Рішення № 2206308, 15.10.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.08 Справа № 20/474/08

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна база 1608”, м.Миколаїв

до Відкритого акціонерного товариства “Молочанський молочноконсервний комбінат”, Запорізька область, Токмацький район, м.Молочанськ

про стягнення суми 292 450,00 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Кірюхін О.М. (довіреність №б/н від 02.09.2008р.)

Богданов І.В. (директор)

Від відповідача – Лілова І.Є. (довіреність №б/н від 18.02.2008р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 240 000 грн. основного боргу за поставлений товар, суми 52 450 грн. пені за невиконання договірних зобов’язань.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/474/08, судове засідання призначено на 15.10.2008р.

У судовому засіданні 15.10.2008р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. На підставі умов договору купівлі-продажу №2805/02 від 28.05.2008р., ст.ст.525, 526, 530, 549, 550, 551, 611, 612 ,614, 622, 624 ЦК України просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму 240000,00грн. основного боргу, суму 52450,00грн. пені за період з 09.07.2008р. по 01.09.2008р., передбачену п.4.3 договору, у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, отриманого на суму 330000грн. за видатковою накладною №РН-0000458 від 08.07.2008р., за який сплачено лише 08.07.2008р. суму 320 000грн., заборгованість склала 10 000грн.; а також товару на суму 330000грн., отриманого за видатковою накладною №РН-0000485 від 17.07.2008р., за який сплачено лише 23.07.2008р. суму 100000грн., борг становить 230000грн. Загальна сума боргу складає 240000грн. Вимога від 11.08.2008р., отримана 15.08.2008р., щодо погашення боргу відповідачем не виконана.

Відповідач позов визнав частково: визнав основний борг у сумі 240000грн., однак вважає, що при розрахунку пені позивач не врахував припис Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, статтею 3 якого передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Із 30.04.2008р. діяла облікова ставка 12% (постанова НБУ від 21.04.2008р. №107), відповідно розмір пені за день має становити 0,066%. Таким чином, встановлений договором розмір пені перевищує максимальний розмір пені, передбачений Законом. Крім того, на даний момент виконання рішення суду вкрай ускладнене через зупинення підприємства внаслідок нерентабельності виробництва та відсутності оборотних коштів. Зобов’язання було порушено не внаслідок умисного порушення відповідачем прав позивача, а внаслідок об’єктивних причин, які не залежать від волі підприємства. У зв’язку з цим просить зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2008р. між ТОВ “Універсальна база 1608” (продавець, позивач) та ВАТ ”Молочанський молочноконсервний комбінат” (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №2805/02, згідно з яким продавець зобов’язався передати покупцю товар (сухе знежирене молоко), а покупець- прийняти і оплатити відповідно до умов договору. Кількість товару, його ціна, вартість вказуються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п.п.1.1,2.1,2.2).

Відповідно до п.3.2 договору строк і порядок оплати визначаються специфікацією.

Згідно з п.7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р..

Відповідно до п.4.3 покупець за несвоєчасну або неповну оплату товару в строки, передбачені специфікацією, сплачує неустойку у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На підставі договору та специфікації №5 від 08.07.2008р. позивач передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 330 000грн. з оплатою 08.07.2008р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000458 від 08.07.2008р., рахунком-фактурою №СФ-0000512 від 08.07.2008р., податковою накладною.

Однак, товар оплачено відповідачем 08.07.2008р. у сумі 320 000грн., що підтверджується банківською випискою, борг становить 10 000грн.

На підставі специфікації №7 від 17.07.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 330000грн. з оплатою у строк 20.07.2008р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000485 від 17.07.2008р. Відповідач сплатив суму лише частково, позивач зарахував оплату за цією специфікацією і накладною 23.07.2008р. суми 100 000грн., борг становить 230000грн.

11.08.2008р. позивач направив вимогу №1108/03 щодо оплати суми 240000грн. боргу, яка згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 15.08.2008р.

Однак, відповідач свої грошові зобов’язання не виконав, заборгованість на час розгляду справи становить 240 000 грн., визнана відповідачем.

Проаналізуваши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст.11,509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати товару у встановлений договором строк, доказів сплати суми 240000,00 грн. суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 240 000,00 грн. основного боргу відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.ст.549,551 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки позивач і відповідач є суб’єктами господарювання, їх майнові відносини регулюються з особливостями, визначеними Господарським кодексом України (ст.ст.4.7 ГК України).

Згідно з ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2008р. у справі №21/277.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення суми пені за період з 09.07.2008р. по 01.09.2008р. є обгрунтованими, однак підлягають задоволенню частково на підставі приписів наведеного вище Закону. Розрахунок пені проведений позивачем відповідно до п.4.3 договору у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Суд вважає, що підлягає до стягненню пеня у сумі 6 891грн. 81 коп., тобто у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (12%х2), яка діяла у період з 09.07.2008р. по 01.09.2008р. на суму заборгованості, визначену позивачем у позовній заяві (з 09 по 20 липня на суму 10000грн., з 21 по 23 липня на суму 340 000грн., з 24 липня по 1 вересня на суму 240000грн.).

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково. Посилання позивача на інші норми права не спростовують висновків суду в частині стягнення пені, оскільки стосуються, зокрема, співвідношенню пені до збитків, які до стягнення не заявлені.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд вважає його необгрунтованим, не підтвердженим належними доказами, тому задоволенню не підлягає.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Молочанський молочноконсервний комбінат”, Запорізька область, Токмацький район, м.Молочанськ, вул.Лугова,83, код ЄДРПОУ 00418053, п/р 26006000019001 в філії “Запорізька дирекція “АТ “Індекс –Банк”, МФО 313861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна база 1608” (54021, м.Миколаїв, вул.Бузніка,5, код ЄДРПОУ 20920010, р/р 26006310993 в МФ АТ“Кредобанк”, МФО 326762) суму 240 000грн. основного боргу, суму 6 891грн. 81 коп. пені, суму 2 468грн. 92 коп. витрат на державне мито, суму 99грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 20.10.2008 р.