Рішення № 22055084, 20.03.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2012 р.Справа № 5013/61/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/61/12

за позовом: прокурора Вільшанського району в інтересах держави, в особі:

1) Вільшанської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, смт Вільшанка

2) Вільшанської селищної ради, Кіровоградська область, смт Вільшанка

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Згода", Кіровоградська область, смт Добровеличківка

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 85578,00 грн

за участю представників:

від прокуратури - Топонар Н.С., старший помічник прокурора Вільшанського району, посвідчення № 1134;

від позивачів - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні 20.03.2012 господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Прокурором Вільшанського району в інтересах держави, в особі: Вільшанської районної державної адміністрації та Вільшанської селищної ради, подано позовну заяву, яка містить вимоги наступного змісту:

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 87,83 га, що знаходяться за межами Вільшанської селищної ради та повернути дані земельні ділянки державі в особі Вільшанської районної державної адміністрації;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" в дохід місцевого бюджету Вільшанської селищної ради шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 85578 грн.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані матеріалами перевірки, проведеної спеціалістами відділу Держкомзему у Вільшанському районі, в ході якої встановлено самовільне зайняття відповідачем зазначеної прокурором земельної ділянки та визначено відповідний розмір шкоди.

У судовому засіданні 20.03.2012 позовні вимоги прокурором підтримано повністю.

Вільшанською районною державною адміністрацією власної позиції відносно поданого позову у письмовій формі не висловлено.

Вільшанська селищна рада участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила, при цьому згідно листа від 06.02.2012 № 30 (том 1, а.с. 44) позовні вимоги прокурора Вільшанського району підтримує повністю та просить справу № 5013/61/12 розглядати без участі її представника.

За змістом поданого 15.02.2012 відзиву на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі, мотивоване поданням адміністративного позову до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання недійсними, протиправними та скасування:

- акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.07.2011;

- протоколу про адміністративне правопорушення від 12.07.2011 № 020051 та постанови, винесеної на основі протоколу;

- припису від 12.07.2011 № 020059;

- акта обстеження земельної ділянки від 12.07.2011 № 2;

- розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 12.07.2011;

- акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.02.2012.

До вказаного клопотання відповідачем додано копії відповідного адміністративного позову від 28.02.2012 та фіскального чеку, який свідчить про його направлення ТОВ "Згода" 29.02.2012 до адміністративного суду.

Поряд з тим, доказів відкриття провадження за даним адміністративним позовом відповідачем суду не подано.

Ухвалою від 29.02.2012 господарським судом відповідачеві роз'яснено, що вказане клопотання буде розглянуто по суті за умови надання ТОВ "Згода" відповідних доказів відкриття Кіровоградським окружним адміністративним судом провадження у справі за направленим ним адміністративним позовом та витребувано відповідні докази від відповідача.

У судове засідання 12.03.2012 повноважний представник відповідача не прибув, витребуваних судом доказів не надав, лише направив на адресу суду телеграму, яка містила клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з неможливістю участі юриста.

У судовому засіданні 20.03.2012 повноважний представник відповідача також участі не брав. При цьому, відповідачем на адресу господарського суду направлено телеграму, яка містить інформацію з приводу неможливості направлення товариством з обмеженою відповідальністю "Згода" представника для участі у судовому засіданні у зв'язку з його перебуванням на лікуванні. У зазначеній телеграмі відповідач також заявляє клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи щодо оспорюваної землі у розмірі 87,83 га з метою з'ясування обставин справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони наділені правом брати участь в господарських засіданнях, заявляти клопотання. при цьому, частина 2 вказаної норми зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного. повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Положення вказаної норми не обмежують сторін у виборі осіб, які можуть бути їх представниками.

Таким чином, керівник товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншій особі з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представникові взяти участь у засіданні суду, та виконати вимоги господарського суду щодо надання документів, необхідних для розгляду поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, господарський суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі господарським судом відхиляється як безпідставне з огляду на те, що доказів на підтвердження відкриття Кіровоградським окружним адміністративним судом провадження за адміністративним позовом відповідача товариством з обмеженою відповідальністю "Згода" до суду не подано.

Що ж до клопотання відповідача про призначення судової експертизи, то господарський суд відмічає наступне.

За змістом частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для роз'яснення не будь-яких питань, що виникають при вирішенні господарського спору, а лише таких, які потребують спеціальних знань (у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва тощо).

У абзацах третьому та четвертому пункту 2 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 11.11.1998 № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 № 04-5/5), зазначено: "Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи".

Крім того, за змістом пункту 51 Роз'яснення в ухвалі про призначення судової експертизи зазначається, крім іншого, обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи, підстави її призначення.

З урахуванням викладеного господарський суд, виносячи ухвалу про призначення судової експертизи, має відповідним чином обґрунтувати в ній необхідність проведення такої експертизи.

Поряд з тим, клопотання відповідача, викладене у направленій 20.03.2012 до господарського суду телеграмі, стосовно призначення у даній справі експертизи не містить жодного обґрунтування щодо підстав її призначення, виду, а також конкретних питань, які, на думку відповідача, мають бути роз'яснені експертом та вирішення яких потребує спеціальних знань.

Таким чином, подане відповідачем клопотання стосовно призначення у справі № 5013/61/12 експертизи господарським судом відхиляється з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011 державним інспектором -головним спеціалістом з контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у Вільшанському районі за участю землевпорядника Вільшанської селищної ради та спеціаліста відділу проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Вільшанської селищної ради, за результатами якої складено відповідний акт перевірки (том 1, а.с. 15).

У ході проведеної перевірки, за змістом акта, встановлено фактичне самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 87,83 га товариством з обмеженою відповідальністю "Згода", у тому числі землі державної власності - 42,0 га, та невитребувані паї - 45,83 га, на території Вільшанської селищної ради.

У зв'язку з цим, оформлено припис від 12.07.2011 № 020059, яким відповідача зобов'язано у місячний термін усунути виявлене порушення вимог земельного законодавства, складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.07.2011 № 020051 стосовно вчинення генеральним директором ТОВ "Згода" ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (том 1, а.с. 16).

Даний протокол містить відмітку щодо відмови особи, яка перевірялася, від його підпису та пояснень.

Постановою від 12.07.2011 № 020027 (том 1, а.с. 41) головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Вільшанському районі на підставі статті 253 Кодексу України про адміністративні правопорушення справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив гр. ОСОБА_1 закрито, матеріали справи передано до прокуратури Вільшанського району.

Прокурором Вільшанського району на вимогу господарського суду надано копію постанови від 30.12.2011 про відмову у порушенні кримінальної справи по ст. 197-1 КК України відносно громадянина ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину (том 1, а.с. 83).

Прокурор зазначає, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 87,83 га, з яких 42,0 га - землі державної власності, та 45,87 га - невитребувані частки (паї), на території Вільшанської селищної ради, зафіксовано також і у акті обстеження земельної ділянки від 12.07.2011 № 2 (том 1, а.с. 18).

За змістом повідомлення відділу Держкомзему у Вільшанському районі від 06.02.2012 № 160/01-10 (том 1, а.с. 35) земельна ділянка площею 87,83 га знаходиться за межами населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням від 28.07.2007 № 199-р голови Кіровоградської обласної державної адміністрації затверджено проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області. На даний час проектно-технічна документація не застосовується у зв'язку з відсутністю бланка Державного акта по розмежуванню земель державної та комунальної власності.

У відповідності до положень статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

За правилами статті 93 Земельного кодексу України користування земельними ділянками може здійснюватись на праві оренди.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом (частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частинами 1, 3, 5 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що підставою для укладання договору оренди землі є згода орендодавця, яка у відповідності до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" оформлюється відповідним рішенням органу виконавчої влади. Таким рішенням відповідно до статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" є розпорядження голови місцевої державної адміністрації.

Так, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 7 ст. 13, п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питання використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Як свідчать матеріали справи позивачем 1 у справі (Вільшанською РДА) станом на день проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яка зафіксована у акті від 12.07.2011, не приймалось рішення стосовно передачі відповідачеві в оренду спірних земельних ділянок.

Згідно статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 (надалі за текстом - постанова Пленуму ВГСУ) зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій підпункту 2.1.)

Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму ВГСУ, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно врахувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу її у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власникові землі або землекористувачеві, без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поряд з тим, господарський суд при здійсненні системного аналізу вказаних правових норм та дослідженні наявних у справі доказів прийшов до висновку стосовно неможливості задоволення позовних вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняті земельні ділянки, виходячи з наступного.

Як зазначено у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.07.2011, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні, за результатами перевірки встановлено факт самовільного зайняття товариством з обмеженою відповідальністю "Згода" земельної ділянки загальною площею 87,83 га, з яких 42 га земель державної власності та 45,83 га - невитребувані паї.

Господарський суд враховує, що процедуру проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за № 1223/8544 (надалі Порядок № 312), згідно з яким державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи.

Згідно пункту 5.4 Порядку № 312 в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства державний інспектор, зокрема, зазначає місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується.

Відповідно до пункту 5.1 зазначеного Порядку, при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. В акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо) (пункт 5.6).

Як зазначено у плані-схемі місця розташування зайнятої відповідачем земельної ділянки, який наведено у акті перевірки від 12.07.2011, ТОВ "Згода" фактично зайнято земельну ділянку площею 42 га земель державної власності (заштриховані поля - 33,69 га, 7,19 га, 1,12 га).

Поряд з тим, загальна площа невитребуваних паїв - 45,83 га, які, як зазначає прокурор та як указано в акті перевірки від 12.07.2011, займає відповідач, на плані-схемі зайнятої відповідачем земельної ділянки, наведеному в акті, не відображена та не вказано безпосередню площу кожної земельної частки (паю) окремо, що є порушенням Порядку № 312, зокрема, пункту 5.6.

Поряд з тим, такі відомості містяться у приписі від 12.07.2011 № 020059, виданому на виконання акта перевірки від 12.07.2011.

Зокрема, у приписі зазначено, що відповідачем займається земельна ділянка загальною площею 45,83 га невитребувані паї, які згідно схеми розпаювання земель по КСП "Колос" розташовані за № 7 - 6,65 га, № 73 - 6,45 га, № 82 - 6,85 га, № 88 - 5,58 га, № 178 - 4,73 га, № 206 - 5,83 га, № 209 - 5,11 га, № 213 - 4,77 га.

На вимогу господарського суду прокуратурою Вільшанського району надано суду план-схему розпаювання КСП "Колос" с.Осички Вільшанської селищної ради (том 1, а.с. 42).

Як вбачається з даного плану-схеми, зазначені вище земельні частки (паї) не межують із земельною ділянкою площею 42 га, яка за актом перевірки від 12.07.2011 зазначена такою, що самовільно зайнята відповідачем.

Крім того, при дослідженні плану - схеми розпаювання КСП "Колос" і порівнянні її з даними плану - схеми, наведеної в акті перевірки від 12.07.2011, підтверджується факт не зазначення в останньому місця розташування земельної ділянки площею 45,83 га (невитребувані паї), тобто не наведено схематичного абрису чи викопіювання з картографічних матеріалів планів вказаних земельних ділянок з прив'язкою до місцевості та зазначення суміжних землекористувачів.

Відтак, зазначений акт перевірки не може слугувати належним доказом зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки на момент проведення перевірки.

З матеріалів справи, зокрема, пояснень прокурора, направлених на вимогу господарського суду, убачається, що згідно розпорядження голови Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 30.01.2012 № 32-р "Про надання в оренду земельних ділянок" (том 1, а.с. 48) передано в оренду ТОВ "Згода" терміном на 1 рік для ведення товарного сільськогосподарського виробництва невитребувані частки (паї) загальною площею 58,20 га (до яких, зокрема, входять і № 7 - 6,51 га, № 73 - 6,45 га, № 82 - 6,85 га, № 88 - 5,58 га, № 178 - 4,77 га, № 206 - 5,83 га, № 209 - 5,11 га, № 213 - 4,77 га, що в сукупності становить 45,87 га) на території Вільшанської селищної ради.

Прокурором у поданих поясненнях від 22.02.2012 № 02-289 вих-12 вказано стосовно того, що зазначене вище розпорядження винесено з порушенням вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України, прокуратурою внесено відповідний протест (том 1, а.с. 81-82).

У матеріалах справи (том 1, а.с. 117) наявна копія відповідного протесту.

Поряд з цим, розпорядженням голови Вільшанської районної державної адміністрації від 01.03.2012 № 80-р, копія якого наявна в матеріалах справи (том 1, а.с. 147) розпорядження голови районної державної адміністрації від 30 січня 2012 року № 32-р "Про надання в оренду земельних ділянок" визнано таким, що втратило чинність.

Господарський суд враховує, що згідно акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.01.2012 (том 1, а.с. 23), головним спеціалістом з контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у Вільшанському районі за участю двох свідків проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства відповідачем у справі.

За результатами перевірки встановлено, що на час перевірки, тобто 20.01.2012, ТОВ "Згода" зайнято земельну ділянку площею 42,0 га, землі самовільно оброблені та підготовлені до посіву весни 2012 року.

Таким чином, прокурором Вільшанського району не надано доказів фактичного зайняття відповідачем у справі земельної ділянки площею 45,83 га (невитребувані паї) як станом на 12.07.2011, так і станом на 25.01.2012 (дата направлення даного позову прокурором до господарського суду).

Акт перевірки від 12.07.2011 не враховується господарським судом у якості належного доказу зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки, оскільки у цій частині його складено з порушенням вимог Порядку № 312.

Зазначений факт позбавляє акт перевірки від 12.07.2011 доказової сили у даній частині позовних вимог.

Додатково прокурор у якості доказів самовільного зайняття земельної ділянки площею 45,83 га надав до суду копії довідки виконкому Вільшанської селищної ради від 28.01.2011 № 42, клопотань ТОВ "Згода" від 28.01.2011 № 129, від 06.02.2012 № 102 (том 1, а.с. 118, 137), пояснення від 05.03.2012 головного спеціаліста з контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у Вільшанському районі Тарасової Катерини Володимирівни (том 1, а.с. 120), копію депутатського звернення народного депутата України Березкіна С.С. до прокурора Кіровоградської області Левицького О.П. від 16.01.2012 (том 1, а.с. 122), лист відділу Держкомзему у Вільшанському районі Кіровоградської області від 14.03.2012 № 378 (том 1, а.с. 134), лист Вільшанської селищної ради від 14.03.2012 № 73 (том 1, а.с. 135).

Зазначені документи у сукупності, на думку прокурора, є доказами фактичного самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 45,83 га.

У відповідності до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, доказування полягає не лише у поданні особою доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд прийшов до висновку стосовно того, що подані прокурором матеріали не доводять та не підтверджують заявлених позовних вимог у розумінні вказаних вище процесуальних норм.

Окрім того, матеріали справи № 5013/61/12 містять копії Державних актів на право приватної власності на землю (том 1, а.с. 123-127), виданих Вільшанською районною державною адміністрацією наступним особам:

- ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 4,73 га № 178;

- ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки площею 6,85 га № 082;

- ОСОБА_4 стосовно земельної ділянки площею 6,51 га № 007;

- ОСОБА_5 стосовно земельної ділянки площею 5,83 га № 206;

- ОСОБА_6 стосовно земельної ділянки площею 6,45 га № 073.

Таким чином, стосовно частини земельної ділянки площею 30,37 га, яка за твердженням прокурора самовільно займається відповідачем та є невитребуваними паями у матеріалах справи наявні докази її знаходження у приватній власності у фізичних осіб.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської (селищної), міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання її власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відомо їх місцезнаходження.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1277 Цивільного кодексу України, лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина визнається відумерлою в судовому порядку за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У тих же випадках, коли земельна ділянка є невитребуваною, відповідно до пункту 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Поряд з тим, стосовно земельної ділянки площею 45,83 га, яка на думку прокурора є невитребуваними паями та самовільно займається відповідачем, прокурором не доведено наявності у Вільшанської райдержадміністрації повноважень стосовно розпорядження нею та, відповідно, і підстав для повернення її державі в особі Вільшанської РДА.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, прокурором Вільшанського району не подано належних доказів на підтвердження викладених у позові доводів стосовно самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 45,83 га (невитребувані паї) як станом на момент проведення перевірки, так і станом на день звернення з позовом до суду.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку стосовно необґрунтованості позовних вимог прокурора у даній частині.

Відтак, у частині позовних вимог стосовно зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 45,83 га (невитребувані паї), що знаходяться за межами Вільшанської селищної ради та повернути дані земельні ділянки державі в особі Вільшанської районної державної адміністрації необхідно відмовити.

Стосовно частини позовних вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 42,0 га, що знаходяться за межами Вільшанської селищної ради та повернути дані земельні ділянки державі в особі Вільшанської районної державної адміністрації господарський суд враховує наступне.

Дійсно, прокурором належним чином доведено факт самовільного використання відповідачем зазначеної земельної ділянки як в момент проведення планової перевірки - 12.07.2011, так і при проведенні повторної (позапланової) перевірки 20.01.2012.

Поряд з тим, відділом Держкомзему у Вільшанському районі Кіровоградської області на вимогу господарського суду подано копію договору оренди земельної ділянки від 09.12.2011, укладеного між Вільшанською районною державною адміністрацією та СП ТОВ ім. Зайковського (том 1, а.с. 67-69).

У відповідності до пунктів 1, 2 вказаного договору орендодавець (Вільшанська РДА) передав, а орендар (СП ТОВ ім. Зайковського) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок державних земель сільськогосподарського призначення (землі запасу), яка знаходиться на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, площею 42,0 га.

Зазначений договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Вільшанському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 30.01.2012 за № 352430004000361.

До вказаного договору відділом Держкомзему у Вільшанському районі додано усі його невід'ємні частини, зокрема, і акт прийому-передачі земельної ділянки від 02.02.2012.

Відтак, станом на день розгляду даної справи її матеріали містять докази фактичної передачі 02.02.2012 земельної ділянки площею 42,0 га третій особі - СП ТОВ ім. Зайковського.

За даних обставин предмет спору у частині позовних вимог стосовно зобов'язання ТОВ "Згода" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 42,0 га, що знаходиться за межами Вільшанської селищної ради та повернути її державі в особі Вільшанської РДА станом на день прийняття рішення у даній справі відсутній.

За правилами пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, провадження у справі у зазначеній частині позовних вимог підлягає припиненню.

Окрім того, прокурором Вільшанського району заявлено позовну вимогу стосовно стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 85578 грн.

При розгляді даної позовної вимоги господарський суд враховує наступне.

Одним із порушень земельного законодавства, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, є самовільне зайняття земельних ділянок, що передбачено статтею 211 Земельного кодексу України.

Як зазначено у пункті 3.6 постанови Пленуму ВГСУ № 6 у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Саме цією Методикою і керувався інспектор під час розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за межами населеного пункту на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області станом на 12.07.2011 (а.с. 20).

Розрахунок складено за наступною формулою: Шс = Пс Х Нп Х Кф Х Кі, де Шс - шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, га, Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, грн/га, Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно розрахунку, розмір шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 87,83 га складає 85578 грн. Вказаний розрахунок направлено на адресу відповідача 13.07.2011 і отримано ним 15.05.2011, про що свідчить повідомлення органу поштового зв'язку про вручення відправлення (том 1, а.с.19).

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (пункт 3.7 постанови Пленуму ВГСУ № 6).

У пункті 3.8 постанови Пленуму ВГСУ № 6 зазначено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

З метою роз'яснення процедури здійснення розрахунків шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, а також розподілу коштів, які повинні бути відшкодовані державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам (власникам та користувачам земельних ділянок), порядку обстеження земельних ділянок, оформлення матеріалів розрахунків, процедури стягнення заподіяної шкоди, витрат, пов'язаних із обстеженням земельних ділянок, та зарахування коштів, наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі Методичні рекомендації).

Згідно пунктів 4.1-4.3 Методичних рекомендацій, перед проведенням розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), здійснюється обстеження земельної ділянки на якій вчинено правопорушення, за результатами якого складається акт обстеження земельної ділянки, який є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документа визначається площа, на якій заподіяно шкоду.

При обстеженні земельної ділянки уточнюється загальна площа земельної ділянки та площа, на якій вчинено правопорушення (п. 4.4 Методичних рекомендацій).

Окрім того, господарський суд враховує також те, що відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За загальними правилами відшкодування шкоди, юридичною підставою для такого виду відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Протиправна поведінка відповідача полягає у користуванні земельною ділянкою площею 42,0 га без правовстановлюючих документів, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України. Вина представляє собою відношення відповідача до своєї протиправної поведінки, який свідомо здійснював користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Відсутність вини відповідачем у справі не доведено. Наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою вбачається із змісту наслідків, що мали місце в результаті безпідставного користування відповідачем земельною ділянкою - заподіяння шкоди. Використання відповідачем земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів обмежує позивача 1, як органу, в розпорядженні якого перебуває відповідна земельна ділянка, у праві розпорядження земельною ділянкою та використання її за своїм призначенням, що завдає шкоди державі.

Господарський суд враховує, що прокурором доведено належними доказами факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 42,0 га як на момент проведення планової перевірки (12.07.2011), так і станом на 20.01.2012.

Відтак, розмір завданої самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди необхідно розраховувати, виходячи із площі земельної ділянки, яка доведена прокурором належним чином - 42,0 га.

Таким чином, розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 42,0 га, становить:

42,0 га Х Нп (777) Х Кф (1) Х Кі (1,254) = 40923,04 грн.

Відділом Держкомзему у Вільшанському районі надано господарському суду докази на підтвердження показників Нп, Кф та Кі у даній формулі (том 1, а.с. 74-77).

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у сумі 85578 грн підлягають задоволенню частково на суму 40923,04 грн.

У частині заявлених прокурором позовних вимог про стягнення шкоди у сумі 44654,96 грн необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю їх заявлення.

Господарський суд враховує, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 46-47) доводи стосовно того, що ТОВ "Згода" здійснює свою діяльність з 26 листопада 1996 року як сільськогосподарський виробник, є найбільшим аграрним підприємством області та одним з найбільших аграрних підприємств України, його нагороджено у 2011 році почесною грамотою податкової адміністрації Добровеличківського району як сумлінного платника податків, а також є добросовісним партнером у земельних відносинах зі своїми контрагентами жодним чином не спростовують факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 42,0 га на момент проведення перевірки - 12.07.2011.

Сплата відповідачем платежів за землю за відсутності правовстановлюючих документів не є свідченням відсутності шкоди, підстави й порядок визначення якої встановлено конкретними нормативними актами.

Відповідач заперечує чинність акта перевірки від 12.07.2011, посилаючись на значну кількість неточностей у ньому, а також на те, що його складено за відсутності представника відповідача.

Поряд з тим, господарський суд при вирішенні спору враховує, що акт перевірки від 12.07.2011, припис, протокол про адміністративне правопорушення, а також акт обстеження, є чинними на момент розгляду справи судом.

Обов'язкова участь відповідача у перевірці Порядком № 312 не передбачена.

Примірники складених за результатами перевірки актів, припису, протоколу від 12.07.2011 надсилалися відповідачеві 13.07.2011 та отримані ним 15.07.2011, про що у матеріалах справи містяться відповідні докази (том 1, а.с. 19).

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" на відповідача у справі покладаються судові витрати на сплату судового збору у сумі 818,47 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" (Кіровоградська область, Добровеличківський район, смт. Добровеличківка, вул. Леніна, 84, ідентифікаційний код 23100419) в дохід місцевого бюджету Вільшанської селищної ради на р/р 31515901600346 в УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, код 21110000 - шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 40923,04 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 42,0 га припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" (Кіровоградська область, Добровеличківський район, смт. Добровеличківка, вул. Леніна, 84, ідентифікаційний код 23100419) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області, банк: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код: 38037409, рахунок № 31211206783002, код 22030001) судовий збір у сумі 818,47 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Є.М.Наливайко

Повне рішення складено 23.03.2012