Ухвала суду № 22049432, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 1616/2а-180/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 18.08.2011р. по справі№1616/2а-180/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної м. Полтаві ради

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної м. Полтаві ради, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ленінського району м. Полтави щодо відмови здійснення перерахунку та виплати допомоги при народженні дитини, загально не менше 22,6 розмірів прожиткового мінімуму, та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно діючого законодавства, але не менше прожиткового мінімуму;

- визнати за позивачем право на отримання допомоги при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240-111 від 18 січня 2001 року у період з 24 липня 2010 року по день закінчення виплати (24 липня 2011 року);

- визнати за позивачем право на отримання допомоги по догляду дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-111 від 18 січня 2001 року у період з 6 жовтня 2010 року по день закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (24 липня 2013 року);

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ленінського району м. Полтави доплатити недоотриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року (по дату повного місяця звернення до суду) в розмірі, що складає на момент подання позову 5628,68 гривень (п'ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 68 коп.;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ленінського району м. Полтави внести зміни до рішення від 16.02.2010 про призначення позивачу державної соціальної допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якими у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» встановити розміри виплат мені: допомоги при народженні дитини, в період з липня 2010 року по липень 2011 року, в загальному розмірі 17424,60 гривні (сімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні, шістдесят копійок); допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в період з жовтня 2010 року по липень 2013 року, у розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день проведення виплати.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 18.08.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 18.08.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ст. 48 Конституції України, ст. ст. 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила сина ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130,00 грн. щомісячно.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240.

Відповідно до визначення термінів, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" суб'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.

Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За положеннями ч. 1 ст. 35 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.

Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Позивач народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що стверджується свідоцтвом про народження (а.с. 25).

Таким чином, у позивача настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення передбаченого ст. 43 та п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" від 27.12.2001 року № 1751 передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Отже, на час виникнення у позивача права на отримання допомоги існували дві норми закону, які по різному визначали компетенції певних державних органів по встановленню розміру допомоги по догляду за дитиною.

При цьому колегія суддів зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік", Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку за 2010 рік, оскільки позивачу була призначена допомога при народженні дитини відповідно до положень ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про Державний бюджет на 2010 рік", який був прийнятий пізніше Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.

За таких обставин, відповідач, здійснивши з 01.07.2010 року по 01.07.2011 року, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сімям з дітьми", в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, колегія судді зазначає наступне.

З положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 18.08.2011р. по справі№1616/2а-180/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.

Судді(підпис)

(підпис)Дюкарєва С.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.