Ухвала суду № 22048359, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р.Справа № 2а-11376/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі№2а-11376/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

25 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повімомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0002732305 від 20.06.2011 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2011 року позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повімомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0002732305 від 20.06.2011 р.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані умови податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, а висновки податкового органу є необгрунтованими.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначила, що внаслідок порушення позивачем ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість" та укладенням нікчемних угод здійснено безпідставне формування податквого кредиту.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження у звязку із неприбуттям до судового засідання сторні, належним чином повідомлених про чату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Агродар»

За результатами перевірки складений акт № 2216/23-05/34758433 від 03.06.2011 р., яким встановлені порушення позивачем вимог ст. 4 п.п 7.4.1., п.п. 7.4.4 п.7.4. ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 р., зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 279034 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 279034 грн.

На підставі висновків зазначеного акту, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002732305 від 20.06.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 348792,5 грн., в тому числі за основним платежем на суму 279034 грн., за штрафними санкціями на суму 69758,5 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомріності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Твердження податкового органу щодо порушення позивачем вимог закондавства грунтується на висновках про те, що у ТОВ "ТД "Агродар" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно до ч.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди мають ознаки нікчемності, вчинені ТОВ «ТД «Агродар» правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Угоди, укладені між ТОВ «ТД «Агродар» та ТОВ «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ», не спричиняють реального настання правових наслідків, а відповідно відсутні підстави формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгу до позивача.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разу якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який оставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій, або дата списання кошті з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між позивачем та ТОВ «ТД «Агродар» були укладені договори постачання № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. Відповідно до умов укладених договорів постачання № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. ТОВ «ТД «Агродар» зобов'язався поставити та надати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар -соняшник урожаю 2010 року.

Умовами постачання товару за договорами є постачання автомобільним транспортом постачальника БОІІ - ТОВ «Пересічанський МЕЗ», що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічна, вул. Центральна.

За умовами укладених договорів поставки забезпечення транспортування товару було обов'язком ТОВ «ТД «Агродар» та приймання товару здійснювалося вантажоотримувачем - ТОВ «Пересічанський МЕЗ».

Згідно з вимогами Наказу Міністерства транспорту «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.1 зварно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного зкумент.

За фактом виконання укладених угод сторонами було укладено видаткові накладні про поставку соняшника на загальну суму 1718375,56 грн., а саме: № 03/12-4 від 03.12.10 р. на суму 164547,24 грн., № 06/12-1 від 06.12.10 р. на суму 422062,20 грн., № 14/12-1 від 14.12.10 р. на суму 465096,96 грн., № 27/12-2 від 27.12.10 р. на суму 611958,34 грн., № 30/12-3 від 30.12.10 р. на суму 54710,82 грн.

Також, ТОВ «ТД «Агродар» на користь позивача видано податкові накладні на загальну суму 1718375,56 грн., в т.ч. ПДВ 286395,93 грн., а саме: № 3124 від 03.12.10 р. на суму 164547,24 грн., в т.ч. ПДВ 27424,54 грн., № 6121 від 06.12.10 р. на суму 422062,20 грн., в т.ч. ПДВ 70343,70 грн., № 14121 від 14.12.10 р. на суму 465096,96 грн., в т.ч. ПДВ 77516,16 грн., № 27122 від 27.12.10 р. на суму 611958,34 грн., в т.ч. ПДВ 101993,06 грн., № 30123 від 30.12.10 р. на суму 54710,82 грн., в т.ч. ПДВ 9118,47 грн.

Відповідно до банківських виписок, позивачем було частково сплачено за отриманий від ТОВ «ТД «Агродар» товар - соняшник за договорами № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1 -К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. та частково проведено залік зустрічних вимог за угодою від 31.12.10 р.

Отримані позивачем податкові накладні № 3124 від 03.12.10 р., № 6121 від 06.12.10 р., № 14121 від 14.12.10 р., № 27122 від 27.12.10 р., № 30123 від 30.12.10 р. не мають недоліків, які згідно з п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88) спричиняють втрату нею статусу податкової накладної.

На час видання зазначених накладних ТОВ «ТД «Агродар» було зареєстровано в органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

У подальшому придбаний у ТОВ «ТД «Агродар» товар - соняшник позивачем був використаний у власній господарській діяльності, а саме як сировину для переробку на шьницьких умовах за договором № 3122010/П від 31.12.2011 року. Факт передачі сировини підтверджується актом приймання-передачі № 01/2011.

Відповідно до наданих суду податкових накладних, видаткових накладних та документів, що підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, колегія суддів приходить висновку, що господарські операції муж ТОВ «ТД «Агродар» та позивачем мали реальний характер, та у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку вказаних податкових накладних.

Податковий кредит за грудень 2010 року за податковими накладними, отриманими від ТОВ "ТД "Агродар" був задекларований на загальну суму 175284,4 грн.

Як вбачається з матеріалів справи податкові накладні № 27122 від 27.12.10 р. та № 30123 від 30.12.10 р. були отримані у наступному звітному періоді та включені до складу податкового кредиту за інший податковий період, тому сума донарахованих податкових зобов'язань за цими податковими накладними не підтверджується належними доказами по справі.

Також, встановлено, що у грудні 2010 року позивачем надавалися послуги ТОВ «ТД «Агродар» з чищення та сушіння соняшника.

За фактом надання послуг сторонами було укладено акти наданих послуг, а саме: № 21210-5 від 02.12.10 р. на суму 32211,12 грн., № 51210-2 від 05.12.10 р. на суму 2592,89 грн., № 171210-6 від 17.12.10 р. на суму 3099,68 грн., № 291210-6 від 29.12.10 р. на суму 6271 грн.

Також, позивачем на користь ТОВ «ТД «Агродар» видано податкові накладні на загальну суму 44174,69 грн., в т.ч. ПДВ 7363,45 грн., а саме: № 2121001 від 02.12.10 р. на суму 32211,12 грн., в т.ч. ПДВ 5368,52 грн., № 5121002 від 05.12.10 р. на суму 2592,89 грн., в т.ч. ПДВ 432,15 грн., № 17121004 від 17.12.10 р. на суму 3099,68 грн., в т.ч. ПДВ 516,61 грн., № 29121007 від 29.12.10 р. на загальну суму 6271,00, в т.ч. ПДВ 1045,17 грн.

Зазначені податкові накладні були надані відповідачу для проведення перевірки, що підтверджується листом № 207 від 25.05.2011 року, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, що є додатком до декларації за грудень 2010 року та не мають недоліків, які згідно з п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88) спричиняють втрату нею статусу податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, за якими відповідач визначив порушення № 021210-5 від 12.12.10 р., № 051210-2 від 05.12.10 р., № 171210-6 від 07.12.10 р., № 291210-6 від 29.12.10 р. позивачем не складалися та не мають відношення до господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Агродар», тому не можуть бути належними доказами щодо порушення позивачем ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач має право на включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань.

Стосовно твердження відповідача щодо нікчемності вчинених правочинів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо цього недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до вимог п. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно вимог п.п. 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Також суд зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарський операцій, на підставі яких визначену суму податкового кредиту.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 3. ст. 215 Цивільного Кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2011 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року, по справі № 5023/5584/11 за позовом ТОВ "ТД Агродар" до позивача про визнання недійсними договорів у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, при цьому суд дійшов до висновку, що спірні договори, в тому числі договори № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р., № 081210/1-К від 08.12.10 р., повністю відповідають вимогам цивільного законодавства та направлені на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності.

Відповідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, укладені між позивачем та ТОВ «ТД «Агродар» правочини, а саме договори № 261110/1-К від 26.11.10 р., Хо 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р., є дійсними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із всиновками суду першої інстанції, що твердження податковго органу про порушення позивачем вимог ст. 4, п.п. 7.4.1., 7.4.4. п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. є необгрунтованими, тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002732305 від 20.06.2011 р. є протиправним, та підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. по справі№2а-11376/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяРальченко І.М.

Судді Катунов В.В. Зеленський В.В.