Постанова № 22051088, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р. Справа № 2а-7367/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі№2а-7367/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торха"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Торха" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив з урахуванням уточнень визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова щодо викладення в акті перевірки від 29.04.2011 року № 1375/1800/35702051 позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торха" висновків щодо встановлення порушень ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торха" з постачальником матеріалів Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010" код 3719153; скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 31.05.2011 року № 0000091800.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 29.04.2011 року головним державним податковим ревізором інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ОСОБА_1 було складено акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торха" з питань взаємовідносин з ТОВ "Енергія 2010" за період з 16.08.2010 р. по 28.02.2011 р. На думку позивача дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова по викладенню необґрунтованих висновків в акті перевірки є протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова щодо викладення в акті перевірки від 29.04.2011 року № 1375/1800/35702051 позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торха" висновків щодо встановлення порушень ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торха" з постачальником матеріалів Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010" код 3719153.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 31.05.2011 року № 0000091800.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 4,5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 3, 4 п.7.3, п.7.4 Закону України 2Про податок на додану вартість", ст.ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торха" з питань взаємовідносин з ТОВ "Енергія 2010" за період з 16.08.2010 р. по 28.02.2011 р., результати якої оформлені актом № 1375/1800/35702051 від 29.04.2011 року.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Торха", а саме: порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Торха" з постачальником матеріалів ТОВ "Енергія 2010" код 37191535; п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями в результаті чого завищено дані, відображені ТОВ "Торха" у деклараціях з податку на прибуток за період ІV квартал 2010 року в частині валових витрат - на суму 199288, 00 грн., в частині валового доходу - на суму 213576,00 грн; п.п 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями ТОВ "Торха" завищено базу оподаткування в результаті ознак нікчемного правочину на суму 256290,00 грн., відповідно завищено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 42715,00 грн., у тому числі: у жовтні 2010 року на суму 20539,00 грн., у грудні 2010 року на суму 22176,17 грн; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті ознак нікчемного правочину на суму 239142,00 грн., відповідно завищено податковий кредит по ПДВ у сумі 39857,00 грн., а саме за місяцями: грудень 2010 року - 18217,00 грн., січень 2011року - 21640,00 грн; п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ зі змінами та доповненнями, до складу податкового кредиту включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню у ТОВ "Енергія 2010", які не пов'язані з власною господарською діяльністю у сумі 10375,00 грн. за лютий 2011 року.

На підставі акту перевірки від 29.04.2011р. за №1375/1800/35702051 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000091800 від 31.05.2011 року, яким визначено суму грошового зобовязання у розмірі 10376 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як свідчить Акт перевірки 29.04.2011р. за №1375/1800/35702051, фактичною підставою для відображення в акті перевірки вищезазначених порушень, слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ “Енергія 2010”. Даний висновок зроблений відповідачем на підставі акту перевірки від 09.03.2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної позапланової перевірки приватного ТОВ “Енергія 2010”з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 16.08.2010 року по 31.01.2011 року.

При цьому, колегія суддів суддів не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Торха" займається наступними видами діяльності:

-роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом,

-роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту,

-роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, адвокатська діяльність,

-нотаріальна та інша юридична діяльність.

Відповідно до договору №01/09-1 від 01.09.2010р. укладеного між ТОВ "Торха" та ТОВ “Беркат 95”позивач здійснював постачання на ТОВ “Беркат 95”дизельне паливо, які в свою чергу отримало від ТОВ “Енергія 2010”.(а.с.83).

На підставі вказаної угоди ТОВ “Торха" були виписані наступні видаткові накладні: № РН-0000102 від 27.10.2010 р., № РН-0000122 від 29.12.2010 р., № РН-0000123 від 29.12.2010 р. (а.с.87-89) та податкові накладні: № 441 від 27.10.2010 р., №532 від 29.12.2010 р., №531 від 29.12.2010 р. (а.с.90-92).

В рахунок оплати позивач за реалізований товар отримано від ТОВ “Беркат 95”грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.93- 97).

Також, між ТОВ “Енергія 2010”та ТОВ "Торха" було укладено договір № НР49 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ “Енергія”поставляло на адресу позивача нафтопродукцію (а.с.98).

На виконання умов угоди № НР49 від 01.10.2010 року були виписані наступні видаткові накладні: № РН05-01/1 від 05.01.2011 р., № РН22-12/ від 22.12.2010 р., № РН01-10/3 від 01.10.2010 р. (а.с.100-102) та податкові накладні: №10 від 05.01.2011 р., №300 від 22.12.2010 р., № 74 від 01.10.2010 р. (а.с. 103-105).

Розрахунки між позивачем та ТОВ “Енергія 2010”проводились у безготівковій формі, згідно банківських виписок.

Також, судовим розглядом встановлено, що у позивача були ресурси для зберігання нафтопродуктів та розпорядження ними для ведення своєї господарської діяльності, що підтверджується договором № 1/12 від 01.12.2009 року укладеного між ВАТ “Трест Житлобуд - 1”Орендодавець та ТОВ “Торха”Орендар за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно (паливно роздавальні колонки, ємкасті) та приміщення загальною площею 22,5 кв.м. (а.с.112).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відсутність ТТН на перевезення нафтопродуктів у позивача не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, оскільки в судовому засіданні було встановлено і підтверджене наявними в матеріалах справи доказами, що договір № НР49 від 01.10.2010 року між позивачем та ТОВ "Енергія 2010" мав реальне настання.

Згідно ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання угод між позивачем та ТОВ “Енергія 2010”підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 100-111).

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, договір, укладений між позивачем та ТОВ “Енергія 2010”, виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Торха" та ТОВ “Енергія” належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Також колегія суддів вважає занеобхідне звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо виконання позивачем всіх умов для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, ТОВ “Енергія 2010”був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ “Енергія 2010”є нікчемними, з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідування.

Крім того, ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що вказаний правочин визнаний недійсним.

Дослідивши договір між позивачем та ТОВ “Енергія 2010”, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що він укладений відповідно до вимог діючого законодавства та відповідає вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України.

Сторонами за договором погоджено всі істотні умови і досягнута домовленість щодо його виконання, виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто роботи фактично були виконані та оплачені, договір між позивачем і ТОВ “Енергія 2010”мав реальний характер, а надані послуги використані в господарській діяльності позивача.

Судовим розглядом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Щодо висновку відповідача викладеному в акті перевірки від 29.04.2011 р. про встановлення порушень ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торха" з постачальником матеріалів Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010"у перевіряємому періоді, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Колегія суддів зазначає, що зміст акту перевірки від 29.04.2011 р. №1375/1800/35702051 не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торха" в частині скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 31.05.2011 року № 0000091800, документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про наявність підстав визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова щодо викладення в акті перевірки від 29.04.2011 року № 1375/1800/35702051 позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торха" висновків щодо встановлення порушень ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торха" з постачальником матеріалів Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010" код 3719153, з огляду на наступне.

Процедура складання акту перевірки врегульована “Порядоком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року.

Вищевказаним Порядком передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушеньдовідка.

Актслужбовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, за змістом вищенаведеного, право на складання акту перевірки виникає у податкового органу за наслідками її проведення, з урахуванням тих фактичних обставин, які встановлені в результаті проведення перевірки.

При цьому неправомірність дій посадових осіб щодо складання акту перевірки може бути обумовлена або відсутністю самого факту проведення перевірки за наслідками якої складено акт, або наявністю порушень процедури його складання.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, повязані зі складанням самого акту перевірки не можуть бути визнані протиправними, оскільки це технічні дії, направлені на складання службового документа та відображення в ньому фактичних данних встановлених в ході такої перевірки, і такі дії окремо не можуть порушувати права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, приймаючи до уваги, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом допущені порушення норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи по суті , колегія суддів скасовує постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова щодо викладення в акті перевірки від 29.04.2011 року № 1375/1800/35702051 позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торха" висновків щодо встановлення порушень ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торха" з постачальником матеріалів Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010" код 3719153, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197 п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі№2а-7367/11/2070 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова щодо викладення в акті перевірки від 29.04.2011 року № 1375/1800/35702051 позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торха" висновків щодо встановлення порушень ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торха" з постачальником матеріалів Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010" код 3719153.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог -відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року по справі2а-7367/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяКатунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є.