Рішення № 22055182, 27.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.12 Справа № 5015/4596/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Кузика М.Р., представника відповідача Кравчука Ю.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт”, м. Трускавець до Закритого акціонерного товариства “Карпатський дім”, м. Трускавець про стягнення 138274 грн. 25 коп. та розірвання договору

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт”, м. Трускавець звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Карпатський дім”, м. Трускавець про стягнення 83978 грн. 50 коп. та розірвання договору.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 11.08.2011 р. призначив розгляд справи на 25.08.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 22.09.2011 р., в судовому засіданні 22.09.2011 р. оголошувалась перерва до 28.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.09.2011 р. провадження у справі №5015/4596/11 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.01.2012 р. провадження у справі №5015/4596/11 поновлено, розгляд справи призначено на 13.02.2012 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 27.02.2012 р., за клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 01.01.2009 р. було укладено договір оренди №308-03 строком на 12 місяців. Вказаний договір за відсутності заперечень сторін продовжувався на такий самий строк і на тих самих умовах. По даному договору у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 77760 грн. 00 коп. У зв’язку з порушенням строків сплати орендної плати відповідачу нараховано пеню в сумі 6218 грн. 50 коп. Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору оренди, позивач надіслав відповідачу пропозицію про дострокове припинення дії договору оренди, яка залишена останнім без розгляду та задоволення. Таким чином, просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 83978 грн. 50 коп. та розірвати договір оренди №308-03 від 01.01.2009 р.

27.02.2012 р. представник позивача через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 129600 грн. 00 коп. основного боргу, 8674 грн. 25 коп. пені та розірвати договір оренди №308-03 від 01.01.2009 р.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що за змістом ч. 4 ст. 284 ГК України договір може бути продовженим за відсутності заяви однієї із сторін. Оскільки договір оренди №308-03 від 01.01.2009 р. продовжувався до 31.12.2011 р. та до 31.12.2012 р., то загальний строк дії цього договору становить більше трьох років. Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст. 794 договір найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладений на строк не менше ніж на три роки підлягає державній реєстрації. В свою чергу, відповідно до ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації. За змістом ст. 210 ЦК України, правочин, що підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Таким чином, договір оренди №308-03 від 01.01.2009 р. є неукладеним, оскільки він укладений без нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Також зазначив, що договір оренди №308-03 від 01.01.2009 р. є неукладеним і з тих підстав, що сторонами у передбачених законом порядку та формі не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Зокрема, сторонами не досягнуто згоди щодо визначення складу і вартості майна з урахуванням її індексації, не зазначено порядок використання амортизаційних відрахувань. Таким чином позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 27.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.02.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

1 січня 2009 р. між Закритим акціонерним товариством “Карпатський дім” (орендар) та Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (орендодавець) було укладено договір оренди №308-03.

За цим договором орендодавець (позивач) зобов’язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 180,0 м2, вартістю 104778 грн. 54 коп., розміщені в приміщенні ПМТП на 1 поверсі, згідно з поверховим планом (додаток №3), за адресою: м. Трускавець, вул. Стебницька, 63.

На виконання умов договору між сторонами складено акт приймання-передачі майна від 01.01.2009 р. Вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря у користування об’єктом оренди.

Згідно п. 6.1. договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р. його укладено строком 12 місяців, що діє з 01.01.2009 р. до 31.12.2010 р. включно.

Відповідно до п. 1.4. договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р. у разі припинення цього договору орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим договором при переданні майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов’язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Пунктом 2.2. договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р. передбачено, що плата за користування майном становить 5400 грн. 00 коп. без ПДВ за місяць.

Зобов’язання орендаря зі сплати плати за користування майном виконуються шляхом щомісячної, до десятого числа поточного місяця, авансової оплати в розмірі не менше розміру плати за користування майном, вказаної у п. 2.2. цього договору (п. 2.7. договору оренди).

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2010 р. у справі №12/70 за позовом ЗАТ ЛОЗ “Трускавецькурорт” до ЗАТ “Карпатський дім” про стягнення 49971 грн. 83 коп. стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р. за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2010 р. в розмірі 49971 грн. 83 коп. Вказане рішення набрало законної сили.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору оренди щодо сплати орендної плати за період з 01.06.2010 р. по 01.12.2012 р. включно, у нього, станом на дату судового розгляду, існує заборгованість перед позивачем з орендної плати на загальну суму 129600 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні заяви як позивача, так і відповідача про припинення дії договору оренди або зміну його умов, подані протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди, суд дійшов висновку про те, що дія договору оренди була продовжена на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 31.12.2011 р. На підтвердження даного висновку вказує також те, що відповідач не передав (не повернув) по акту приймання-передачі об’єкт оренди згідно п. 1.4. договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р., після 31.12.2010 р. відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням.

Проте, зі спливом вказаного строку дії договору, сторони знову не ініціювали його розірвання, орендар продовжував користуватися орендованим майном, тому суд дійшов висновку, що договір оренди №308-03 від 01.01.2009 р. знову був поновлений на новий строк до 31.12.2012 р.

Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Відповідно до п. 6.2. договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р. його умови зберігають силу протягом всього строку цього договору, а в частині зобов’язань орендаря щодо орендної плати –до виконання зобов’язань.

За змістом положень Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди –оплатний та двосторонній договір, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов’язки на користь іншої сторони. Зокрема, до обов’язків орендаря ч. 1 ст. 762 ЦК України і ст.ст. 285, 286 ГК України відносять, в тому числі, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 2.4. договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р., плата за користування майном, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та сплаті орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2% від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день день прострочення, включаючи день оплати. Пеня за несвоєчасне виконання орендарем зобов’язання нараховується до моменту виконання ним цього зобов’язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням умов договору та положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, позивачем правомірно нараховано пеню за порушення строків сплати орендної плати в розмірі 8674 грн. 25 коп.

Пунктом 3 статті 291 ГК України передбачено, що договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Загальний порядок розірвання господарських договорів визначений ст. 188 ГК України, відповідно до якої розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом чи договором. Сторона, яка вважає необхідним розірвати договір, повинна направити пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач за вих. №689 від 19.04.2011 р. надіслав на адресу відповідача лист-пропозицію про припинення договору оренди, який отриманий відповідачем 22.04.2011 р. Відповідачем вказана пропозиція про припинення дії договору залишена без розгляду.

Згідно ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 285, ст. 286 ГК України, ст. 762 ЦК України, п. 4.1.4. договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р., орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Факт несплати такої свідчить про істотне порушення умов договору.

Розмір несплаченої суми орендної плати (129600 грн. 00 коп.) є досить значним для позивача. Відповідачем порушені умови договору в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В силу п. 6.5. договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р., чинність цього договору припиняється достроково в разі несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Матеріалами справи підтверджується, що зокрема не спростовано відповідачем, існування заборгованості останнього по орендній платі протягом більше трьох місяців. Дана обставина свідчить про істотне порушення умов договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р. з боку відповідача. З огляду на викладене, суд вбачає обґрунтованою позовну вимогу про розірвання договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р.

Посилання представника відповідача на неукладеність договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р. судом до уваги не беруться, оскільки сторонами вчинено дії на реальне виконання цього договору, зокрема, орендодавцем було передано майно згідно акту приймання-передачі в користування орендарю, орендар використовував орендоване майно у своїй господарській діяльності та частково сплатив орендну плату.

Як зазначалося вище, якщо орендар продовжує користуватися орендованим майном, а зі сторони орендодавця немає жодних заперечень протягом місяця, то договір вважається укладеним на той самий строк та на тих самих умовах.

За своїм змістом поновлення договору - це продовження на новий строк колишнього договору.

Як уже зазначалося судом, відповідно до п. 6.1 спірного договору, його було укладено строком на 12 місяців з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. включно. Тобто, строк дії договору становить 12 місяців (1 рік).

З системного аналізу ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України вбачається, що за відповідних умов, договір вважається поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, відповідач безпідставно здійснює сумарний підрахунок строків пролонгації договору, а відтак його твердження про те, що строк договору становить 3 роки та відповідно підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації є безпідставними.

Слід також зазначити, рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2010 р. у справі №12/70 за позовом ЗАТ ЛОЗ “Трускавецькурорт” до ЗАТ “Карпатський дім”, яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по договору оренди №308-03 від 01.01.2009 р. в розмірі 49971 грн. 83 коп. Вказаним рішенням встановлено, що оскільки жодна із сторін договору не подавала заяви про його припинення, орендар продовжував користуватися майном, що є предметом договору, а орендодавець продовжував надсилати на адресу орендаря рахунки для внесення орендних платежів, що також свідчило про його намір продовжувати орендні правовідносини, даний договір було продовжено на 12 місяців на тих самих умовах до 31 грудня 2010 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 626, 651, 759, 762, 764, 785 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 231, 284, 285, 286, 291 ГК України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Карпатський дім”, м. Трускавець, вул. Суховоля, 60-А, Львівська область (ідентифікаційний код 32037555) на користь Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт”, м. Трускавець, вул. Біласа, 13, Львівська область (ідентифікаційний код 30322940) 129600 грн. 00 коп. основного боргу, 8674 грн. 25 коп. пені, 2534 грн. 23 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розірвати договір оренди №308-03 від 01.01.2009 р., укладений між Закритим акціонерним товариством “Карпатський дім”, м. Трускавець, вул. Суховоля, 60-А, Львівська область (ідентифікаційний код 32037555) та Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт”, м. Трускавець, вул. Біласа, 13, Львівська область (ідентифікаційний код 30322940).

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.