Ухвала суду № 22040151, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-9726/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

представника позивача Бугрименко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. по справі№2а-9726/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікс" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0001812306/1/63224 від 01.10.2010 р.

Державна податкова інспекція в місті Суми (далі відповідач, ДПІ в м. Суми), не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст.5 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» , що привело до невірного вирішення справи.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вислухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за березень 2010 року та правомірності визначення від'ємного значення за серпень 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення травня, червня, липня 2009 р. ,за наслідками якої складено акт №5769/23-6/32603176 від 26.07.2010 р. (а.с. 10-40).

20.08.2010 р. на підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми прийняті податкові повідомлення-рішення №0001562306/0/63223, №0001572306/0/63224 (а.с. 41-42).

За наслідками оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку, первинна скарга ТОВ “Вікс” частково задоволена, скасовано податкове повідомлення-рішення №0001562306/0/63223 повністю, а податкове повідомлення-рішення №0001572306/0/63224 від 20.08.2010 р. частково.(а. с. 49-54).

01.10.2010 року ДПІ в м. Суми прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0001812306/1/63224, яке за наслідками адміністративного оскарження залишено без змін, а скарги ТОВ « Вікс» без задоволення (а. с. 55-60).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачем правомірно до складу податкового кредиту травня 2009р. включені суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих з запізненням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту травня 2009 року включено суму ПДВ 47 2069,00 грн. по контрагентах ТОВ "Сокме ", ТОВ “Будукрінвест», ТОВ “Макон- Трейдинг», ТОВ “Фарбмастер - Суми” по податковим накладним виписаним в 2007р., 2008 роках.

З реєстру отриманих накладних вбачається, що зазначені податкові накладні були отримані позивачем в травні 2009р. та в цей же період віднесені до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість. (а.с.75-76)

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України “ Про податок на додану вартість ” визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Доводи апелянта про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими. Зазначеною нормою права передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Проте, відповідачем не доведено, що постачальники позивача відмовили йому в наданні податкових накладних, тому підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.

Відповідач по справі не заперечував проти реальності здійснених господарських операцій за податковими накладними, які заповнені своєчасно, проте отримані позивачем з запізненням..

Доводи апеляційної скарги, що документальним підтвердженням отримання податкової накладної з запізненням, є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля , колегія суддів вважає також помилковими, оскільки Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 p. N 799 (далі Порядок N 799), на який посилається відповідач, в п.1 визначає сферу дії цього Порядку щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до ст.4 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому зазначений нормативний акт не поширюється на правовідносини , що виникають між платниками податків.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п.7.5 ст. 7 Закону, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Таким чином, суд доходить висновку про додержання позивачем вимог пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зазначений закон не містить норм які б унеможливлюли віднесення податкового кредиту в рахунок зменшення податкових зобовязань в періодах, що слідують за періодом виникнення права на податковий період в межах строку давності реалізації відповідного права.

Враховуючи те, що Закон № 168/97-ВР право платника податку на формування податкового кредиту пов'язує лише з наявністю у платника податку належним чином оформленої податкової накладної, у відповідача були відсутні законні підстави обмежувати право позивача щодо формування податкового кредиту в залежності від наявності податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів підтверджує правомірність висновку суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав у відповідача для прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. по справі№2а-9726/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Сіренко О.І.

Судді<підпис >

<підпис >Русанова В.Б. Спаскін О.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2011 р.