Ухвала суду № 22042742, 07.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 р.Справа № 2а-1870/2461/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника позивача Линник В.М.

представника відповідача Фуртат В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-1870/2461/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспенерго" <Список ><Текст >

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгоспенерго" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000422301/0 та №0000412301/0 від 07.09.2010 р., №0000422301/1 та №0000412301/1 від 17.11.2010 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.06. 2011 року адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю "Сільгоспенерго" до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції від 07 вересня 2010 року № 0000412301/0 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільгоспенерго" зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 14187 грн. за основним платежем та 7093,5 грн. за штрафними санкціями, всього - 21280,5 грн., та податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2010 року № 0000422301/0 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільгоспенерго" податку на прибуток приватних підприємств в сумі 73139, 00 грн. за основним платежем та 36569, 5 грн. за штрафними санкціями, всього -109708,5 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що вимоги апеляційної скарги задововленню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Сільгоспенерго” з 06.09.2000 року зареєстроване в якості юридичної особи Роменською районною державною адміністрацією Сумської області, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, та взято на податковий облік в Роменській МДПІ (а.с.8-10).

У період, який перевірявся, ТОВ “Сільгоспенерго” було платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Посадовими особами Роменської МДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ “Сільгоспенерго” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., в ході проведення якої було складено акт №505/2301/02888939 від 19.08.2010 р. (а.с. 30-57).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412301/0 від 07.09.2010 р., яким ТОВ “Сільгоспенерго” було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 21280,5 грн., з яких: за основним платежем 14187 грн. та за штрафними санкціями 7093,5 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000422301/0 від 07.09.2010 р., яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 109708,5 грн., з яких: за основним платежем 73139 грн. та за штрафними санкціями 36569,5 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, ТОВ “Сільгоспенерго” оскаржило дані податкові повідомлення-рішення до Роменської МДПІ. Рішенням від 17.11.2010 р. про результати розгляду скарги, Роменська МДПІ залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0000412301/0 та №0000422301/0 від 07.09.2010 р., а скаргу без задоволення, та було винесено податкові повідомлення-рішення №0000412301/1 та №0000422301/1 від 17.11.2010 р.

Підставою для винесення вищезазначених рішень послугував той факт, що посадовими особами податкового органу при перевірці ТОВ “Сільгоспенерго” було зроблено висновок про безпідставне віднесення ТОВ “Сільгоспенерго”до складу валових витрат відсотків за користування кредитними коштами у сумі 1500000,00 грн., отриманими відповідно до кредитного договору від 26.07.2006 р. укладеного з УКБ “УкрСиббанк”(а.с. 197-202) з метою придбання комерційної нерухомості та витрат по оплаті комунальних послуг по вказаним нежитловим приміщенням. При цьому, на переконання посадових осіб податкового органу, придбані нежитлові приміщення частково не використовувались в господарській діяльності позивача. За аналогічних обставин відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість нарахованих на вартість комунальних послуг, повязаних з утриманням зазначених приміщень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.1.32 п.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.07.2006 р. ТОВ “Сільгоспенерго”було укладено кредитний договір №11022598000 з акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк”(а.с. 197-202), за умовами якого ТОВ “Сільгоспенерго”надано кредит у сумі 1500000,00 грн. з метою придбання комерційної нерухомості.

Згідно п.п. 1.2.2 п. 1.2 розділу 1 договору позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту. Позичальник зобовязується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на рахунок АКІБ “УкрСиббанк”.

Одержані кредитні кошти ТОВ “Сільгоспенерго”було використано на оплату нерухомого майна разом із земельними ділянками та обладнанням згідно договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ “Роменський молочний комбінат”та ТОВ “Сільгоспенерго”(а.с. 203-208), а саме:

- нежитлового приміщення площею 238,7 кв. м за адресою м. Ромни, бул. Шевченка, 29, вартістю 721110,00 грн., в тому числі ПДВ 120185,00 грн.;

- нежитлового приміщення площею 194,3 кв. м за адресою м. Ромни, вул.. Полтавська, 170, вартістю 150000,00 грн., в тому числі ПДВ 25000,00 грн.;

- нежитлового приміщення площею 131,0 кв. м за адресою м. Ромни, вул.. Карла Маркса, 121, вартістю 25000,00 грн., в тому числі ПДВ 4166,67 грн.;

- нежитлового приміщення площею 95,5 кв. м за адресою м. Ромни, вул.. Київська, 84, вартістю 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00 грн.;

- нежитлового приміщення площею 395,5 кв. м за адресою м. Ромни, площа Базарна, 1, вартістю 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ 83333,33 грн.;

- нежитлове приміщення площею 132,1 кв. м за адресою м. Ромни, вул.. Пролетарської солідарності, 45 разом з земельною ділянкою, вартістю 25000,00 грн., в тому числі ПДВ 4166,67 грн.

Отже, вказані приміщення є нежитловими та придбавалися позивачем з метою здійснення підприємницької діяльності .

На виконання умов кредитного договору ТОВ “Сільгоспенерго”щомісячно сплачувало на рахунок АКІБ “УкрСиббанк”основну суму кредиту та відсотки за користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані у ТОВ "Роменський молочний комбінат" за договорами купівлі-продажу нежитлові приміщення позивачем були використані у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами оренди, актами прийому-передачі нежитлових приміщень за договорами оренди, банківськими виписками про рух коштів, якими підтверджується сплату орендної плати за нежитлові приміщення.

Отже, матеріалами справи підтверджено використання позивачем у власній господарській діяльності нежитлових приміщень придбаних у ТОВ "Роменський молочний комбінат" за одержані у АКІБ "УкрСиббанк" кредитні кошти.

Крім того, посадовими особами Роменської МДПІ під час перевірки було враховано лише дохід, одержаний від надання придбаних приміщень в оренду. Але дохід, отриманий в результаті використання даних приміщень безпосередньо ТОВ “Сільгоспенерго”враховано не було.

Так, в результаті здійснення торгівельної діяльності ТОВ “Сільгоспенерго”у магазині “Смак”по бульвару Шевченка, 29 протягом періоду, що перевірявся, було отримано дохід у розмірі 425882,00 грн., що спростовує висновок про збитковість господарської операції по договорам придбання нежитлових приміщень. Частина вказаних нежитлових приміщень було використана позивачем як складські для зберігання товарів.

У результаті використання в господарській діяльності саме кредитних коштів, ТОВ “Сільгоспенерго”було отримано дохід у розмірі 745896,6 грн., у тому числі дохід від торгівельної діяльності 425882,00 грн., від надання приміщень в оренду 316544,2 грн., компенсації комунальних витрат по договору оренди 3470,63 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку. Отже, ТОВ “Сільгоспенерго”протягом зазначеного періоду отримувало дохід від здійснення господарської діяльності, в тому числі і від здавання нежитлових приміщень в оренду.

Таким чином, враховуючи доведеність позивачем використання ним у власній господарській діяльності нежитлових приміщень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно було віднесено до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами та витрати по оплаті комунальних послуг.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат відсотків за користування кредитними коштами, отриманими відповідно до договору, укладеного з УКБ "УкрСиббанк" та витрат за оплату комунальних послуг в зв'язку з непідтвердженням позивачем використання нежитлових приміщень у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки такі висновки відповідача спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Як вже зазначалося раніше, всі приміщення придбавалися ТОВ “Сільгоспенерго”з метою використання їх у господарській діяльності та були останнім використані у межах господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, твердження Роменської МДПІ про порушення ТОВ “Сільгоспенерго” вимог Закону України “Про податок на додану вартість” в частині віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у складі сплачених комунальних послуг за користування нежитловими приміщеннями, які не використовувались в подальшому у господарській діяльності такого платника, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження використання у власній господарській діяльності нежитлових приміщень та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту відсотків за кредитними коштами та витрат на оплату комунальних послуг, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неправомірне віднесення позивачем до валових витрат відсотків за кредитними коштами, витрат по оплаті комунальних послуг та до податкового кредиту витрат по оплаті комунальних послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-1870/2461/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2011 р.