Рішення № 22054866, 12.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.12 р. Справа № 11/412

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватне підприємство «Хімпостачальник», м.Сєвєродонецьк Луганської області, ЄДРПОУ 13395997,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Синтез», м.Донецьк, ЄДРПОУ 33728649,

про стягнення 295588,77 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.03.2012р. по 12.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Хімпостачальник», м.Сєвєродонецьк Луганської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Синтез», м.Донецьк, про стягнення 295588,77 грн., у тому числі 289002,30 грн. суми основного боргу, 5518,39 грн. пені, 1068,08грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором поставки №203 від 23.09.2011р. у частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору поставки №203 від 23.09.2011р., видаткових накладних №1247 від 26.10.2011р., №1260 від 28.10.2011р., товарно-транспортних накладних №724 від 26.10.2011р., №732 від 28.10.2011р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №83 від 25.10.2011р., №84 від 27.10.2011р., рахунків-фактур №1234-11/12 від 23.10.2011р., №1248-11/12 від 27.10.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 5, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 222 Господарського кодексу України, ст.ст.536, 610, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України.

12.01.2012р. представником Позивача до матеріалів справи долучено копії податкових накладних №148 від 26.10.2011р., №168 від 28.10.2011р.

24.01.2012р. представником Позивача подано заяву про збільшення позовних вимог у звязку з перерахунком пені, 3% річних та інфляційних витрат, якою останній їх визначив у наступному розмірі: 289002,30 грн. сума основного боргу, 9568,38 грн. пені, 578,00 грн. інфляційних витрат та 1851,94 грн. 3% річних.

02.02.2012р. представником Відповідача через канцелярію господарського суду заявлено клопотання про перенесення слухання справи у звязку з неможливістю у визначену дату надати витребувані судом документи. Дане клопотання задоволено судом.

02.02.2012р. розгляд справи продовжений у відповідності до приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявністю клопотання представника Відповідача, про що винесений відповідний процесуальний документ.

02.03.2012р. Позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 214002,30 грн. основного боргу, 12658,22 грн. пені, 1156,00 грн. інфляційних витрат та 2449,97 грн. 3% річних, що разом становить, 230266,49грн., у звязку з частковою оплатою суми боргу Відповідачем.

06.03.2012р. від Відповідача надішли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких останній свідчить про отримання ним та поставку Позивачем згідно договору №203 від 23.09.2011р. товару за видатковими накладними №1247 від 26.10.2011р., №1260 від 28.10.2011р. При цьому, стверджує про наявність прихованих дефектів, виявлених у поставленому товарі, які Приватним підприємством «Хімпостачальник» не усунені, а також не визнані, з огляду на що прийнято рішення не здійснювати повну оплату за поставлений товар до моменту вирішення спірного питання. Нормативно дану правову позицію Відповідач обґрунтовує посиланням на ст.708 Цивільного кодексу України, приписи Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966р.

Одночасно, представником Відповідача, 06.03.2012р., заявлено клопотання про призначення судової експертизи у інституті судових експертиз з визначенням відповідного переліку питань, у звязку з тим, що, за твердженнями заявника, поставлений спірний товар є неякісним.

12.03.2012р. представником Позивача втретє змінено позовні вимоги шляхом подання відповідної заяви, якою фактично до стягнення заявлено 231236,83 грн., у тому числі 214002,30 грн. основного боргу, 1584,00 грн. інфляційних витрат, 2537,92 грн. 3% річних та 13112,61 грн. пені.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, дана заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту, про те, окрім заявленої суми інфляційних витрат. У цій частині заяви Позивача представлені суду 24.01.2012р. та 12.03.2012р. не приймаються до уваги, з огляду на те, що визначення суми стягнення як інфляційні витрати є зміною (у якості доповнення) предмету позову, оскільки першочергово було визначено вимоги лише у складі сум основного боргу, 3% річних та пені. Предмет розгляду, визначений як інфляційні витрати після початку розгляду справи по суті, суперечить порядку звернення, означеного приписами ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 12.03.2012р. представником Позивача подано нормативне обґрунтування, у якому останній заперечує проти призначення експертизи, оскільки, вважає товар якісним та вказує, що підтвердженням цього є паспорти якості на нього. Окрім того, ним звернуто увагу на не надання Відповідачем доказів не якості спірного товару, а також зазначено, що Позивач не отримував акту виявлених дефектів/недоліків товару, належним чином оформленої претензії, одночасно, участі у складанні необхідних актів не приймав та не викликався Відповідачем.

Разом із наведеним Позивачем представлено суду копії: паспортів захисного покриття «ХП-101», системи на основі ПоліХім-2002; технічних умов захисного покриття для пінополіуретанів; технічних умов поліефірів насичених «ПоліХім» різних марок.

12.03.2012р. представником до матеріалів справи долучено копію акту виявлення дефектів у процесі експлуатації крівлі від 26.01.2012р., а також договору підряду №9/16 від 12.08.2011р. разом із специфікацією №1 до нього.

Представник Позивача в судовому засіданні 12.03.2012р. позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, наданої суду 12.03.2012р.

Представник Відповідача в судове засідання 12.03.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав наведених вище, при цьому усно підтвердив сплату частини суми вартості поставленого товару за спірними накладними у розмірі 75000,00 грн.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

23.09.2011р. між Приватним підприємством «Хімпостачальник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Синтез» укладено договір поставки №203 строком дії у відповідності до п.12.4 даної угоди до 31.12.2011р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним правочином

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим правочином, зобовязується передати у власність Відповідача (Покупця) продукцію ПП «Хімпостачальник», визначену у п.1.2 договору, а останній зобовязується прийняти та оплатити її.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість товару, належного до поставки за договором, визначаються специфікаціями, замовленнями або видатковими накладними, які є невідємною частиною визначеного договору.

У п.3.2 договору поставки №203 від 23.09.2011р. сторони означили поставку на умовах DDP, склад Покупця (м.Горлівка), згідно редакції Інкотермс 2000.

Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах DDP поставка з оплатою мита (..... назва міста призначення) (редакція „Інкотермс”, 2000р.), Постачальник вважається таким, що виконав зобовязання, передавши товар у обумовленому сторонами місці.

За приписами п.3.7 договору, датою поставки є дата оформлення видаткової накладної на відповідну партію товару.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів.

Згідно видаткових накладних №1247 від 26.10.2011р. та №1260 від 28.10.2011р., Приватне підприємство «Хімпостачальник» передало продукцію Відповідачу на загальну суму 289002,30 грн., а саме: система на основі «ПоліХім-2002» різних марок та захисне покриття «ХП-101». Останнім її прийнято, що підтверджується підписом особи Відповідача скріпленим печаткою підприємства на даних документах.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №83 від 25.10.2011р. та №84 від 27.10.2011р.

Транспортування товару вказаного у наведеній первинній документації, у обумовлене сторонами місце, підтверджується товарно-транспортними накладними №724 від 26.10.2011р. та №732 від 28.10.2011р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки суду не представлено.

Окрім того, Відповідачем у запереченнях, представлених суду 06.03.2012р., підтверджено поставку спірного товару за означеними видатковими накладними згідно саме договору поставки №203 від 23.09.2011р.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 26.10.2011р. та 28.10.2011р. передачі Відповідачу товару на загальну суму 289002,30 грн. та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №203 від 23.09.2011р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У розділі 5 договору №203 від 23.09.2011р. передбачені умови оплати. Так, оплата за товар, поставлений за цим договором, здійснюється Покупцем у гривнях України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі рахунків-фактур, представлених останнім (п.5.1); Покупець зобовязаний здійснити 100% оплату кожної поставленої партії товару не пізніше 20 календарних днів від дати її поставки згідно п.3.7 (п.5.2).

Приймаючи до уваги дати поставок товару (26.10.2011р. та 28.10.2011р.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар згідно видаткової накладної №1247 від 26.10.2011р. у сумі 139405,50 грн. повинен бути здійснений не пізніше 15.11.2011р., згідно видаткової накладної №1260 від 28.10.2011р. на суму 149596,80 грн. не пізніше 17.11.2011р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником виконано частково. Товар оплачено на суму у розмірі 75000,00грн. Зобовязання з перерахунку грошових коштів у розмірі 214002,30 грн. у встановлені договором строки не виконано.

В обґрунтування неповної сплати суми вартості товару поставленого у межах договору поставки №203 від 23.09.2011р. згідно наведених первинних документів та відмови від повної його оплати, Відповідач посилається на те, що ним виявлені приховані дефекти, які не зважаючи на звернення останнього, Позивачем, до теперішнього часу, не усунуті. Правовим підґрунтям даних підстав несплати повної вартості товару визначено ст.708 Цивільного кодексу України та приписи Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджену постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966р.

Проте, з даними висновками Відповідача не можна погодитись з огляду на наступне.

За змістом статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Як вбачається зі статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на приписи наведених норм процесуального законодавства, є встановленими наступні обставини.

Відповідачем не доведено факт наявності прихованих дефектів у спірному товарі (система на основі «ПоліХім-2002» різних марок та захисне покриття «ХП-101»), не надано ані рішення суду, ані висновку іншого вповноваженого органу, яким встановлено невідповідність цього товару його якісним показникам.

Не доведено встановлення та фіксації прихованих дефектів товару у відповідності до вимог Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджену постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966р. та розділу 9 договору поставки №203 від 23.09.2011р.

Акт виявлення дефектів у процесі експлуатації крівлі від 26.01.2012р. судом не прийнято до уваги, оскільки: мова у ньому йдеться про виявлення на окремих ділянках крівлі цеху №4 підприємства Приватне акціонерне товариство «Горлівський машинобудівник» покритої системою на основі «ПоліХім-2012», що був поставлений Позивачем, тріщин, взуття та порушення гідроізоляції. При цьому, по-перше: складений за відсутності представника Позивача; по-друге, не підтверджено саме застосування системи на основі «ПоліХім-2002» поставленої Позивачем на підставі договору №203 від 23.09.2011р. під час покриття крівлі, означеної у наведеному акті; по-третє, є ймовірною вірогідність наявності даних наслідків, внаслідок винних дій осіб, що здійснювали ремонтно-будівельні роботи з покриття цієї крівлі у відповідності до договору підряду №9/16 від 12.08.2011р., тобто не доведено дотримання методики, а також інших вимог виконання таких робіт із застосування системи на основі «ПоліХім-2012».

Також, не надано доказів звернення з претензією за якістю товару на підставі положень договору поставки №203 від 23.09.2011р. та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджену постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966р.

Окрім того, як вбачається зі змісту ст.708 Цивільного кодексу України, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Проте, суду не представлено жодного доказу вираження жодного з перелічених прав, встановлених означеною нормою матеріального права.

Також, слід звернути увагу, що ані норми матеріального права, ані положення договору поставки №203 від 23.09.2011р. не звільніють Покупця від обовязку виконати належним чином умови оплати, передбачені спірним правочином або відстрочити його виконання у разі виявлення прихованих дефектів.

У разі дійсної їх наявності Покупець має вичерпний перелік правомірних дій, передбачених чинним законодавством та договором поставки №203 від 23.09.2011р., вчинення яких Відповідачем не доведено.

Отже, суд не вбачає правових підстав для невиконання Відповідачем грошового обовязку зі сплати повної вартості товару у строк встановлений договором поставки №203 від 23.09.2011р.

Одночасно, з огляду на наведене, а також приймаючи до уваги, що предметом спору не є встановлення факту наявності прихованих дефектів у спірному товарі, клопотання Відповідача про призначення судової експертизи у інституті судових експертиз судом не задоволено.

Врахував викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума 3% річних з простроченої суми з урахуванням часткових оплат (період згідно розрахунку, наданого 12.03.2012р.) 2537,92 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку, що 3% річних за період з 16.11.2011р. по 02.02.2012р. (79 днів прострочення) на суму 139405,50 грн., за період з 18.11.2011р. по 02.02.2012р. (77 днів прострочення) на суму 149596,80 грн. та з 03.02.2012р. по 12.03.2012р. (39 днів прострочення) на суму 214002,30грн., загалом становлять суму у розмірі 2533,91 грн., яка і підлягає задоволенню судом.

Згідно п.9.3 договору №203 від 23.09.2011р., у випадку затримання оплати партії товару понад строк, зазначений у п.5.2 правочину, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 13112,61грн. за період з 16.11.2011р. по 02.02.2012р. (79 днів прострочення) на суму 139405,50 грн., за період з 18.11.2011р. по 02.02.2012р. (77 днів прострочення) на суму 149596,80 грн. та з 03.02.2012р. по 12.03.2012р. (39 днів прострочення) на суму 214002,30грн., що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо правомірного його визначення.

Разом з цим, у арифметичному розрахунку допущено помилку.

За період з 16.11.2011р. по 02.02.2012р. (79 днів прострочення) на суму 139405,50 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки 0,1% перевищує дану, розмір пені становить 4671,43 грн.;

за період з 18.11.2011р. по 02.02.2012р. (77 днів прострочення) на суму 149596,80 грн. розмір пені 4885,88 грн.;

за період з 03.02.2012р. по 12.03.2012р. (39 днів прострочення) на суму 214002,30грн. розмір пені 3534,55 грн., що разом становить 13091,86 грн.

З огляду на таке, вимоги щодо стягнення пені за договорами №203 від 23.09.2011р. підлягають задоволенню у розмірі встановленому судом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «Хімпостачальник», м.Сєвєродонецьк Луганської області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Синтез», м.Донецьк, про стягнення 229652,83 грн., у тому числі 214002,30 грн. основного боргу, 2537,92 грн. 3% річних та 13112,61 грн. пені, задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Синтез» (83059, м.Донецьк, вул.Разенкова, 25а, ЄДРПОУ 33728649, р/р260030887801 у ПАТ «Конверсбанк» ТВБВ №35 Донецька ОД, МФО 339339) на користь Приватного підприємства «Хімпостачальник» (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Силікатна, б.10, ЄДРПОУ 13395997, р/р26007959676403 у ЛФ ПАТ «ПУМБ», МФО 304966) 229628,07 грн., у тому числі 214002,30 грн. основного боргу, 2533,91 грн. 3% річних та 13091,86 грн. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Синтез» (83059, м.Донецьк, вул.Разенкова, 25а, ЄДРПОУ 33728649, р/р260030887801 у ПАТ «Конверсбанк» ТВБВ №35 Донецька ОД, МФО 339339) на користь Приватного підприємства «Хімпостачальник» (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Силікатна, б.10, ЄДРПОУ 13395997, р/р26007959676403 у ЛФ ПАТ «ПУМБ», МФО 304966) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 4 592,56 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.В судовому засіданні 12.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8.Повний текст підписано 19.03.2012р.

Суддя Соболєва С.М.