Ухвала суду № 22043468, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-5521/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.,

Ральченка І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.

представника позивача Пальчик О.О.

представника відповідача Бондаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі№2а-5521/11/2070

за позовом Підприємства об'єднання громадян "Укрпостач" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Підприємство об'єднання громадян "Укрпостач" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (далі по тексту позивач, ПОГ "Укрпостач" ВОІ "СОІУ"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000711800/0 від 11.11.10 та № 0000711800/1 від 15.12.10.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обставини, які викладені у акті перевірки № 5865/18-010/24143572 від 11.10.2010р. неправомірно кваліфіковані податковим органом, як порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач наполягав на реальності укладених угод і правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ.

На думку позивача, податковим органом рішення прийняті незаконно, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 р. адміністративний позов Підприємства об'єднання громадян "Укрпостач" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0000711800/0 від 11.11.2010 року та № 0000711800/1 від 15.12.2010 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 06.10.2010р. по 11.10.2010р. ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ПОГ "Укрпостач" ВОІ "СОІУ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "ПБК Вертикаль" за період з 01.07.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.10.2010 року № 5865/18-010/24143572 (а. с. 22-37, том 1).

В ході проведення перевірки встановлені порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість",в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період до сплати в бюджет на суму 298219,5 грн. (а. с. 36, том 1).

За результатами акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 року № 0000711800/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість 447330 грн., в тому числі: основний платіж 298220 грн., штрафні (фінансові) санкції - 149110 грн. (а. с. 19, том 1).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачем 23.11.2010р. до ДПІ у Київському районі м. Харкова подано скаргу № 059/09 (а. с. 45, том 1).

За результатами розгляду вказаної скарги податковим органом прийнято рішення від 10.12.2010р. № 27152/10/25-020, яким відмовлено у її задоволенні та податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010р. №0000711800/1 (а. с. 20, 49-53, том 1).

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачем подано до ДПА у Харківській області повторну скаргу № 067/10 від 20.12.2010р. (а. с. 54-59, том 1)

За результатами розгляду повторної скарги, ДПА у Харківській області прийнято рішення №561/10/25-103 від 10.02.11, яким відмовлено у задоволенні повторної скарги (а. с. 60-66, том 1).

Позивачем подано до ДПА України повторну скаргу №22/02/11 від 22.02.2011р. (а. с. 67-70, том 1).

За результатами розгляду повторної скарги, ДПА України прийнято рішення №7976/6/25-0115 від 27.04.11, згідно якого податковим органом залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.11.10 №0000711800/0 і рішення ДПА у Харківській області від 10.02.11 №561/10/25-103, прийняте за результатами розгляду повторної скарги, а скаргу позивача - без задоволення (а. с. 71-76, том 1).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Київському районі м. Харкова, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав, що податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, проте як позивачем документально підтверджена реальність виконання укладеної угоди, її законність і відповідність вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки від 11.10.2010 року № 5865/18-010/24143572, при співставленні податкового кредиту ПОГ "Укрпостач" ВОІ "СОІУ" в розрізі контрагентів встановлено правові відносини позивача з ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Податковий орган, посилаючись на результати проведеної ДПІ у Московському районі м. Харкова виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Проектно-будівельної компанії «Вертикаль» за період з 01.07.2008р. по 30.11.2008р., стверджує про відсутність вказаного підприємства за адресою місця реєстрації, відсутність у нього орендованих засобів обладнання, а також відсутність на балансі підприємства необхідних основних засобів та обладнання для самостійного виконання ремонтних робіт.

Крім того, за твердженням податкового органу за перевіряємий період ТОВ «ПБК «Вертикаль» мало правовідносини з субєктами господарювання, що мають ознаки сумнівності.

Відтак, податковим органом, у відповідності до положень ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зроблено висновок про нікчемність укладених угод між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Судовим розглядом встановлено, що 03.01.2008 року між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» укладено договір № 03/01/08, предметом якого є постачання вугільної продукції (а. с. 77-93, том 1).

Відповідно до умов укладеного договору ТОВ „ПБК “Вертикаль” здійснювало постачання вугільної продукції до складів, які знаходились у користуванні підприємства ПОГ „Укрпостач" ВОІ «СОІУ», а саме: склад у м. Харків, в'їзд Плодовий, № 9 (склад Баварія) (договір надання послуг №10/0 від 10.01.2008 p.), склад у м. Богодухів, вул. Привокзальна Слобідка, 72 (договір про надання послуг №01/03/07 від 28.02.2007 p., договір оренди цілісного майнового комплексу №81 від 28.11.2008 року), склад у с. Самойлівка, вул. Садова, 25 (договір оренди цілісного майнового комплексу №78 від 13.08.2008 року) (а. с. 176-187, том 1).

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надані податкові накладні, отриманні від контрагента, також позивачем надані акти прийому-передачі та видаткові накладні (а. с. 94-114, 132-175, том 1).

Факт оплати позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями (а. с. 54-114, том 3).

Придбана продукція у ТОВ «ПБК "Вертикаль" в подальшому була реалізована згідно із проведеними тендерами, укладеними договорами підприємства позивача з субєктами господарювання: Відділ освіти Печенізької РДА Харківської області; Відділ освіти Богодухівської РДА Харківської області; Обласний туберкульозний санаторій “Шарівка”; Відділ освіти Великобурлуцької РДА Харківської області; Відділ освіти Золочівської РДА Харківської області; Відділ освіти Валківської РДА Харківської області; Відділ освіти Зміївської РДА Харківської області; Відділ освіти Близнюківської РДА Харківської області; Люботинський професійний ліцей залізничнодорожного транспорту та інші. На підтвердження факту подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг) позивачем надані: копії договорів, акти приймання-передачі, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (а. с. 196-240, том 1, а. с. 1-250, том 2, а. с. 1-44, том 3).

01.06.2008 року між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» укладено договір № 055/08 підряду на виконання ремонтно-відновлювальних робіт по ремонту і відновленню вугільних складів, розташованих в смт. Нова Водолага, вул. Залізнична. Вугільні склади орендовані позивачем за договором оренди від 18.12.2007 року (а. с. 188-189, 190-194, том 1).

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем надана копія договірної ціни, акт приймання виконаних робіт № 2 за червень 2008 р. та податкова накладна №7705 від 01.07.2008р., отримана від контрагента (а. с. 194, 195, том 1).

Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 2.4 ст. 2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, платіжними дорученнями та завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від постачальника.

На час видання податкових накладних, ТОВ «ПБК «Вертикаль» було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість. Даний факт сторонами не спростовується.

Колегія суддів зазначає, що у разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, які, відповідно до ст. 61 Конституції України, мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом, є неможливим.

Правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Стосовно твердження податкового органу про нікчемність вчиненої угоди між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, як і не надано доказів про притягнення учасників правочину до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Податковим органом не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» та підтверджували висновки акту перевірки від 11.10.2010 року № 5865/18-010/24143572 про нікчемність вчинених правочинів.

Укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також відсутні інші відомості про необґрунтованість завищення позивачем у даному випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про не доведеність податковим органом обґрунтованості висновків акту перевірки, а тому вчинені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. Фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000711800/0 від 11.11.2010 року та № 0000711800/1 від 15.12.2010 року підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.06.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі№2а-5521/11/2070 за позовом Підприємства об'єднання громадян "Укрпостач" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Рєзнікова С.С.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Ральченко І.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2011 р.