Ухвала суду № 22039739, 08.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/6060/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2011р. по справі№2а-1670/6060/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" <Список ><Текст >

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 05 травня 2011 року № 0000252301.

Не погодившись з прийнятою постановою, Гадяцька міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 69, 70, 71, 86, 138, 159, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" зареєстровано як юридична особа Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 21 травня 1999 року (том І а.с. 30).

Позивач перебуває на податковому обліку у Гадяцькій МДПІ з 07 червня 1999 року за № 51 (том І а.с. 31), зокрема, як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13 вересня 2004 року № 23606880 серії НБ №211311 (том І а.с. 32).

В період з 08 квітня 2011 року по 14 квітня 2011 року Гадяцькою МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Транс-сервіс" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Континент Нафто трейд" та ТОВ "Технічний центр "Анкомтех" у квітні 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 18 квітня 2011 року № 403/23/30080834 (том І а.с. 24-26), у якому відображено порушення вимог пунктів 1.3 та 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість'', а саме: не підлягає на розрахунковий рахунок ПДВ на загальну суму 30080,53 грн.

За висновками перевірки, порушення податкового законодавства ТОВ "Транс-сервіс" виникло у зв'язку із відсутністю відповідей з інших ДПІ, неможливістю здійснення перевірки контрагентів позивача по ланцюгу постачання.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року № 0000252301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30080,53 грн. (том І а.с. 27).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення. Отже, податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року № 0000252301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за травень 2010 року на 30080,53 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст.1 цього ж Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі, якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Виходячи з вищезазначених норм, питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (постачальників позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно з п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з Акта перевірки від 18 квітня 2011 року № 403/23/30080834, порушення податкового законодавства ТОВ "Транс-сервіс" виникло у зв'язку із відсутністю відповідей з інших ДПІ, неможливістю здійснення перевірки контрагентів позивача по ланцюгу постачання.

Відповідачем направлено запит до Луцької ОДПІ щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Континент Нафто трейд". Луцькою ОДПІ надана довідка від 20 серпня 2010 року №534/23-3/33681103, в якій було зазначено, що підприємством реалізовано ТОВ "Транс-сервіс" пальне відповідно до податкових накладних від 01 квітня 2010 року №23021 та №31685. Сума ПДВ була включена ТОВ "Континент Нафто трейд" до податкових зобов'язань відповідного періоду, а також зазначено, що підприємство не являється виробником реалізованого товару, а придбано у підприємства ТОВ "Справа наша". Відповідачем зроблено запит до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 28 серпня 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Справа наша", який являється постачальником товару ТОВ "Континент Нафто трейд", на що отримано відповідь про те, що керівнику ТОВ "Наша справа" направлено лист про надання документального підтвердження щодо правових відносин та матеріали перевірки будуть направлені додатково, але на даний час відповідь не надійшла.

Щодо контрагента позивача -ТОВ "Технічний центр "Анкомтех", який є постачальником запчастин, відповідачем також направлялися запити до ДПІ у Києво-Святошинському районі, однак у отриманих відповідях зазначалося, що на підприємство направлено запит про надання письмових пояснень та документів по питанню правових відносин з ТОВ "Транс-сервіс", при отриманні документів матеріали будуть надіслані додатково, але на даний час відповідь не надійшла.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (контрагента позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Крім того, запити до відповідних органів державної податкової служби щодо контрагентів позивача датовані раніше акту перевірки.

Таким чином, єдиною підставою для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування ПДВ була відсутність можливості перевірки підприємств-контрагентів позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Технічний центр "Анкомтех" (Продавець) 04 січня 2010 року укладено договір купівлі-продажу №06/040110 (том І а.с. 47-49), на виконання умов якого ТОВ "Технічний центр "Анкомтех" виписано позивачу:

- податкову накладну від 29 квітня 2010 року № 279 на загальну суму 3573,89 грн., в тому числі ПДВ 595,65 грн. (том І а.с. 43); видаткову накладну від 29 квітня 2010 року №ПАТ-000273 на загальну суму 3573,89 грн., в тому числі ПДВ 595,65 грн. (том І а.с. 42); рахунок-фактуру від 29 квітня 2010 року №ПАТ-000284 на загальну суму 3573,89 грн., в тому числі ПДВ 595,65 грн. (том І а.с. 41);

- податкову накладну від 29 квітня 2010 року № 280 на загальну суму 752,14 грн., в тому числі ПДВ 125,36 грн. (том І а.с. 46); видаткову накладну від 29 квітня 2010 року №ПАТ-000274 на загальну суму 752,14 грн., в тому числі ПДВ 125,36 грн. (том І а.с. 45); рахунок-фактуру від 29 квітня 2010 року №ПАТ-000285 на загальну суму 752,14 грн., в тому числі ПДВ 125.36 грн. (том І а.с. 44).

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 27 травня 2010 року № 275 на загальну суму 7246,03 грн., в тому числі ПДВ 1207,67 грн., копія якого міститься в матеріалах справи (том І а.с. 40).

Відповідно до листа ТОВ "Технічний центр "Анкомтех" від 04 травня 2011 року №04/05 даним підприємством включено вищевказані податкові накладні до складу податкового зобов'язання в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року. Нарахована сума податкових зобов'язань сплачена в повному обсязі та в строк (том І а.с. 39).

З матеріалів справи вбачається, що придбані за договором купівлі-продажу від 04 січня 2010 року №06/040110 автозапчастини використовувалися позивачем для поточного ремонту автомобілів, на підтвердження чого останнім надано акт списання від 30 квітня 2010 року №СпТ-000487 (том І а.с. 247) та копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (том І а.с. 54-63), завірені належним чином копії довіреності від 29 квітня 2010 року №0161 на отримання ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Технічний центр "Анкомтех" по рахункам-фактури від 29 квітня 2010 року №ПАТ-000284, №ПАТ-000285 (том І а.с. 245) та копію відрядного посвідчення № 47 ОСОБА_2 (том І а.с. 246).

Також 01 січня 2010 року між ТОВ "Континент Нафто Трейд" (Продавець) та ТОВ "Транс - сервіс" (Покупець) укладено договір СК/П №171 поставки паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС (том І а.с. 79-82).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця через АЗС, що розміщені на території України, з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (ПММ), а Покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. Пунктом 4.1 договору визначено, що в ціну ПММ включено ПДВ - 20%. Оплата Покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 7 календарних днів з моменту фактичного отримання ПММ на АЗС (п. 4.4 договору).

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2010 року суми ПДВ в розмірі 29359,52 грн. позивачем надано копії:

- податкової накладної від 01 квітня 2010 року № 23021 на загальну суму 176157,12 грн., в тому числі ПДВ 29359,52 грн. (том І а.с. 74);

- видаткової накладної від 01 квітня 2010 року № 21685 на загальну суму 176157,12 грн., в тому числі ПДВ 29359,52 грн. (том І а.с. 72);

- рахунків-фактури від 02 квітня 2010 року № 12007 (том І а.с. 65), від 09 квітня 2010 року № 12965 (том І а.с. 69), від 16 квітня 2010 року № 13788, від 23 квітня 2010 року № 14817 (том І а.с. 70), від 29 квітня 2010 року №15682 (том І а.с. 65) на загальну суму 176157,12 грн., в тому числі ПДВ 29359,52 грн.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копію акту приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 01 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року, відповідно до якого ТОВ "Континент Нафто Трейд" передав, а ТОВ "Транс - сервіс" прийняв згідно договору СК/П № 171 від 01 січня 2010 року паливно-мастильні матеріали на загальну суму 176157,12 грн., в тому числі ПДВ 29359,52 грн. (том І. а.с. 73).

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 13 квітня 2010 року № 182 (том І а.с. 67), від 19 квітня 2010 року № 201 (том І а.с. 71), від 26 квітня 2010 року № 223 (том І а.с. 69), від 29 квітня 2010 року № 227 (том І а.с. 66) на загальну суму 176157,12 грн., в тому числі ПДВ 29359,52 грн.

Придбані паливно-мастильні матеріали використовувались підприємством позивача у власній господарській діяльності для заправки автомобілів, що використовуються для перевезення вантажів, на підтвердження чого позивачем надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (том І а.с. 54-63), копії документів про надання послуг в міжнародному сполученні (рахунків-фактури, заявок, міжнародних товаро-транспортних накладних СМR, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт) (том І а.с. 149-244), відомість видачі смарт-карт за водіями ТОВ "Транс-сервіс" (том II а.с. 27). виписку з наказу від 09 червня 2009 року №35 про користування смарт-картами (том II а.с. 26), копії шляхових листів за період квітень-травень 2010 року (том II а.с. 1-25).

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не були визнані недійсними, також не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договорами з урахуванням ПДВ. Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявлені свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Враховуючи вищевикладені висновки та положення Закону України “Про податок на додану вартість”, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року № 0000252301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за травень 2010 року на 30080,53 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції помилково зазначено, що податковим органом не підтверджено позивачу бюджетне відшкодування в сумі 30080,53 грн., адже це суперечить висновку Акта перевірки від 18.04.11 р., а саме сума 30080,53 грн. не підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок. Вказану суму необхідно відобразити по р. 26 декларації з податку на додану вартість - залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, з огляду на зазначене вище, відповідачем сума ПДВ в розмірі 30080,53 грн. з податкового кредиту платника не знята, проте, для бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника необхідно дослідити реальність здійснення господарської операції по ланцюгу постачальників товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки реальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачальників товару встановлена судом першої інстанції та підтверджена при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, то помилка, на яку посилається відповідач, висновків суду не змінює.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2011р. по справі№2а-1670/6060/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Пянова Я.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2011 р.