Ухвала суду № 22048152, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р.Справа № 2а-9648/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011р. по справі№2а-9648/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горільчаний завод -плюс"

до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Чугуївської ОДПІ від 14.12.2010 р. №0000141810/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 19.150,00грн. та нарахування штрафних (фінансових санкцій) - 9.575,00грн.

В апеляційній скарзі відповідач, Чугуївська обєднана державна податкова інспекція Харківської області, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення рішення 14.12.2010р. № 0000141810/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 19.150,00грн. та нарахування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 9.575,00 грн. було винесено відповідачем, Чугуївською ОДПІ з посиланням на акт перевірки № 1478/1810/32500414 від 25.11.2010 року.

Із змісту акту перевірки вбачається, що відповідач з посиланням на ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України дійшов висновку, що господарські взаємовідносини між ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс" та ПП «Меліта Агро»за період з 18.06.2009р. по 31.12.2009р. відбувались в межах нікчемного правочинну, первинні документи, що складені з посиланням на нікчемний правочин не можуть бути включені до податкового обліку.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ПП «Меліта Агро» (в якості продавця), в особі директора Ляхової Н.В. та ТОВ «ХЛГЗ-ПЛЮС»(в якості покупця), в особі директора Мелікбегян А.А. шляхом обміну первинними документами було вчинено правочини купівлі-продажу товару, в межах яких проведені господарські операції з поставки товару та виписані податкові накладні: № 110 від 17.09.2009р. на загальну суму 45.500,00грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 7.583,33 грн.), № 62 від 20.08.2009р. на загальну суму 30.500,02грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 5.083,34 грн.), № 250 від 09.11.2009р. на загальну суму 38.900,02грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 6.483,34грн.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними та оплачена на користь постачальника шляхом перерахування безготівкових коштів, придбані товари повністю співвідносяться з напрямом господарської діяльності позивача. Отже, відсутні підстави для висновку про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум за податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Зібрані судом першої інстанції документи, що містяться в матеріалах справи, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів (робіт, послуг) за вказаними вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання саме цими контрагентами, наявності у платника податків у спірних правовідносинах іншого інтересу, ніж отримання товарів (робіт, послуг), відповідачем не надано. Наявні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Дослідивши зміст акт перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному документі суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність лише товарно-транспортних накладних не може бути основним доказом на підтвердження нікчемності спірних правочинів та відсутності здійснення господарської діяльності платником податків, оскільки наявні у матеріалах справи первинні документи та банківські виписки свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до бухгалтерської довідки придбаний за спірними податковими накладними товар, а саме: шнеки були встановлені підприємством на лінії розливу №№ 1-6 у складі етикувальних та упакувальних машин для використання в господарській діяльності заводу.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції підтверджено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними, оплачена на користь постачальника, придбані товари повністю співвідносяться з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів, на підтвердження правомірності податкового-повідомлення рішення, відповідачем - суб'єктом владних повноважень до суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011р. по справі№2а-9648/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис) Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2012 р.