Рішення № 22055024, 05.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2012 р. Справа № 18/115-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова группа «Нафтахім», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Росава», м.Біла Церква

про стягнення 1 809 334,23 грн.,

Суддя А.Кошик

За участю представників сторін:

Позивача –Трохлюк Н.В.

Відповідача –Колісніченко С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтохім»(далі – позивач) до Приватного акціонерного товариства «Росава»(далі – відповідач) про стягнення 1809334,23 грн.

Провадження у справі №18/115-11 порушено відповідно до ухвали суду від 28.12.2011 року та призначено справу до розгляду на 10.01.2012 року.

Представник відповідача належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.01.2012 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався на 24.01.2012 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 24.01.2012 року не з‘явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2012 року подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Розгляд справи відкладався на 07.02.2012 року.

У зв‘язку із відрядженням судді Кошика А.Ю., судове засідання призначене на 07.02.2012 року не відбулося, тому розгляд справи переноситься на іншу дату. Розгляд справи відкладався на 21.02.2012 року.

У зв‘язку із перебуванням судді А.Ю.Кошика на лікарняному судове засідання, призначене на 21.02.2012 року не відбулося, тому розгляд справи №18/115-11 було перенесено на 06.03.2012 року.

В ході розгляду спору позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача (заява подана 05.03.2012 року) 404554,10 грн. боргу, 107553,02 грн. пені, 9461,01 грн. інфляційних та 19983,96 грн. річних.

В судовому засіданні 06.03.2012 року позивач підтримав позовні вимоги в сумі 304554,10 грн. боргу, 107553,02 грн. пені, 9461,01 грн. інфляційних, 19983,96 грн. річних. Відповідач не надав заперечень по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором № 53-32С/184 від 07.04.2010 року, укладеним між позивачем та відповідачем, згідно умов якого позивач зобов'язувався продавати, а відповідач - приймати та оплачувати товар в кількості та по ціні згідно Специфікацій, що є додатками до даного Договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар згідно Специфікацій до Договору № 53-32С/184 від 07.04.2010 року на підставі наведених в позові видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи.

З наданих позивачем документів вбачається, що поставлений товар прийнятий повноважними представниками відповідача на підставі довіреностей про отримання товарно-матеріальних цінностей, оригінали яких оглянуті судом, копії надані до матеріалів справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт поставки в період з червня по 2011 року по листопад 2011 року позивачем відповідачу товару за Договором № 53-32С/184 від 07.04.2010 року, що відповідачем не заперечено та не спростовано в ході розгляду спору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач проводив часткову оплату товару, що також опосередковано свідчить про факт поставки і визнання необхідності оплати товару.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розрахунок здійснюється по факту поставки товару протягом 2-х банківських днів.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі поставлений товар не оплачував, у зв’язку з чим, з врахуванням часткової оплати (з порушенням термінів) на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача складала 1605604,10 грн.

Позивачем надано суду гарантійний лист відповідача № 32/1-8589 від 16.12.2011 року, в якому відповідач підтверджував вищенаведену суму заборгованості, гарантував її оплату частинами згідно наведеного графіку.

У зв’язку з частковою оплатою заборгованості, позивач в ході розгляду спору неодноразово уточнював позовні вимоги. Згідно останніх уточнень (поданих до суду 05.03.2012 року) позивач просив стягнути з відповідача 404554,10 грн. боргу, 107553,02 грн. пені, 9461,01 грн. інфляційних та 19983,96 грн. річних.

Однак, в судовому засіданні 06.03.2012 року позивач надав суду Акт звірки розрахунків з відповідачем за період з 01.06.2011 року по 05.03.2012 року, з якого вбачається, що сума основного боргу відповідача складає 304554,10 грн. Оскільки, такий Акт звірки не підписаний представником відповідача, він приймається судом в якості розрахунку позовних вимог.

Таким чином, за твердженням позивача, що також підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача на день вирішення спору складає 304554,10 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання взятих сторонами на себе зобов'язань винна сторона виплачує пеню в розмірі 0,3 % від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочки.

Оскільки розмір пені встановлений у Договорі, перевищує розмір пені, передбачений законом, позивачем приведено розрахунок пені у відповідність до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»і при нарахуванні пені застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня нарахована позивачем в розмірі подвійної ставки НБУ, на суми фактичної заборгованості в період відповідного прострочення (в тому числі на суми, які сплачені відповідачем, однак з простроченням) і відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 549, 610 Цивільного кодексу України, тому підлягає задоволенню в заявленій сумі 107553,02 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних, судом встановлено, що відповідні нарахування здійснені на суми фактичної заборгованості в період відповідного прострочення (в тому числі на суми, які сплачені відповідачем, однак з простроченням).

За таких обставин, вимога про стягнення 9461,01 грн. інфляційних та 19983,96 грн. річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення 304554,10 грн. основного боргу, 107553,02 грн. пені, 9461,01 грн. інфляційних та 19983,96 грн. річних.

В частині стягнення 100000 грн. основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку зі сплатою.

Відповідно до абз.3 ч. 1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача в повному обсязі з первісно заявленої суми, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій і зменшення позовних вимог відбувалось у зв’язку з частковою сплатою боргу під час розгляду справи.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача 4400 грн. витрат на послуги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної вимоги, оскільки, позивачем не надано доказів надання адвокатських послуг на підставі відповідної угоди, укладеної з адвокатом чи адвокатським об’єднанням, як того вимагає ст. 12 Закону України «Про адвокатуру».

Зокрема, Договір на надання правової допомоги від 15.07.2011 року № 15/07/11, Додаткова угода від 19.12.2011 року укладені між позивачем та ТОВ «Юридичний синдикат Машков і друзі», згідно акту виконаних робіт від 06.02.2012 року та платіжного доручення № 130 від 23.01.2012 року, виконавцем послуг та отримувачем відповідного платежу визначено ТОВ «Юридичний синдикат Машков і друзі», щодо якого не надано доказів реєстрації як адвокатського об’єднання у визначеному Законом України «Про адвокатуру»та Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 302 «Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань»порядку. Суду не надано доказів укладення відповідного договору з адвокатом, надання ним послуг на зазначену суму та їх оплати замовником за таким договором.

За таких обставин, відповідні витрати не вважаються адвокатськими витратами в розумінні ст. 48 ГПК України та ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» і не підлягають відшкодуванню в матеріалах даної справи.

Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року у справі №38/114.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 48, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «РОСАВА»(09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код 30253385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код 36472721) 304554,10 грн. боргу, 107553,02 грн. пені, 9461,01 грн. інфляційних, 19983,96 грн. річних, 34118,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 100000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя А.Ю.Кошик