Ухвала суду № 22052007, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № АС-54/265-07

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харкiвської областi від 21.01.2008р. по справі№АС-54/265-07

за позовом Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсним повідомленя-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр", звернувся до Господарського суду Харкiвської областi з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд визнати недійсними податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0005032602/0 від 16.11.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю на суму 70235 грн.

В обгрунтування позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки воно порушує права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач не врахував, що позивач є закладом культури та розповсюджує телерадіопередачі та програми.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що за матеріалами перевірки за перевіряємий період ДП ХОРТПЦ мало у використанні згідно рішення Харківської міської народних депутатів № 40 від 26.01.77 року "Про відвід земельної ділянки Харківському обласному радіотелевізійному передавальному центру для будівництва станції телебачення та інженерних комунікацій до неї" земельну ділянку площею 47000 кв.м., розташовану за адресою м. Харків, вул. Дерев'янка 1 А, з них 40600,0 кв.м. у постійне використання, 6400 кв.м. в тимчасове використання строком на 1 рік.

В порушення рішення Харківської міської ради народних депутатів № 695 від 24.05.2000 р. підприємством протягом 2-х місяців не проведена грошова оцінка землі. Протягом 2003-2004 р. ДП ХОРТПЦ до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не надавався розрахунок земельного податку. Перевіркою донараховано земельного податку за 1 кв.2004 р. у розмірі 28094,24 грн.; за 2 кв. 2004 р. у розмірі 28094,23 грн.

При перевірці нарахування та сплати податку на землю встановлено, що при використанні земельних ділянок для власних потреб, підприємство користується пільгою, згідно ст.12 Закону України "Про плату за землю" 378/96-ВР від 19.09.1996 року та ст.55 Закону України № 380-ІУ від 26.12.2002 "Про Державний бюджет України на 2003 рік". Перевіркою встановлено, що відповідно до довідки "Про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» № 8654 від 08.08.2001 року форма фінансування Державного підприємства Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр - госпрозрахунок.

Відповідно до ст.75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" № 1344-ІV від 27.11.2003 року встановлено: "що у 2004 році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 45, ст. 238; 2000 р., N 43, ст. 363; 2003 р., N 26, ст. 195, N 30, ст. 243), застосовуються до - візованих санаторіїв України для реабілітації хворих та вітчизняних закладів культури, науки, охорони здоров'я, соціального забезпечення, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, а також закладів фізичної культури та спорту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином підприємством в порушення ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" № 1344-ІУ від 27.11.2003 року було занижено податок на землю за 1 півріччя 2004 року в сумі 56188,47 грн.

Постановою Господарського суду Харкiвської областi від 21.01.2008 року адміністративний позов Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік", п.1 ч.3 ст. 49 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2003 року по 01.07.2004 року.

При перевірці нарахування та сплати податку на землю встановлено, що при використанні земельних ділянок для власних потреб, підприємство користується пільгою, згідно ст. 12 Закону України "Про плату за землю" 378/96-ВР від 19.09.1996 року та ст.55 Закону України № 380-ІУ від 26.12.2002 "Про Державний бюджет України на 2003 рік". Перевіркою встановлено, що відповідно до довідки "Про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» № 8654 від 08.08.2001 року форма фінансування Державного підприємства Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр - госпрозрахунок.

За результатами перевірки складено акт від 15.11.2004р. № 7870/2602/01188827, в якому зазначено, що відповідач порушив ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004рік", а саме скасована пільга по оплаті на землю у 2004р., донараховано за 1 півріччя 2004р. в сумі 56188,47 грн. /а.с. 10-32/.

На підставі акту перевірки від 15.11.2004р. № 7870/2602/01188827 відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.11.2004 року № 0005032602/0, яким позивачу визнано суму податкового зобов'язання з податку на землю на суму 70235 грн. (основний платіж 56188,0 грн. та 14047 грн. фінансових санкцій).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення порушує права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин та не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" визначає правові, економічні, організаційні засади державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів і як складова частина законодавства України про свободу слова та інформаційну діяльність посилює систему правового регулювання в інформаційній сфері (преамбула Закону).

У ч. 1 ст. 1 наведеного Закону зазначено, що державна підтримка засобів масової інформації визначена як сукупність правових, економічних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури. Визначаючи сферу дії цього Закону, законодавець поширив його норми також на телерадіоцентри та підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність засобів масової інформації.

Правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури в Україні закріплено в Основах законодавства України про культуру.

Відповідно до ст. 21 вказаних Основ, в Україні гарантується розвиток різних за видами діяльності та формою власності закладів, підприємств та організацій культури, зокрема, організацій телебачення, радіомовлення. Ці заклади здійснюють види культурної і господарської діяльності, які визначені ст. 12 Основ законодавства України про культуру і відповідають цілям, передбаченим їх статутами. Відповідно до ст. 12 Основ, діяльністю у сфері культури є розповсюдження творів літератури та мистецтва.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", телерадіоорганізація (редакція, студія, агентство, об'єднання, асоціація, компанія, радіостанція, тощо) - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до довідки Державного комітету статистики, позивач є державним підприємством з видом діяльності за КВЕД 92.20.0. Відповідно до статуту позивача, предметом діяльності є розповсюдження телевізійних та радіопрограма на території області, передача телефонної, комп'ютерної та іншої інформації через передавальні засоби та радіорелейні мережі підприємства.

Наказом Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації від 22.10.1996р. № 441 введено в дію новий класифікатор ДК 009-96, згідно якого вид діяльності - 92.20.0 - діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, включає передачу радіо і телевізійних програм, створення радіо та телевізійних програм.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", державна підтримка засобів масової інформації здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, подання фінансової допомоги.

Згідно частини 5 ст. 5 цього Закону встановлено, що розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.

Таким чином, системний аналіз норм Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" дає підставу для висновку щодо наявності зв'язку між змістом статті 4 стосовно організації фінансово - економічної та іншої державної підтримки засобів масової інформації і статті 5, положення якої забезпечують цю підтримку.

Колегія суддів зазначає, що ч.5 ст. 5 цього Закону не встановлюються пільги щодо плати за землю, яка справляється зазначеними в ній державними підприємствами зв'язку, а передбачено граничний рівень такої плати, який не може перевищувати розмір плати за землю закладами культури. Тим самим законодавець запровадив однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю до суб'єктів господарювання, які діють в інформаційній сфері та потребують державної підтримки.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" цей Закон введено в дію з 1 січня 1998 року та передбачено, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з цим Законом вони застосовуються і діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначає Закон України "Про плату за землю" (преамбула Закону).

Згідно пункту 4 статті 12 Закону України "Про плату за землю", від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури.

Визначальним для застосування наведеної норми є те чи відноситься позивач до закладів культури, а не те чи є він суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік", у 2004 році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України "Про плату за землю", застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, а також закладів фізичної культури та спорту, спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про плату за землю" визначено, що ставки земельного податку, порядок обчислення та сплати земельного податку не можуть установлюватися або змінюватися другими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни та доповнення в цей Закон вносяться не пізніше чим за три місяці до початку нового бюджетного року та набувають чинності з початку нового бюджетного року.

Зазначена правова норма кореспондує з нормою ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподатковування", відповідно до якої ставки, механізм стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до чинного тарифу на електричну й теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів всіх форм власності, і пільги щодо оподатковування не можуть установлюватися або змінюватися другими законами України, крім законів в оподатковуванні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0005032602/0 від 16.11.2004 року. - скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Господарського суду від 21.01.2008 року по справі№АС-54/265-07 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харкiвської областi від 21.01.2008р. по справі№АС-54/265-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.