим посилання відповідача на те, що суму 5552,00 грн. (яку відповідач визнав у відповіді на претензію) позивач повинен був самостійно списати з рахунку відповідача.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Тобто, без розпорядження відповідача з його рахунку позивач не може списати кошти, які визнані відповідачем у відповіді на претензію.

Також, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами та доповненнями) визнані претензії не є виконавчими документами та не виконуються державними виконавцями.

Визнавши претензію позивача в сумі 5552,00 грн., відповідач не здійснив жодних дій щодо перерахування позивачу зазначеної суми.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування та заперечування покладається на сторони.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 24756,16 грн. та 450,00 грн. за проведення експертизи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Обухівський молочний завод”, що знаходиться за адресою: 08703, Київська область, вул. Каштанова, 1, ідент. код 00445914 (п/р 26007702682126 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 380805, п/р 260023011552/980 в ПАТ «Промінвестбанк»МФО 300012) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що знаходиться за адресою: 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, 19/3, ідент. код 16467237 (р/р №26508532 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль” МФО 300335) матеріальну шкоду у сумі 24756 (двадцять чотири тисячі сімсот пятдесят шість) грн. 16 коп., 450 (чотириста пятдесят) грн. 00 коп. за проведення експертизи, 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко