Ухвала суду № 22052753, 15.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р.Справа № 2а-3468/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засіданняДерев'янко А.О.,

за участю представника позивача - Ткаченка Ю.В.,

представників відповідача - Горбатенко Д.Д., Воловельської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Червонозаводського району м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-3468/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Світлак"

до Державної податкової інспекції в Червонозаводського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

06.04.2011 року позивач - Приватне підприємство "Світлак" - звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, у якому просило скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000461820/0 від 01.11.2010 р., № 0000461820/1 від 07.12.2010р., № 0000461820/2 від 04.01.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25230,00 грн. (в т.ч. основний платіж 21025,00 грн., штрафні санкції 4205,00 грн.); скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000451820/0 від 01.11.2010 р., № 0000451820/1 від 07.12.2010р., № 0000451820/2 від 04.01.2011р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25230,00 грн. (в т.ч. основний платіж 16820,00 грн., штрафні санкції 8410,00 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року адміністративний позов Приватного підприємства "Світлак" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000461820/0 від 01.11.2010 р., № 0000461820/1 від 07.12.2010р., № 0000461820/2 від 04.01.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25230 грн. (в т.ч. основний платіж - 21025 грн., штрафні санкції - 4205 грн.).

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000451820/0 від 01.11.2010 р., № 0000451820/1 від 07.12.2010р., № 0000451820/2 від 04.01.2011р. якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25230 грн. (в т.ч. основний платіж - 16820 грн., штрафні санкції - 8410 грн.).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, представників відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне підприємство “Світлак” має статус юридичної особи (код 32949745), вид діяльності: 15.82.0 виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, 51.70.0 інші види оптової торгівлі, 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; перебуває на податковому обліку в Державній податкові інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова з 15.06.2004 року № 3805, зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить копія Свідоцтва № 29890137 НБ № 382938, виданого Державною податковою інспекцією у Червонозаводсткому районі м. Харкова 08.09.2005 року. (а.с. 9)

18.10.2010 року Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства “Світлак” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП “Топтрейдінг” за травень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.2010 року № 7294/182/32949745. (а.с. 11-16)

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.11.2010 року № 0000461820/0 на суму 25230,00 грн. (з яких за основним платежем - 21025,00 грн., за штрафними санкціями 4205,00 грн.), від 01.11.2010 року на суму 0000451820/0 на суму 25230,00 грн. (з яких за основним платежем 16820,00 грн., за штрафними санкціями 8410,00 грн.). (а.с. 17, 18)

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 18.10.2010 року № 7294/182/32949745 висновок субєкта владних повноважень про порушення ПП “Світлак”:

- п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого донарахованого податок на прибуток всього на суму 21025,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2010 року на суму 21025,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до податкового кредиту за період травень 2010 року зайво включена сума 16820,00 грн. в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період 2010 року у сумі 16820,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За наслідками розгляду первинної та повторних скарг вони залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

З метою доведення до платника податків граничного строку податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланих податкових повідомленнях - рішеннях, ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова винесені та направлені на адресу платника податкові повідомлення - рішення № 0000461820/1 від 07.12.2010р., № 0000461820/2 від 04.01.2010р. та № 0000451820/1 від 07.12.2010р., № 0000451820/2 від 04.01.2011р.( а.с. 19-22)

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок контролюючого органу про нікчемність укладеного між позивачем та ПП “Топтрейдінг” правочину - договору купівлі-продажу оптової партії товару від 26.05.2010 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25230,00 грн. (в т. ч. 21025,00 грн. за основним платежем та 4205,00 грн. штрафних санкцій), 25230,00 грн. (в тому числі за основним платежем 16820,00 грн., за штрафними санкціями 8410,00 грн.), а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.05.2010 року між ПП “Світлак” та ПП “Топтрейдінг” укладено договір купівлі-продажу (оптової партії товарів), відповідно до умов якого ПП “Топтрейдінг” (Продавець) зобовязався поставити та передати у власність ПП “Світлак” (Покупця) товар, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору. Документами на товар, які Продавець повинен передати Покупцю є сертифікат відповідності, накладна на товар. Згідно п. 2.1 Договору груповим асортиментом товару, що постачається є іграшки дитячі. Відповідно до п. 5.1 Договору товар повинен бути повністю поставлений Покупцю протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. (а.с. 26)

Термін відвантаження Договором встановлений протягом 5 днів з моменту укладання договору. Продавець повинен повідомити Покупця про відвантаження в термін 24 годин шляхом надіслання факсу або зателефонувавши Покупцю. У повідомленні зазначаються: дата відвантаження, номер накладної, номер автомашини, номер і дата договору, найменування та кількість товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії:

рахунку-фактури від 28.05.2010 року № СФ-ТТ02154 на суму 100920,00 грн. (в тому числі ПДВ 16820,00 грн.), податкової накладної від 28.05.2010 року № 2154 на загальну суму 100920,00 грн. (в тому числі ПДВ 16820,00 грн.) . (а.с. 35, 36,153)

Фактичне відвантаження товарів (вироби з паперу, транспортні іграшки, мякі іграшки, ляльки та інше) ПП “Топтрейдінг” на адресу ПП “Світлак” підтверджується копією видаткової накладної № РН-ТТ02154 від 28.05.2010 року на суму 100920,00 грн. (в тому числі ПДВ 16820,00 грн.), які відображені у податковому обліку. (а.с. 37)

Розрахунки між ПП “Топтрейдінг” та ПП “Світлак” проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП “Топтрейдінг” на загальну суму 100920,00 грн. (в тому числі ПДВ 16820,00 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 153 від 27.05.2010 року. Заборгованості з бухгалтерського обліку між ПП “Топтрейдінг” та ПП “Світлак” не значиться. (а.с. 35)

Зазначені товарно - матеріальні цінності оприбутковані ПП "Світлак", що підтверджується картами складського обліку матеріалів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видана ПП “Топтрейдінг” за травень 2010 року на адресу позивача податкова накладна №2154 від 28. 05.2010 року повністю відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до договору № 1 від 01.01.2008 року, укладеного між ФО-П ОСОБА_1 та ПП “Світлак”, позивач (Орендар) орендує приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. 3 загальною площею 1300 кв.м. Відповідно до п. 1.6 Договору обєкт оренди використовується у господарських цілях Орендаря, а саме як діловий офіс та як виробничі приміщення. Строк дії Договору з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. (а.с. 110-112)

Факт передачі обєкта оренди за договором оренди від 01.01.2008 року підтверджується відповідним актом, складеним 01.01.2008 року та підписаним сторонами Договору. ( а.с. 152)

Крім того, 31.11.2010 року між ФО-П ОСОБА_1 та ПП “Світлак” був укладений договір оренди нежилого приміщення № 1, обєктом оренди якого є нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 1300 кв.м. строком до 31.12.2011 року що підтверджує наявність у позивача ресурсів для зберігання придбаного ним товару (іграшки дитячі) та розпорядження ними для ведення своєї господарської діяльності. ( а.с. 75-77)

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що отримані від ПП “Топтрейдінг” іграшки дитячі були використані ПП “Світлак” у господарській діяльності. Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ПП “Світлак” займається виробництвом сухарів, печива, пирогів і тістечка тривалого зберігання, іншими видами оптової торгівлі та роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Факт подальшого використання позивачем у господарській діяльності товару, отриманого від ПП “Топтрейдінг” - іграшок дитячих- підтверджується наступними первинними документами, а саме: контрактом № Р/05/05/2010 від 05.05.2010 року, укладеним між ПП “СВІТЛАК” та ТОВ “ДЕМАРК” (Російська Федерація), відповідно до умов якого ПП “Світлак”(продавець) за умовами Контракту, зобовязався поставити продукцію - палички кукурудзяні “СВИТ ЛАК” солодкі з сюрпризом, рахунками фактурами , специфікаціями, декларацією (Форма МД-2), контрактом № Р/01/10/2010 від 01.10.2010 року, укладеним між ПП “СВІТЛАК” та ТОВ “Свитлак” (Російська Федерація), виписками з рахунку. ( а.с. 113-139)

При дослідженні письмових доказів по справі колегією суддів встановлено, що в товарно - транспортній накладній на перевезення товару від ПП "Топтрейдінг" до ПП "Світлак" допущена технічна помилка, та зазначена дата оформлення товарно - транспортної накладної - 27.05.2011 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що навіть відсутність товарно-транспортних накладних - не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, оскільки іншими матеріалами справи підтверджується, що договір купівлі-продажу між ПП “Топтрейдінг” та ПП “Світлак” мав реальне настання.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

ПП “Топтрейдінг” у травні 2010 року на час оформлення податкової накладної, відповідно до свідоцтва № 100151659 було зареєстроване платником податку на додану вартість та перебувало в ЄДРПОУ за кодом 35930936.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент складання податкових накладних ПП “Топтрейдінг” мало статус юридичною особою, було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто, мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З аналізу положень Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що ні акт перевірки від 18.10.2010 року, ні акт перевірки від 28.07.2010 року № 1193/23-5/35930936, складений Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, за результатами проведеної перевірки ПП “Топтрейдінг”, ні рішення податкових органів за результатами розгляду скарг позивача не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку та не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

На момент фактичного здійснення господарських операцій контрагент позивача по господарських операціях ПП “Топтрейдінг” було включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебувало на обліку як платник податку, мало свідоцтво платника додатку на додану вартість, по господарських операціях продавець (постачальник) передав товар покупцю (ПП “Світлак”), розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, придбаний товар у подальшому використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими копіями відповідних договорів, контрактів, сертифікатів та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, зміст правочину з постачальником ПП “Топтрейдінг” не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори поставки укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач та ПП “Топтрейдінг”свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП “Світлак” та ПП “Топтрейдінг” та підтверджували висновки акту перевірки від 18.10.2010 року № 7294/182/32949745 про нікчемність вчинених правочинів.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП “Топтрейдінг” і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Червонозаводського району м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-3468/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.02.2012 р.