Ухвала суду № 22052552, 13.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 р.Справа № 2а-4260/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі№2а-4260/11/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Серп і Молот"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Серп і Молот”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001492305 від 12 квітня 2011 року про визначення ЗАТ “Серп і Молот” суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 91912,50 грн. (в т.ч. 61275,00 грн. основний платіж, 30637,50 грн. штрафні санкції). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001492305 від 12 квітня 2011 року є незаконним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011 року адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001492305 від 12 квітня 2011року про визначення Закритому акціонерному товариству "Серп і Молот" суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 91912,50 грн., (основний платіж - 61275,00 грн., - штрафні санкції - 30637,50 грн.).

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від06.09.2011р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ЗАТ “Серп і Молот” зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.09.2004 р., код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33203363. ЗАТ “Серп і Молот” взято на податковий облік у ДПІ у Московському районі м. Харкова за № 183 від 04.10.2004 року. З 2010 року ЗАТ “Серп і Молот” перебуває на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 44403 від 04.10.2004 року. Як платник податку на додану вартість ЗАТ “Серп і Молот” зареєстровано в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 05.10.04 р., має свідоцтво платника ПДВ № 29286933. Індивідуальний податковий номер 332033620343.

На підставі направлень від 01.03.2011 р. № 213, від 11.03.2001 р. № 318, виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, згідно п. п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ “Серп і Молот” код ЄДРПОУ 33203363 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. відповідно до затвердженого плану перевірки. Результати перевірки оформлені актом від 21.03.2011р. № 744/23-05/33203363.

Перевіркою ЗАТ “Серп і Молот” встановлено порушення: пп 8.1.1 п. 8.1 пп 8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” з урахуванням змін та доповнень нараховувались амортизаційні відрахування по проданій 1 групі основних засобів, за 2010 в сумі 58083 грн., в тому числі: 2 квартал 2010 в сумі 28838 грн.; 3 квартал 2010 в сумі 29245 грн.; п.п.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами і доповненнями), ст. 15, п. “д” ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-XII. в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 61275 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі акта №744/23-05/33203363 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492305 від 12 квітня 2011 року про визначення ЗАТ “Серп і Молот” суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 91912,50 грн. (в т.ч. 61275,00 грн. основний платіж, 30637, 50 грн. штрафні санкції).

Позивач скориставшись правом адміністративного оскарження 04.04.2011 року за №04-1 від 01.04.2011 р. надав відповідачу заперечення на акт перевірки. Листом №6856/10/23-502 від 08.04.2011року відповідач надав позивачу відповідь на заперечення до вищезазначеного акту виїзної планової документальної перевірки, якою залишив заперечення позивача без задоволення.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка згідно п. 78.2 ст.78 Податкового кодексу України, підстави та порядок проведення якої, позивач не оскаржує.

Відповідно до приписів ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З Акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №744/23-05/33203363 від 21.03.2011року слідує, що предметом перевірки крім іншого, було також дотримання ЗАТ “Серп і Молот” законодавства в частині обчислення та своєчасності сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік. При цьому, під час перевірки перевіряючими встановлено, що ЗАТ “Серп і Молот” не нараховувало та не виплачувало дивіденди з чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Загальні збори ЗАТ “Серп і Молот” з питань виплати дивідендів за 2009 рік не проводились та питання щодо виплати дивідендів на загальних зборах не розглядалось.

Норма ст.. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення якої було встановлено перевіряючими, визначала, що крім випадків, передбачених п. 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

З аналізу наведеної норми випливає, що нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску повинно передувати рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). В акті перевірки відсутні відомості про наявність такого рішення позивача, а представник позивача в судовому засіданні наполягав на його відсутність взагалі.

Позивач наполягає що не нараховував та не сплачував дивіденти, рішення про їх виплату за 2009 рік не приймалося.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт прийняття рішення про сплату дивідендів, не встановлено факту нарахування та сплати дивідендів, тобто відсутні будь-які фактичні дані для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до ст. 59 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, господарські товариства, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає 100 відсотків (крім закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006-2009 роки до 1 травня 2010 року, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 1 липня 2010 року.

Відповідно до ст.41 Закону України “Про господарські товариства”вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, вказана норма кореспондується з положеннями ст.32 Закону України №514-VI.

Пунктом “д”ч.5 ст.41 Закону України “Про господарські товариства”визначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №514-V1 до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Нормами Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, а саме на пп.10. 11 розділу VII “Прикінцеві положення”, якими були внесені зміни до ст.15. п. “д”ст.41 Закону України “Про господарські товариства”та ч. 1, ч. 2 ст.30 Закону України “Про акціонерні товариства”, Закону України “Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році”зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів, визначає напрями його використання.

Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII “Прикінцеві положення”Закону України №2154-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Статтею 152 Конституції України визначено, що Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Таким чином, посилання відповідача на норми законодавства, які відповідно до Рішення Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 визнані неконституційними є необгрунтованими.

У відповідача не було підстав після рішення Конституційного суду України застосовувати норму яка визнана неконституційною.

Відповідні норми в редакції з урахуванням рішення Конституційного суду не встановлюють обовязковість виплати дивідендів.

Отже, податкове повідомлення-рішення, яке винесене на підставі неконституційних норм підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що перевірка позивача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проводилась з 02.03.2011 року по 15.03.2011 року, тобто на той час відповідач зобов'язаний був бути обізнаний з Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 та не застосовувати у відношенні позивача норми, визнані неконституційними.

Крім того, відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України “Про господарські товариства”, Законом України “Про акціонерні товариства”та Законом України “Про цінні папери та фондовий ринок”.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”, акція, іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві.

Згідно приписів п.1.9 ст.1 Закону України № 334/94-ВР дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, дивіденд - це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку.

Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.

Згідно зі ст. 33 Закону України “Про акціонерні товариства”до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути передане іншим органам товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про господарські товариства”учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Таким чином, виплата дивідендів - це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.

Частиною 1 п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Враховуючи викладене, висновки акту перевірки щодо порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР із змінами та доповненнями в частині несплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Таким чином, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі№2а-4260/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Григоров А.М.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.