Ухвала суду № 22053635, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-8772/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. по справі№2а-8772/11/2070

за позовом Прокурора К-иївського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланекс" третя особа Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради

про визнання недійсними установчих документів,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах держави в особі ДПІ в Московському районі м. Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланекс» код ЄДРПОУ 36818132, а саме: статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланекс», визнати недійсним запис в Єдиному державному реєстрі підприємств організацій України про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланекс», код ЄДРПОУ 36818132.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в провадженні Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області перебуває кримінальна справа № 61110890, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України в ході досудового слідства по вказаній кримінальній справі встановлено, що ТОВ «Ланекс», має ознаки фіктивного підприємства. Реєстрація даного суб'єкта господарювання відбувалось з використанням документів особи, яка не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ланекс» не мала, а відтак, вказане підприємство створювалось не з метою здійснення підприємницької діяльності, тобто ТОВ «Ланекс» є суб'єктом господарювання, який провадить фіктивну господарську діяльність.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. було допущено заміну первинного позивача - Державну податкову інспекцію в Московському районі міста Харкова на належного позивача - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 3, 55, 55-1 Господарського кодексу України, ст. 23 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланекс" було зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Випискою з ЄДРЮОФОП (а.с. 13), отримано ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції № 555111 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створення об'єктів архітектури (а.с. 7). Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланекс" було взято на облік як платник податків у ДІЛ Фрунзенського району м. Харкова, що підтверджується довідкою № 572 від 18.12.2009р. (а.с. 131).

Відповідно до протоколу установчих зборів ТОВ «Ланекс», затвердженого 14.12.2009р., засновником товариства є ОСОБА_1, що мешкає за адресою: що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з приписів ст.ст. 87, 88, 110, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 18, 24, 25, 27, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 58 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 20.1.12. Податкового кодексу України органи державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Згідно з ст. 88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З аналізу вказаних норм, вбачається, що правочином з утворення юридичної особи є реалізація волевиявлення особи у вигляді дії з розроблення учасниками (засновниками) установчих документів. Оскільки, як вказано в Законі, товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою, іншого установчого документа в цьому разі законодавець не передбачає, то суд приходить до висновку, що правочин утворення товариства однією особою втілений у статуті, затвердженому цією особою.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визначає недодержання певних вимог законодавства (ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України) саме в момент вчинення правочину.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем не наведено жодного положення змісту правочину утворення юридичної особи ТОВ «Ланекс», який й би суперечив Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, який би міг бути взяти до уваги судом як належний доказ.

Як вбачається з матеріалів справи, у прокурора та позивача відсутні відомості стосовно того, що зміст правочину (статуту) суперечить актам цивільного законодавства, які мали місце на час створення та реєстрації підприємства.

Також є безпідставним твердження позивача про відсутність мети на реальне настання правових наслідків при затвердженні статуту підприємства.

Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним (скасований) у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» встановлено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо); встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Перелік вказаних підстав є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором та позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження таких підстав.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про те, що реєстрація підприємства на ім'я ОСОБА_1 без наміру займатися підприємницькою діяльністю, зазначеної в Статуті підприємства, оскільки таке твердження спростовується його рішенням, відображеним у Статуті та засвідчено його ж підписом, а також поясненнями, наданими в судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що підставами для відмови у державній реєстрації юридичної особи та визнання судом недійсними запису про державну юридичної особи є вичерпний перелік обставин, що зазначені у ст. 27 вказаного закону.

Судовим розглядом встановлено, що засновником товариства було дотримано процедури державної реєстрації.

Державним реєстратором в межах наданих повноважень були перевірені документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються державному реєстратору, в тому числі статут підприємства, який повинен містити відомості, передбачені законом та за відповідність яких законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи та підстав для залишення їх без розгляду чи відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи відповідно положень ст.ст. 24, 25 цього Закону у Державного реєстратора не було.

Державним реєстратором відповідно положень ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» та за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей реєстраційної картки та видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Ланекс».

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можугь бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Матеріали справи не містять жодних доказів про наявність порушень закону, допущених при створенні ТОВ «Ланекс» ні подальше існування таких порушень, які неможливо усунути.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вимоги позивача є неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. по справі№2-а-8772/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. по справі№2а-8772/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяКатунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.