Ухвала суду № 22046734, 12.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/5154/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.

представника позивача Хорішко, О.М., Рой С.В.

представника відповідача Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 р. по справі№2а-1670/5154/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомленнярішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" (далі по тексту ПАТ «Карлівський машинобудівний завод», позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту Карлівська МДПІ), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000052301 від 25.01.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 16667,00 грн. з штрафними санкціями в сумі 8333,50 грн., всього 25000,50 грн.;

- № 0000062301 від 25.01.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 20833,00 грн. з штрафними санкціями в сумі 10416,50 грн., всього 31249,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків податкового органу в акті від 11.01.2011 року № 4/23/14311169 про результати позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Технокомплект»за період з 01.10.2007р. по 30.04.2010р., на підставі якого 25.01.2011р. податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000052301 і № 0000062301.

На думку позивача, правочин укладений між ПАТ "Карлівський машинобудівельний завод" та ТОВ "Технокомплект" в судовому порядку недійсними не визнавався, а тому податковим органом помилково зроблено висновок про недійсність такого правочину. Крім того, договірні відносини між субєктами господарювання мали місце в 2008 році, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Технокомплект" анульовано лише у 2010 році.

Позивач наполягав на незаконності і необґрунтованості прийнятих Карлівською МДПІ податкових повідомлень-рішень, у звязку з чим вони підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача підтримав доводи заперечень та, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" зареєстровано Карлівською районною державною адміністрацією, перебуває на обліку як платник податків у Карлівській МДПІ та зареєстровано платником податку на додану вартість 01.07.1997 року, про що видане свідоцтво № 100338389 (а. с. 39-41, том 1).

В період з 13.12.2010 року по 31.12.2010 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Карлівський машинобудівельний завод" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ “Технокомплект” за період з 01 жовтня 2007 року по 30 квітня 2010 року, за результатами якої складено акт № 4/23/14311169 від 11.01.2011 року (а. с. 9-23, том 1).

Відповідно до акту перевірки від 11.01.2011 року № 4/23/14311169, податковим органом встановлено порушення позивачем п. 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 20833,00 грн., в тому числі за III квартал 2008 року на 6261,00 грн., за IV квартал 2008 року на 14572,00 грн. та п. 7.4.1. п. 7.2.3, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 16667,00 грн., в тому числі за липень 2008 року - 16667,00 грн. (а. с. 22, том 1 )

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 25.01.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000052301, яким збільшено ВАТ "Карлівський машинобудівельний завод" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25000,50 грн. у тому числі за основним платежем 16667,00 грн. та за штрафними санкціями 8333,50 грн. (а. с. 7, том 1);

- № 0000062301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 31249,00 грн. у тому числі за основним платежем 20833,00 грн. та за штрафними санкціями 10416,50 грн. (а. с. 8, том 1).

В порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, позивачем подані скарги до ДПА в Полтавській області та ДПА України. Рішенням податкового органу скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а. с. 24-26, 31-34, том 1, а с. 27-30, 35-38, том 1).

Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог позивача, дійшов висновку про законність і обґрунтованість висновку податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем витрат по придбанню товару у ТОВ «Технокомплект»до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій, укладених з ТОВ «Технокомплект».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки від 11.01.2011 року № 4/23/14311169, податковим органом в ході проведеної перевірки встановлено факт наявності взаємовідносин між субєктами господарювання ПАТ «Карлівський машинобудівний завод»і ТОВ «Технокомплект»за період, що перевірявся.

За твердженням податкового органу, ТОВ «Технокомплект»за юридичною адресою місцезнаходження не знаходиться, місце його находження не встановлено, відсутні необхідні умови для здійснення господарської, економічної діяльності (відсутні технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби).

Відповідач посилається на відсутність первинних документів, які підтверджують укладання угод між позивачем та ТОВ «Технокомплект»та виконання його умов, зокрема, транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника (ТОВ «Технокомплект») до покупця (ПАТ «Карлівський машинобудівний завод»).

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 83334 грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 16667 грн.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положенням підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положенням п.п. 5.3.1 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем надано: податкову накладну № 19 від 25.06.2008 року, накладні № 19 від 03 липня 2008 року, 19/1 від 29 липня 2008 року, № 19/3 від 12 серпня 2008 року, № 19/4 від 15 серпня 2008 року, № 18/2 від 08 серпня 2008 року, № 19/5 від 15 серпня 2008 року, № 19/6 від 23 вересня 2008 року, № 19/7 від жовтня 2008 року, № 19/8 від 29 жовтня 2008 року, № 19/9 від 13 листопада 2008 року, № 19/10 від 02 грудня 2008 року, № 19/11 від 23 грудня 2008 року, рахунок № 18 від 24.06.2008 року та подорожні листи вантажного автомобіля ( а. с. 103-115, том 1).

Крім того, на підтвердження реальності правочину укладеного з ТОВ "Технокомплект", позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунок та подорожні листи вантажного автомобіля (а. с. 120-139, 141-247, том 1, а. с. 48-56, том 2).

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частин 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 3.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 (надалі Методичні рекомендації), надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які передали та прийняли товар.

Накладна № 19/1 від 29 липня 2008 року не містить підпису особи що передала товар. Накладна від 15 серпня 2008 року у рядку «по довіреності» містить відомості отримання по довіреності серія ЯПБ № 456161 від 04 вересня 2008 року, що вказує, що видача товару відбулась на 22 дні раніше ніж видано довіреність отримання товару (а. с. 105, 129, том 1).

За твердженням позивача, транспортування придбаного у ТОВ "Технокомлпект" товару здійснювалось власними силами, на підтвердження чого ПАТ «Карлівський машинобудівний завод»надані подорожні листи вантажного автомобіля.

Проте, ненадання позивачем товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно звязку їх з господарською діяльністю субєкта господарювання.

Положенням п. 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Наказ), товарно-транспортна документація це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.1, 11.5, 11.6 та 11.7 вищевказаного Наказу визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п. 13.1. вказаних Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що ненадання належних первинних бухгалтерських, облікових та податкових документів унеможливлюють підтвердження виконання умов договорів поставки, укладених між ТОВ "Технокомплект" та ПАТ “Карлівський машинобудівельний завод”, які, таким чином, не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивачем не надані договір укладений з ТОВ "Технокомплект", товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товарів придбаних у ТОВ "Технокомплект", акти приймання-передачі, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Вказані документи також не були надані і податковому органу при проведенні перевірки.

Відтак, суд першої інстанції правильно вважав, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій ПАТ “Карлівський машинобудівний завод” з ТОВ «Технокомплект» за період, що перевірявся.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем витрат по придбанню товару у ТОВ "Технокомплект" до складу валових витрат та податкового кредиту, а тому податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2011 року № 0000052301 та № 0000062301.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволені адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 07.09.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 р. по справі №2а-1670/5154/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРєзнікова С.С.

Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2012 р.