Ухвала суду № 22043457, 08.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 р.Справа № 2а-13185/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Рєзнікової С.С.

Ральченка І.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Галан О.О.

представника позивача: Маслова Л.К.

представників відповідача: Шепітько Ю.Г.

Зіборова О.С.

Логвінова О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. по справі№2-а-13185/10/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Великобурлуцький сироробний завод" (далі ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області № 0000122301/0 від 26.07.2010 року та №0000122301/1 від 30.08.2010 року в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 2033711,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту виїзної планової перевірки № 488/23-05507436 від 22.04.2010 року не могли бути покладені в основу акта № 1011/23-05507436 від 26.07.2010 року, оскільки їх протиправність встановлена постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року.

На думку позивача, оспорюванні податкові повідомлення-рішення ухвалені з порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів субєкта господарювання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000122301/0 від 26.07.2010 року та № 0000122301/1 від 30.08.2010 року в частині зменшення бюджетного відшкодування у сумі 2033711 (два мільйони тридцять три тисячі сімсот одинадцять) гривень 00 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.8 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 166.

Позивач не скористався правом подачі заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ “Великобурлуцький сироробний завод”, як платник податку на додану вартість знаходиться на обліку в Вовчанській МДПІ у Харківській області (Великобурлуцьке відділення).

В період з 09.07.2010 року по 22.07.2010 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2009 року, липні 2009 року, серпні 2009 року, вересні 2009 року, жовтні 2009 року, грудні 2009 року, січні 2010 року, лютому 2010 року, березні 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1011/23-05507436 від 26.07.2010 року (а. с. 8-32, том 1).

Відповідно до акту перевірки, податковим органом зроблено висновок, про порушення позивачем, зокрема, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2010 р. у сумі 143926 грн.; пп.7.7.2 пп.7.7, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємству зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування та збільшено суму залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 143926 грн., вказана сума підлягає відображенню по рядку 26 Декларації з ПДВ в наступному податковому періоді; п. 2, п. 5, п. 6, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року №165, вимог пп.7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податковий кредит та відповідно суму бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2010 року у сумі 144436грн.; п.п 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за рахунок завищення податкового кредиту за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень та жовтень 2009 року, детальний опис яких наведено у п.3.2.2 акту виїзної планової перевірки №488/23-05507436 від 22.04.2010 року, підприємством станом на 31.12.2009 року завищено суму від"ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 декларації з ПДВ) в сумі 2033711 грн.; п. 7.7.1., пп.7.7, ст. 7 Закону України «Про на додану вартість» та Порядку заповнення податкової декларації, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року №166, в результаті чого, підприємством завищено суму бюджетного відшкодування на суму 15336грн.; п.5.6 Порядку заповнення податкової декларації, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року №166, як наслідок, підприємством занижено значення рядка 26 (залишок відємного значення, який після наступного податкового періоду (рядок 24- рядок 25) значення цього рядка переноситься до рядка податкової декларації наступного звітного періоду) на суму 7668 грн.; п. 5.8 Порядку заповнення податкової декларації, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року №166, в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування на суму 563 грн.

За результатами проведеної перевірки Вовчанською МДПІ у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122301/0 від 26.07.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2330304 грн. (а. с. 6, том 1).

Не погодившись з висновком перевірки позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0000122301/0 до Вовчанської МДПІ у Харківській області (09.08.2010 року за вих. № 614).

Рішенням Вовчанської МДПІ у Харківській області від 30.08.2010 року №2857/10/25-008 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0000122301/0, а скаргу позивача без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 року № 0000122301/1 (а. с. 7, том 1).

07.09.2010 року позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0000122301/0 та від 30.08.2010 року № 0000122301/1 до Державної податкової адміністрації у Харківській області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, проте як позивачем документально підтверджена реальність виконання укладеної угоди, її законність і відповідність вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки № 1011/23-05507436 від 26.07.2010р., відповідно до поданих ПАТ “Великобурлуцький сироробний завод” до Великобурлуцького відділення Вовчанської МДПІ у Харківській області податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року (вх. №9001921462 від 20.05.2010 року), уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 9001959123 від 31.05.2010 року) та розрахунку суми бюджетного відшкодування (вх. № 9001959111 від 31.05.2010 року) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 2803731,00 грн. Проте, за результатами перевірки встановлено розбіжності в обрахуванні залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2330304,00 грн. Отже, товариством завищено залишок відємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26) на суму 2033711 грн. (а. с. 11-12, том 1).

Висновки акту перевірки № 1011/23-05507436 від 26.07.2010р. про порушення позивачем податкового законодавства обґрунтовуються виключно пунктом 3.2.2 акту виїзної планової перевірки № 488/23-05507436 від 22.04.2010р., на підставі висновків якої відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000072301/0 та № 0000082301/0 від 13.05.2010 року.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем в судовому порядку були оскаржені податкові повідомлення-рішення № 0000072301/0 та № 0000082301/0 від 13.05.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Великобурлуцький сироробний завод” до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000072301/0 та № 0000082301/0 від 13.05.2010 року (а. а. 82-85, том 1).

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 року апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року залишено без змін (а. с. 86-88, том 1).

Враховуючи обовязковість виконання рішення суду, що набрало законної сили для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб в силу ст. 255 КАС України, на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010р., позивачем був правомірно сформований і вказаний показник відємного значення(рядок 26) в податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року без врахування результатів акту планової перевірки № 488/23-05507436 від 22.04.2010р.

За твердженням податкового органу, проведеною перевіркою (акт перевірки №488/23-05507436 від 22.04.2010р.) встановлено, що за перевіряємий період позивачем здійснені правочини з контрагентом, ПП «Агродом», що має ознаки сумнівності, в результаті чого податковий орган дійшов висновку про завищення суми податкового кредиту за рахунок віднесення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Агродом».

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до письмових доказів, поданих позивачем, правомірність віднесення ним до суми податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в ціні отриманого товару підтверджується податковими накладними, отриманими від ПП «Агродом», а також видатковими накладними. Отримані податкові і видаткові накладні виписані ПП «Агродом» на виконання умов договору поставки молока № 31/01-09, укладеному між позивачем та ПП «Агродом» 31.01.2009р. (а. с. 191, 192-211, том 1).

Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і п. 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”. Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Отже, право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договору, податкових і видаткових накладних, отриманих від постачальника.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім, як у власній господарській діяльності так і в подальшому.

На час видання податкових накладних, контрагент позивача був зареєстрований в органах державної податкової служби, мав статус платника податку на додану вартість. Даний факт сторонами не спростовується (а. с. 212-222, том 1, а. с. 45-47, том 2).

Колегія суддів вважає, що у разі невиконання контрагентом покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, враховуючи, що останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, які, відповідно до ст. 61 Конституції України, мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом, є неможливим.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих товарів (робіт, послуг) з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Податковим органом не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом та підтверджували висновки актів перевірок № 1011/23-05507436 від 26.07.2010р. та № 488/23-05507436 від 22.04.2010р.

Укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також відсутні інші відомості про необґрунтованість завищення позивачем у даному випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність податковим органом обґрунтованості висновків акту перевірки, а тому вчинені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. Фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вважав, що позивачем дотримано приписів чинного законодавства. Актом перевірки не спростовано факту виконання умов укладеного договору. Проте необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 26.07.2010 року та № 0000122301/1 від 30.08.2010 року винесено Вовчанською МДПІ у Харківській області за відсутності правових підстав для його прийняття, з огляду на що воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 27.07.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. по справі№2-а-13185/10/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Ральченко І.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2011 р.