Рішення № 22054795, 29.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.02.12 р. Справа № 5006/13/7/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Дочірнього підприємства „БІ ТІ Україна”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ “Волноваська”, Донецька обл., с. Рибинське

про: стягнення 849666грн.37коп.

За участю представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1. за довіреністю № 352 від 16.09.2011р. - юрисконсульт

ВСТАНОВИВ

Позивач, Дочірнє підприємство „БІ ТІ Україна”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ “Волноваська”, Донецька обл., с. Рибинське про стягнення суми в розмірі 849666грн.37коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 792366грн.96коп., пені в сумі 46503грн.92коп., 3% річних у розмірі 9000грн.75коп., індексу інфляції у сумі 1794грн.74коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором купівлі продажу № 11/03-978 від 11.04.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла сума основного боргу у розмірі 792366грн.96коп., яка в тому числі заявлена позивачем до стягнення.

23.01.2012р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшли витребувані документи, а також письмові пояснення б/н від 20.01.2012р., у яких позивач зазначив, що оплата по рахунку здійснювалася відповідачем за весь обсяг товару, поставленого по договору, а не за окремі партії товару.

У письмових поясненнях б/н від 14.02.2012р. щодо обґрунтування розміру заявленої суми боргу позивач зазначив, що спірним, тобто повністю неоплаченим залишився рахунок № К04544/0724 на здійснення третього платежу, сума заявленого основного боргу відповідно умов п. 3.1.3 договору становить 785569грн.75коп. (1495659грн.75коп. 710000грн.00коп.), де 1495659грн.75коп. сума в українських гривнях третього платежу еквівалентна 65% від загальної суми договору 127725,00євро та 710000грн.00коп. сума, здійснених позивачем часткових оплат.

Поясненнями б/н від 14.02.2012р. щодо визначеного початку періоду нарахування пені позивач зауважив, що право вимагати від відповідача виконання грошового зобовязання, відповідно і право нарахування штрафних санкцій, виникло у позивача зі спливом 10 банківських днів від дня виставлення рахунку 17.08.2011р., а не з дня фактичної поставки товару, яка відбулася раніше 04.08.2011р., оскільки станом на 04.08.2011р. продавцем ще не був виставлений рахунок на оплату, в той час як відповідно п. 3.1.3 договору третій платіж мав бути здійснений в обумовлені строки, але за умови наявності наданого продавцем рахунку.

Поясненнями б/н від 27.02.2012р., які були подані до канцелярії суду 27.02.2012р. позивач зауважив, що спірний рахунок № К04544/0724 був надісланий відповідачу електронною поштою на електронні адреси, зазначені у п. 3.3 договору, в свою чергу позивачем було отримано повідомлення з відміткою про прочитання відповідачем листа із вкладенням рахунку, вищевикладене, на думку позивача, свідчить про належне виконання позивачем умов п. 3.3 договору та отримання рахунку відповідачем; оригінал рахунку № К04544/0724 від 17.08.2011р. був направлений відповідачу додатково поштою простим листом.

10.02.2012р. позивач звернувся до суду з заявою б/н від 02.02.2012р. про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлені товари та надані послуги в розмірі 785659грн.75коп., пеню в сумі 61982грн.53коп., інфляційні нарахування в сумі 3352грн.64коп., 3% річних у сумі 11970грн.73коп., надавши розрахунок штрафних санкцій. Фактично позивач зменшив заявлену суму основного боргу, в іншій частині збільшив вимоги щодо 3% річних, пені, інфляційних. Суд приймає заяву позивача до розгляду, так як це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 78 від 28.02.2012р., яким повідомив, що останній платіж в рахунок оплати товару був здійснений 17.02.2012р. на суму 150000грн.00коп., в результаті чого за підрахунком відповідача сума боргу складає 642366грн.96коп. (2319119грн.22коп. 1676752грн.26коп.), де 2319119грн.22коп. - загальна вартість поставленого товару, 1676752грн.26коп. сума здійснених відповідачем оплат. Зазначену суму боргу відповідач визнає та просить розстрочити її виплату впродовж шести місяців, а також просить суд відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення штрафних санкцій або їх зменшити, вважаючи їх надмірно високими.

Суд відкладав розгляд справи, востаннє на 29.02.2012р.

Позивач участь своїх представників у судовому засіданні 29.02.2012р. не забезпечив, відповідач підтримав свою позицію зі спору, яка викладена у відзиві на позовну заяву.

Суд вважає за можливе за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 02.02.2012р.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

11.04.2011р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу № 11/03-978, згідно з яким в порядку та на умовах передбачених даним договором продавець зобовязується продати та передати у власність покупцю складську техніку, в специфікації згідно з Додатками № 1-7, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору являється фіксованою та еквівалентною 196500,00 євро, включаючи ПДВ.

Згідно з п. 3.1 договору оплата загальної вартості товару здійснюється в українських гривнях на рахунок продавця по даному договору або згідно виставленим рахункам наступним чином:

3.1.1. 1-платіж в розмірі 10% від загальної вартості договору, включаючи ПДВ, в сумі, яка в українських гривнях по курсу продажу євро банком Продавця на дату підписання договору повинна бути еквівалентна 19650,00євро, оплачується протягом 10 банківських днів після дати підписання договору обома сторонами;

3.1.2 другий платіж в розмірі 25% від загальної вартості договору, в тому числі ПДВ, в сумі, яка в українських гривнях по курсу продажу євро банком продавця на дату виставлення другого рахунку продавцем повинна бути еквівалентна 49125,00 євро, виплачується протягом 10 банківських днів після дати отримання покупцем направленого продавцем письмового повідомлення про готовність першої партії товару до відвантаження з заводу виробника та рахунку на оплату на електронну адресу покупця;

3.1.3 третій платіж в розмірі 65% від загальної вартості договору, в тому числі ПДВ, в сумі, яка в українських гривнях по курсу продажу євро банком продавця на дату виставлення третього рахунку продавцем повинна бути еквівалентна 127725,00 євро, виплачується протягом 10 банківських днів з моменту фактичної передачі товару покупцю, що підтверджується підписаними сторонами прибутково видатковими накладними, в тому числі товаротранспортними накладними на першу та другу партії товару, при наявності наданого продавцем рахунку на оплату.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що для своєчасної оплати продавць передає рахунок на оплату покупцю на електронну адресу direct_volnpf@avangard.co.ua (обовязкова копія відсилається на електронну адресу office_proekt@avangard.co.ua). Відповідне повідомлення з відміткою про доставку рахунку продавця підтверджує отримання рахунків покупцем. Оригінали рахунків направляються покупцю звичайною поштою на адресу, зазначену в реквізитах сторін даного договору.

Пунктом 6.1 договору встановили графік поставок товару та визначили, що поставка товару здійснюється двома партіями та починається з моменту виконання покупцем умов п. 3.1.1.

Згідно з п. 11.5 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.11.2011р.

Додатком № 1 до договору № 11/03-978 сторони визначили ціну та вартість кожного поставляємого виду товару, загальна вартість товару разом з ПДВ складає 196500,00 євро.

В позовній заяві позивач зазначає, що на виконання умов договору виставив відповідачу для оплати, в порядку передбаченому п. 3.1.1 3.1.3 договору, рахунок фактуру № К04544/0542 від 27.04.2011р. на суму 233638грн.50коп., яка відповідно п. 3.1.1 договору еквівалентна 19650,00євро; рахунок фактуру № СФ 4544/0631 від 09.06.2011р. на суму 583113грн.76коп., що відповідно до п. 3.1.2 договору еквівалентна 49125,00 євро.

Позивач зауважує, що відповідач належним чином виконав умови п. 3.1.1 та 3.1.2 договору, сплативши на підставі виставлених позивачем рахунків фактур № К04544/0542 від 27.04.2011р., № СФ 4544/0631 від 09.06.2011р., 05.05.2011р. перший платіж в сумі 233638грн.50коп. та 12.07.2011р. перерахувавши другий платіж у розмірі 583113грн.76коп. після отримання направленого електронною поштою повідомлення про готовність до відвантаження першої партії техніки, засвідчена копія роздрукованого електронного листа наявна в матеріалах справи.

В свою чергу позивач протягом періоду з 29.07.2011р. по 04.08.2011р. поставив відповідачу весь товар, погоджений договором та додатком № 1 до договору загальною вартістю 2319119грн.22коп. за видатковими накладними № РН 4544/0631 від 29.07.2011р., № РН 4544/0631Б від 01.08.2011р., № РН 4544/0631А від 02.08.2011р., № РН 4544/0631В від 04.08.2011р., № РН 4544/0631Г від 04.08.2011р.

Сторонами був підписаний та скріплений печатками акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 000000215, згідно з яким виконавцем (позивачем) були проведені такі роботи (надані такі послуги) як доставка товару, загальна вартість наданих послуг разом з ПДВ склала 17515грн.50коп.

Після поставки товару, позивачем згідно з п.3.1.3 договору був виставлений відповідачу третій рахунок-фактура № К04544/0724 від 17.08.2011р. на суму 1495659грн.75коп., яка складає 65% від загальної вартості договору та еквівалентна 127725,00 євро.

Однак, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав взяті на себе зобовязання щодо повної оплати вартості товару відповідно до умов п. 3.1.3 договору, здійснивши оплату третього платежу лише частково на суму 710000грн.00коп.

Претензією Вих. № 170/11 від 26.12.2011р. позивач просив відповідача негайно погасити борг за поставлений товар та за послуги згідно акту здачі прийняття робіт в сумі 792366грн.96коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом позову є стягнення з відповідача, зокрема, суми боргу в розмірі 785659грн.75коп.

Підставою позову є неналежне виконанням відповідачем умов п. 3.1.3 договору щодо здійснення своєчасної та повної оплати третього платежу за погоджений сторонами в договорі товар.

Як вже зазначалось, позивачем була здійснена за видатковими накладними № РН 4544/0631 від 29.07.2011р., № РН 4544/0631Б від 01.08.2011р., № РН 4544/0631А від 02.08.2011р., № РН 4544/0631В від 04.08.2011р., № РН 4544/0631Г від 04.08.2011р. поставка товару вартістю 2301603грн.72коп. та надані послуги по його доставці на суму 17515грн.50коп., всього відповідач повинен був сплатити позивачу суму в розмірі 2319119грн.22коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 11/03-978 від 11.04.2011р. суд робить виходячи з того, що безпосередньо в видаткових накладних є посилання на договір № 11/03-978 від 11.04.2011р. як підставу здійсненої господарської операції; здійснюючи оплату товару сам відповідач в призначенні платежу, в якості підстави оплати вказує договір № 11/03-978 від 11.04.2011р.; товар, погоджений сторонами додатком № 1, який є невідємною частиною договору, про що значиться в п. 1.1 договору і був поставлений позивачем за видатковими накладними. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару, крім того згідно сервісним звітам (актам виконаних робіт), які підписані та скріплені печатками обох сторін, поставлена позивачем техніка придатна до експлуатації.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 11/03-978 від 11.04.2011р.

Як вже зазначалось, відповідач належним чином виконав умови п. 3.1.1 та 3.1.2 договору щодо повної оплати першого та другого платежу. З цього питання спір між сторонами відсутній.

Проте позивач стверджує, що виставив після поставки товару рахунок № К04544/0724 від 17.08.2011р. для здійснення третього платежу на суму 1495659грн.75коп., що відповідно п. 3.1.3 договору еквівалентна сумі 127725,00 євро, який оплачений відповідачем частково в сумі 710000грн.00коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.1.3 договору сторони передбачили, що третій платіж в розмірі 65% від загальної вартості договору, в тому числі ПДВ, в сумі, яка в українських гривнях по курсу продажу євро банком продавця на дату виставлення третього рахунку продавцем повинна бути еквівалентна 127725,00 євро, виплачується протягом 10 банківських днів з моменту фактичної передачі товару покупцю, що підтверджується підписаними сторонами прибутково видатковими накладними, в тому числі товаротранспортними накладними на першу та другу партії товару, при наявності наданого продавцем рахунку на оплату.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що остання партія товару була поставлена позивачем 04.08.2011р., тоді як рахунок на оплату решти загальної вартості договору був виставлений 17.08.2011р.

Оскільки п. 3.1.3 договору передбачає здійснення оплати товару за умови наданого продавцем рахунку на оплату, враховуючи, що сума платежу в розмірі 65% від загальної вартості договору (в тому числі ПДВ) здійснюється в українських гривнях та залежить від курсу продажу євро банком продавця саме на дату виставлення продавцем третього рахунку, ту обставину, що на момент поставки товару покупець не міг знати розмір коштів, які підлягають оплаті, строк виконання відповідачем грошового зобовязання наступив зі спливом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку, тобто 31.08.2011р., а вже з 01.09.2011р. почалося прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобовязання по здійсненню третього платежу.

Позивач належним чином виконав передбачений п. 3.3. договору свій обовязок по передачі рахунків відповідачу. Так, в матеріалах справи міститься роздрукований з електронної пошти лист, яким позивач пересилав на електронні адреси відповідача рахунок № К04544/0724 від 17.08.2011р., в свою чергу від відповідача надійшло відповідне повідомлення про отримання рахунку. Викладене не спростовано відповідачем.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобовязання з повної оплати виставленого третього рахунку № К04544/0724 від 17.08.2011р., внаслідок чого на день подання позову до господарського суду, з урахуванням часткової оплати у розмірі 710000грн.00коп., виникла заборгованість у розмірі 785659грн.75коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Відповідач в судовому засіданні 29.02.2012р. надав відзив на позовну заяву № 78 від 28.02.2012р., яким повідомив суд про здійснення 17.02.2012р. часткової оплати на суму 150000грн.00коп. та зазначив, що визнає суму боргу в розмірі 642366грн.96коп.

Як вбачається із наданого відзиву, відповідач при здійсненні розрахунку суми основного боргу виходить із загальної вартості поставленого товару, яка становить 2319119грн.22коп. та суми всіх здійснених відповідачем оплат, в тому числі попередніх, тоді як умовами договору передбачено здійснення відповідачем платежів в залежності від загальної суми договору, а не вартості поставленого товару.

Як обумовлено сторонами у п. 11.1 договору № 11/03-978 від 11.04.2011р. всі зміни та доповнення до даного договору є дійсними якщо здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Доказів зміни сторонами у встановленому у п. 11.1 договору порядку умов договору щодо прядку оплати товару суду не надано.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується із остаточним розрахунком загальної суми третього платежу, здійсненого позивачем.

Враховуючи, що оплата в сумі 150000грн.00коп. відповідно до платіжного доручення № 4579 від 17.02.2012р. була здійснена відповідачем вже після порушення провадження по справі, суд на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження в цій частині вимог.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 635659грн.75коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умов договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги у розмірі 635659грн.75коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 11970грн.73коп, пеню в сумі 61982грн.53коп., нараховані на суму боргу в розмірі 1495659грн.75коп. за період з 02.09.2011р. по 08.09.2011р., на суму боргу 1295659грн.75коп. за період з 09.09.2011р. по 12.09.2011р., з урахуванням здійсненої відповідачем 09.09.2011р. часткової оплати в сумі 200000грн.00коп.; на суму 1095659грн.75коп. за період з 13.09.2011р. по 27.09.2011р., з урахуванням здійсненої часткової оплати 13.09.2011р. на суму 200000грн.00коп.; на суму боргу 995659грн.75коп. за період з 28.09.2011р. по 12.10.2011р., з урахуванням оплати 28.09.2011р. на суму 100000грн.00коп.; на суму 885659грн.75коп. за період з 13.10.2011р. по 24.10.2011р., з урахуванням часткової оплати в сумі 110000грн.00коп., на суму 785659грн.75коп. за період з 25.10.2011р. по 13.02.2012р., з урахуванням часткової оплати 25.10.2011р. на суму 100000грн.00коп.

Індекс інфляції у сумі 3352грн.64коп., розрахований позивачем за вересень 2011 року на суму боргу 995659грн.75коп., за жовтень 2011 року на суму 785659грн.75коп., за листопад 2011 року на суму боргу 785659грн.75коп., за грудень 2011 року на суму 785659грн.75коп.

Як вже встановлено судом, право вимагати від відповідача виконання грошового зобовязання виникло у позивача 31.08.2011р., а вже з 01.09.2011р. почалося прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобовязання по здійсненню третього платежу, позивач здійснює розрахунок штрафних санкцій, починаючи з 02.09.2011р., що є його правом.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова природа 3% річних визначається як передбачена законом плата за користування чужими грошовими коштами за період прострочення виконання боржником його грошового зобовязання.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, вважає його обґрунтованим, вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних за формулою - С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д кількість днів прострочення, встановив, що заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 11970грн.73коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Право зменшувати розмір 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню зі сторони, нормами ГПК України не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з урахуванням вимог ст.ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Сторонами у п. 8.3 договору передбачено, що у випадку недодержання покупцем строків оплати, передбачених умовами даного договору, покупець повинен сплатити продавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення пені (в межах заявленого періоду), за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені в розмірі 61808грн.53коп., у звязку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення пені в сумі 174грн.00коп.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про розстрочення оплати суми заборгованості на шість місяців суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 ГПК України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обовязком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 ГПК України покладається обовязок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Натомість відповідач не обгрунтував в чому саме полягає неможливість негайно виконання рішення, не зазначив обставин, з якими закон повязує можливість розстрочення виконання рішення.

Стаття 42 ГПК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

З метою не порушення принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених статтями 42 та 43 ГПК України, приймаючи до уваги що відповідачу за умовами договору надавалась можливість виконання своїх зобовязань з оплати товару шляхом здійснення трьох платежів, прострочення виконання зобов'язання триває вже більше пяти місяців, що теж може призвести до погіршення фінансового стану позивача.

До того ж, положеннями ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, що рішення суду про стягнення з нього грошових коштів неможливе через відсутність грошових коштів у боржника.

З огляду на зазначене, керуючись встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про відмову у наданні розстрочки виконання рішення.

З урахуванням вже викладеного, відсутності винятковості обставин, заява про зменшення заявленої суми пені теж не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так як часткова оплата в сумі 150000грн.00коп. була здійснена відповідачем вже після звернення позивача до суду, в цій частині судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства „БІ ТІ Україна”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ “Волноваська”, Донецька обл., с. Рибинське про стягнення заборгованості суми основного боргу в розмірі 785659грн.75коп., пені в розмірі 61982грн.53коп., інфляційних нарахувань в розмірі 3352грн.64коп., 3% річних у сумі 11970грн.73коп задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ “Волноваська” (юридична адреса: 85735, Донецька обл., Волноваський район, с. Рабинське, контора ТОВ ПФ «Волноваська», код ЄДРПОУ 30942418) на користь Дочірнього підприємства „БІ ТІ Україна” (юридична адреса: 01103, м. Київ, шосе Залізниче, будинок 57, код ЄДРПОУ 25287652) суму основного боргу в розмірі 635659грн.75коп., інфляційних нарахувань у розмірі 3352грн.64коп., 3% річних у розмірі 11970грн.73коп., пені в сумі 61808грн.53коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 17255грн. 83коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 150000грн.00коп. припинити провадження у справі.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 174грн.00коп.

У судовому засіданні 29.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.