Ухвала суду № 22042708, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-5900/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-5900/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Анкон плюс" <Список ><Текст >

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Анкон плюс" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 р. № 0001392311.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 р. адміністративний позов задововлено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 11.04.2011 року № 0001392311.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задововленні позову.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Анкон Плюс" зареєстровано Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області 15.08.2005 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 165139 та отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28182879 від 12.09.2005 року.

Фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області з 22.03.2011 року по 28.03.2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Анкон Плюс" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010 року, про що 28.03.2011 року було складено Акт перевірки № 215/2311/33651152.

На підставі зазначеного Акту, 11.04.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001392311, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 351125,00 грн. ( з них за основним платежем 280900 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 70225,00 грн.).

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення ПП "Анкон Плюс" вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 280900,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 280900 грн. у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року грунтувалися на тому, що відповідно до баз даних ДПС встановлено відсутність у контрагентів позивача ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" робітників, основних засобів та обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про відсутність реальності угод, укладених між позивачем та вказанимим контрагентами.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" було укладено договори поставки газу скрапленого.

Фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується рахунками на оплату товару, актами приймання-передачі, залізничними накладними, товаро-транспорними накладними, податковими накладними, видатковими накладними. платіжними дорученнями.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладених позивачем з ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" договорів поставки.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність договорів з тих підстав, що товар від заводу виробника одразу надходив на газонаповнювальну станцію позивача та на зберіганні у контрагентів не знаходився, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки перевезення та отримання позивачем товару підтверджується актами приймання-передачі, залізничними накладними, товаро-транспорними накладними, податковими накладними, видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, я к на підставу нікчемності спірних угод, колегія суддів вважає необгрунтованимим, оскільки фактичне виконання сторонами угод на поставку скрапленого газу підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів поставки, укладених з ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" слугував акт перевірки за висновками якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року за операціями, проведеними на підставі договорів поставки, укладених з ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріл", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "НЕО-СИНТЕЗ" за спріними договорами підтверджено матеріалами справи, а тому позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту за грудень 2010 року суми ПДВ сплачених в ціні товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи висновки відповідача про нікчемність укладених угод ґрунтувалися на тому, що ціни паливно-мастильних матеріалів, за якими позивач придбав у контрагентів ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал" товар, які на його думку є транзитерами, діяльність яких направлена на мінімізацію доходів, є вищими за відпускні ціни на паливно-мастильні матеріали виробників продукції, а тому, на думку відповідача, за одиницю виміру вартості продукції слід вважати ціну виробника.

Між тим, колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Отже, суб»єкт господарювання може реалізувати свій товар на ринку за вільною ціною, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Згідно підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону N 334/94-ВР податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Зокрема, підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону N 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Так, Законом N 334/94-ВР передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Однак, жоден з випадків, перелічених в Законі N 334/94-ВР, не підпадає під порушення, описане в акті перевірки, а саме: придбання паливно-мастильних матеріалів у юридичних осіб за цінами вище ніж у виробника.

При цьому слід зазначити, що чинні на момент здійснення господарських операцій Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України "Про податок на додану вартість" не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною вищою ніж ціна виробника на таку продукцію.

Виходячи з вищенаведеного, необґрунтованими є висновки відповідача про можливість формування позивачем податкового кредиту за операціями з вищевказаними контрагентами лише виходячи з ціни виробника такої продукції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що включення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал" до податкового кредиту є обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-5900/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. <повний текст ><Дата ><р. >