Постанова № 22048368, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. Справа № 2а-1870/3172/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника відповідача - Сіренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від28.09.2011р. по справі№2а-1870/3172/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУК"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крук» звернулось до суду з позовом до Сумської міжрайонної податкової інспекції та Головного управління державного казначейства України в Сумській області, в якому з урахуванням уточнень просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної податкової інспекції № 0000022306 від 29.04.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 150 949 грн.,

- стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 150 950 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 856,56 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000022306 від 29 квітня 2011 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крук" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 150 949,00 грн. та визначення штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1,00 грн.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична,, 50, код ЄДРПОУ 22593940, р/р 26009110000005 в СФ АКБ "Індустріалбанк" м. Суми, МФО/337 892) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 150 949,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн. 00 коп.)

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 50, код ЄДРПОУ 22593940, р/р 26009110000005 в СФ АКБ "Індустріалбанк" м. Суми, МФО 337 892) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 856,56 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят шість грн. 56 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Сумською міжрайонною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника податкового органу, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Крук» зареєстровано 16.02.94 року виконавчим комітетом Лебединської міської ради Сумської області, ідентифікаційний код 22593940 (а.с. 9), є платником податку на додану вартість - свідоцтво № 25570737 від 16.05.2000 р. (а.с. 10), перебуває на обліку у Лебединському відділенні Сумської МДПІ (а.с. 59).

11 квітня 2011 року працівниками Сумської МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з

01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за наслідками чого складено акт № 90/23/22593940 від 11.04.2011 року (а.с. 58-63).

Згідно з висновками акту перевірки, встановлено порушення п.п. 200.1, п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого не підтверджено заявлену суму до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2011 року на суму 150 949 грн.

На підставі акту перевірки Сумською МДПІ 29 квітня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022306 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 1 місяць 2011 року у сумі 150 949 грн. та визначення штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 1,00 грн. (а.с. 111).

Як вбачається з тексту Акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість стали наступні обставини.

Одним із постачальників ТОВ «Крук» є Приватне підприємство фірма «Лагуна», м. Дніпропетровськ, яке реалізувало ТОВ «Крук» згідно умов угоди № 159 від 15.12.2010 р. кукурудзу в кількості 616120 кг на загальну суму 905 696,40 грн., ПДВ - 150 949,40 грн., на що виписано податкову накладну № 3182 від 15.12.2010 р. Станом на 01.12.2010 р. заборгованість відсутня. Фактично отримання товару підтверджено видатковою накладною. № 1512 від 15.12.10 р. кукурудза 616,120 т на суму 905696,40 грн., ПДВ 150949,40 грн. Товар оприбутковано на рах. № 280. Розрахунки проведено в безготівковій формі: банківська виписка від 15.12.10 р. на суму 905696,40 грн., ПДВ 150949,40 грн. Станом на 31.12.10 р. заборгованість відсутня. Згідно з даними комп'ютерної версії «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено: загальна сума податкового кредиту з ПДВ з ПП фірма «Лагуна» за грудень 2010 - 150,9 тис. грн. До Лівобережної МДПІ (в Індустріальному районі) надіслано запит на зустрічну звірку ПП фірма "Лагуна", код ЄДРПОУ 30224684. ІПН 302246804648 з питань правових відносин з ТОВ "Крук", код ЄДРПОУ 22593940 за період грудень 2010 року № 1449/7/23-505 від 15.03.2011 року, повторний запит -№ 1640/7/23-505 від 22.03.2011 р. Отримано відповідь від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 0962/7/23-309-499 від 31.03.2011 (вх. № 1809/7 від 01.04.11), що провести зустрічну звірку ПП фірма "Лагуна", код ЄДРПОУ 30224684, щодо взаємовідносин з ТОВ «Крук», (код ЄДРПОУ 22593940) неможливо, так як ПП фірма "Лагуна", код ЄДРПОУ 30224684, відсутнє за місцезнаходженням (м. Дніпропетровськ, проспект Миру буд. 95, кв. 66). Працівниками управління податкового контролю юридичних осіб Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська здійснено вихід за місцезнаходженням ПП фірма «Лагуна». За результатами перевірки встановлено, що підприємство за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Миру буд. 95, кв. 66, не знаходиться, про що складено акт № 326/23/30224684 від 02.02.2011 року. До ВПМ Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надано запит на встановлення місцезнаходження суб'єкту підприємницької діяльності від 02.02.2011 року за № 18. Відсутність підприємства ПП фірма «Лагуна», код ЄДРПОУ 30224684, за місцезнаходженням та неможливість підтвердити дані про придбання товару та фактично сплаченої суми ПДВ отримувачем товару та встановлення виробника реалізованої продукції (кукурудзи) позбавляє органи державної податкової служби можливості отримати документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформовано бюджетне відшкодування, а саме копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати товару, дослідити облік операцій з поставки та придбання товарів, що фактично унеможливлює визначення правомірності податкових зобов'язань ПДВ, а тим самим і визначення від'ємного значення ПДВ.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022306 від 29.04.2011 р.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з державного бюджету на користь ТОВ "Крук" відшкодування податку на додану вартість в сумі 150949 грн. та 6856,56грн. судового збору.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.6. ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. (п. 200.12., п. 200.13 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, орган державної податкової служби, здійснюючи контроль за достовірністю сум ПДВ, які підлягають відшкодуванню з державного бюджету, за наслідками перевірки зобов'язаний або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення, в якому вказати суму перевищення бюджетного відшкодування із зазначенням підстав для її вирахування або підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту № 90/23/22593940 від 11.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "КРУК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року, податковим органом зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 150949грн.

Зазначене зменшення відбулося внаслідок порушення позивачем, на думку податкового органу, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” через безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ППФ "Лагуна".

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу № 159 від 15.12.2010 р. позивачем придбано у ПП фірма «Лагуна», м. Дніпропетровськ, кукурудзу в кількості 616 т 120 кг на суму 905 696,40 грн., у т.ч. ПДВ 150 949,40 грн. (а.с. 83).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що товар на склад покупця поставляється транспортом продавця, за рахунок продавця..

Отримання товару підтверджується копіями складської квитанції на зерно № 3870 від 15.12.2010 р., виданої ВАТ Біловодський КХП, згідно з якою кукурудза 3 класу у кількості 616120 кг переоформлена від ПП фірма «Лагуна» на ТОВ «Крук» (а.с. 84), копією накладної № 15/12 від 15.12.2010 р. від ПП фірма «Лагуна» (а.с. 85).

Оплата за придбану кукурудзу здійснена позивачем на користь ПП фірма «Лагуна» у безготівковій формі у сумі 905 696,40 грн., що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою АКБ «Індустріалбанк» від 15.12.2010 р. (а.с. 87).

На виконання зазначеного договору контрагентом позивача виписана податкова накладна № 3182 від 15.12.2010 р., сума податку на додану вартість по якій включена позивачем до декларації за січень 2011 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання по спірному договору купівлі-продажу як ТОВ "КРУК" , так і ПП фірма "Лагуна" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "КРУК") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "КРУК" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ПП фірма "Лагуна", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "КРУК" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому безпідставність формування позивачем бюджетного відшкодування та податкового кредиту податковий орган обґрунтовує відомостями, отриманими від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 0962/7/23-309-499 від 31.03.2011 (вх. № 1809/7 від 01.04.11)про те, що провести зустрічну звірку ПП фірма "Лагуна", код ЄДРПОУ 30224684, щодо взаємовідносин з ТОВ «Крук» неможливо, так як ПП фірма "Лагуна" відсутнє за місцезнаходженням (м. Дніпропетровськ, проспект Миру буд. 95, кв. 66)..

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "КРУК" та ПП фірма "Лагуна" угоди, та, як наслідок, правомірність віднесення ТОВ "КРУК" сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування бюджетного відшкодування за січень 2011 року у розмірі 150949 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000022306 від 29 квітня 2011 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крук" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 150 949,00 грн. та визначення штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1,00 грн. належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1 , пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 200.1, п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування на суму 150949грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000022306 від 29 квітня 2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога визнання дій податкового органу протиправними та про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи доведеність в межах даної справи необґрунтованості зменшення позивачеві податковим органом суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2011 року на суму 150949грн., колегія суддів з урахуванням приписів ст. 200 Податкового кодексу України, також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" відшкодування податку на додану вартість в сумі 150949грн.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000022306 від 29 квітня 2011 року та стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 150 949,00 грн. суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відносно висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 6 856,56 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У відповідності до ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом (16.05.2011року) розмір судового збору та порядок його сплати було унормовано п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;

3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.

Враховуючи, що в межах даного позову ТОВ "КРУК" заявлено майнові вимоги та судом першої інстанції обґрунтовано задоволено такі майнові вимоги про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 150949грн., колегія суддів зазначає, що згідно пп. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з Державного бюджету підлягає судовий збір у розмірі 1509,49грн.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ "КРУК" підлягають судові витрати у розмірі 1509,49грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-1870/3172/11 скасувати в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крук" (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Залізнична, 50, код ЄДРПОУ 22593940, р/р 26009110000005 в СФ АКБ "Індустріалбанк" м. Суми, МФО 337 892) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1509,49 грн.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-1870/3172/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 30.01.2012 р.