Постанова № 22052145, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 2а-1870/5843/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засіданняУльяненко А.Г.,

в присутності представника позивача Мануйловича М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" ЛТД на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2а-1870/5843/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" ЛТД

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Плюс" ЛТД , звернулося до суду з адміністративним позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011р. №0000832347 в частині зменшення податкового кредиту на суму 74483 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем зроблений безпідставний висновок про порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, ч.1,ч.2,ч.5 ст.203, ч.І ст.215, ч.І ст.216, ст.228 ЦК України, оскільки реальність виконання господарських операцій з ТОВ «Стімтрейд» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, ч.1,ч.2,ч.5 ст.203, ч.І ст.215, ч.І ст.216. ст.228 ЦК України , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2009р. по 31.03.2011р.

За результатом перевірки складений акт від 07.07.2011 року №882/2330/14023884

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 25.07.2011р. №0000832347, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 112202грн., у тому числі 93580грн. за основним платежем та 18622грн. за штрафними санкціями, у зв'язку з порушенням підприємством п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, ч.1,ч.2,ч.5 ст.203, ч.І ст.215, ч.І ст.216, ст.228 ЦК України.

Як зазначено в акті перевірки товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс" ЛТД завищено податковий кредит на суму 74483грн., в т.ч. за січень 2010р. - 21769грн., лютий 2010р. - 34831грн., серпень 2010р. - 17883грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по отриманих товарах у 2010 році від ТОВ "Стімтрейд" м. Київ за нікчемною угодою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс" ЛТД завищено податковий кредит на суму 74483грн., в т.ч. за січень 2010р. - 21769грн., лютий 2010р. - 34831грн., серпень 2010р. - 17883грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по отриманих товарах у 2010 році від ТОВ "Стімтрейд".

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" " первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Відповідно ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право па пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України; одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами; оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при поставці товарів (робіт, послуг) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками дані визначені цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Матеріалами справи встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Плюс" ЛТЛ з контрагентом ТОВ "Стімтрейд" підтверджується первинною документацією, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим, а саме:

-взаєморозрахунками за відповідний період, які свідчить про відсутність заборгованості перед ТОВ "Стімтрейд" за поставлені ТМЦ станом на 31.03.2011 року;

-накладною №РН-010504 від 05.01.10р. на суму 72518,98 грн, довіреність №472 від 30.12.09р.;

-накладною №РН-011207 від 12.01.10р. на суму 58097,29 грн., довіреність №6 від 12.01.10р.;

-накладною №РН-020303 від 03.02.10р. на суму 69195,60 грн., довіреність №23 від 29.01.10р.;

-накладною №РН-020402 від 04.02.10р. на суму 81000,00 грн., довіреність №23 від 29.01.10р.;

-накладною №РН-021002 від 10.02.10р. на суму 58789,80 грн., довіреність №35 від 04.02.10р.;

-накладною №РН-050520 від 05.05.10р. на суму 3984,00 гри., довіреність №170 від 30.04.10р.:

-накладною №РН-050519 від 05.05.10р. на суму 85767,00 грн., довіреність №163від 30.04.10р.;

-накладною №РН-060113 від 01.06.10р. на суму 63148,80 грн., довіреність №194 від 31.05.10р.;

-накладною №РН-061006 від 10.06.10р. на суму 50922,00 грн., довіреність №206 від 07.06.10р.;

-накладною №РН-070506 від 05.07.10р. на суму 57409.92 гри., довіреність №239 від 05.07.10р.;

-накладною №РН-080307 від 03.08.10р. на суму 54720,00 грн.. довіреність №290 від 03.08.10р.;

-ннакладною №РН-081203 від 12.08.10р. на суму 52578,00 грн., довіреність №304 від 10.08.10р.;

-звітом про партії номенклатури за період з 01.01.10 по 31.03.11р, які підтверджують оприбуткування на склад;

-повним звітом про переміщення цих товарів по всіх складах підприємства за період з 01.01.10 по 31.03.11р;

-випуском продукції від 01.05.10р.. 01.06.10р., 01.07.10р., який підтверджує використання плівки ПЕТ-Е 23мкм*600ммпри випуску продукції полуфабриката ЛС-204, ЛТУ-102, фолсан Ф2;

-планові калькуляції полуфабриката ЛС-204, ЛТУ-102, фолсана Ф2;

-звітом про партії номенклатури ПЕТ-Е 23мкм*600мм за період з 01.01.10 по 31.03.11р.;

-податковими накладними №10504 від 05.01.10р., №11207 від 12.01.10 р., №20301 від 03.02.10р.. №20405 від 04.02.10р.. №21001 від 10.02.10р., №50523 від 05.05.10р.. №50524 від 05.05.10р., №60113 від 01.06.10р., №61009 від 10.06.10р., №70507 від 05.07.10р.. №80308 від 03.08.10р., №81204 від 12.08.10р.;

-звітом про обіг (продаж) номенклатури (готової продукції) в розрізі контрагентів, при виробництві якої використовуються ТМЦ, придбані у ТОВ «Стімтрейд», а саме: ЛТУ-102 в ассортименті, ЛС-201,204 в ассортименті, фолсан в ассортименті;

Щодо доводів суду першої інстанції про те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ “Стімтрейд" є нікчемними, з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідування.

Крім того, ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що вказаний правочин визнаний недійсним.

Разом з тим, реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Стімтрейд" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені колегією суддів під час розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що правочин, який був вчинений між позивачем та його контрагентом є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Щодо посилання відповідача про відсутность товаро-транспортної супроводжувальної документації колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимог п. 1.1, 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну, яка є складовою частиною комплекту перевізних документів та є обовязковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як свідчать матеріали справи, TOB «Стімтрейд»(адреса: м.Київ, вул. Мельникова, 12) на підставі усної домовленості повинно здійснювати поставку ТМЦ на склад TOB "Плюс" ЛТД, розташований за адресою: м.Київ, вул.Каунівська, 13.

Доставка товарів на склад у м. Шостка, TOB "Плюс" ЛТД проводилася власним транспортом, про що свідчать надані позивачем дорожні листи, посвідчення про відрядження.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності в дорожніх листах (маршрут Київ - Шостка) товару, який був придбаний у ТОВ "Стімтрейд", оскільки матеріалами справи підтверджено реальний обмін активами, отримання та використання ТОВ "Плюс"м ЛТД в своїй господарській діяльності ТМЦ, отриманих від ТОВ "Стімтрейд".

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на запит Шостинської МДПІ згідно листа №9252/23-319 від 23.06.11 року ТОВ "Плюс" ЛТД були надані копії первинних документів, які свідчать про дійсність господарських операцій з ТОВ "Стімтрейд". Додатково були надані облікові регістри, які свідчать про участь ТМЦ, придбаних у ТОВ "Стімтрейд" у господарський діяльності. Згідно цього ж листа були надані дорожні листи, згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, які є документом, що підтверджують доставку вантажа власним транспортом.

Отже, колегія суддів вважає вважає безпідставним висновок відповідача про відсутність документів, які підтверджують транспортування та фактичне отримання ТМЦ від ТОВ "Стімтрейд".

Щодо статусу контрагента позивача, на який посилається відповідач, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України “Про підприємства в Україні”. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України. Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, при укладанні та виконанні угоди з вищевказаним контрагентом позивач керувався офіційними відомостями щодо зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності, з чинними установчими документами.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, чисельність працюючих, яка значиться на ТОВ “Стімтрейд" складає 1 особу не є підставою для висновку про безтоварність операцій та підставою для збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток позивачу.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, статей 11, 16, 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94-ВР статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ, в редакціях чинних на день виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

ТОВ “Стімтрейд” законодавством не заборонено мати саме таку кількість працюючих та здійснювати діяльність на підставі інших цивільно-правових договорів з третіми особами для забезпечення діяльності щодо здійснення будівельно-ремонтних робіт.

Крім того, законодавство України при придбанні послуг, не зобовязує їх замовника зясовувати питання про види та мету діяльності продавця товарів, наявність у покупця виробничих можливостей та кількість працюючих, чи відображає ця особа операції в своєму бухгалтерському та податковому обліку і не встановлює через це заборону придбання послуг у виконавців.

Також, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про завищення ТОВ " Плюс" ЛТД податкового кредиту на суму 74483грн., в т.ч. за січень 2010р. - 21769грн., лютий 2010р. - 34831грн., серпень 2010р. - 17883грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по отриманих товарах у 2010 році від ТОВ "Стімтрейд".

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" ЛТД задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2011р. по справі№2а-1870/5843/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" ЛТД до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області від 25.07.2011р. №0000832347 в частині зменшення податкового кредиту на суму 74483 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКатунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст постанови виготовлений 13.02.2012 р.