Постанова № 22039298, 07.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2012 р. Справа № 21/5007/95/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. , судді Юрчук М.І. при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.11 р. у справі № 21/5007/95/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" (м.Житомир)

про стягнення 21930,00 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2011 року у справі №21/5007/95/11 (суддя Вельмакіна Т.М.) позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства “Житомирпромспецбуд” про стягнення в сумі 21 930 грн. 00 коп. задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Бородія, 49, код 33019799) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1):1039,24грн. основного боргу; 80,32грн. пені; 22,72грн. три відсотки річних; 43,06грн. інфляційних, 11,85грн. державного мита; 12,76грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2011 року у справі №21/5007/95/11 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2011 року у справі № 21/5007/95/11 у частині відмови у стягненні 20744,66 грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ПрАТ “Житомирпромспецбуд” 15977,76 грн. основного боргу, 3907,68. Пені 156,28 грн. 3% річних та 702,94 грн. інфляційних, а всього 20744,66 грн.

В апеляційній скарзі Фізична особа підприємець ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що сторони уклали додаткову угоду до договору від 22 листопада 2010 року, в якій перелічили всі додаткові роботи та погодили, що їх вартість визначається за кошторисами, складеними позивачем. Позивач кошториси склав, виконані додаткові роботи передав відповідачу за актами прийому-передачі. Зазаначає, що відповідно до п. 3 ст. 173 ГК України сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі

його виконання, тобто, додаткова угода, акти прийому-передачі виконаних додаткових робіт та розрахунок їх вартості складено відповідно до вимог Господарського кодексу України.На думку апелянта суд першої інстанції проігнорував законні доводи позивача і відмовив у стягненні з відповідача вартості виконаних позивачем додаткових робіт. Підставою для відмови суд помилково вбачає незастосування позивачем комп'ютерної програми АВК при обрахунку вартості додаткових робіт.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року у даній справі апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 06.02.2012 року у справі №21/5007/95/11 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І.

Уповноважені представники сторін не з'явилися в судове засідання, про наявність поважних причин нез'явлення суду не повідомили. Враховуючи, що про час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином, колегія суддів вважає, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2010р. між Закритим акціонерним товариством "Житомирпромсцецбуд" (Замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець, позивач) було укладено Договір № 10-1122 (далі - Договір (а.с.1-21)), згідно якого позивач зобов'язався виконати на об'єкті відповідача монтажно-будівельні роботи по монтажу металевих конструкцій криші водоочистки в м. Бердичеві (п.1 Договору).

Як узгоджено сторонами у п. 1.7. Договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату виконаних робіт відповідно до умов даного договору.

Загальна вартість будівництва за даним Договором склала 69 647 грн. (п.3.3. Договору). Згідно умов останнього, будь-які додаткові обсяги робіт, які збільшують вартість будівництва більше суми за основним Договором, які не передбачені Договором, будуть узгоджуватися окремою Додатковою угодою і генпідрядник гарантує їх оплату (п.1.4; 1.13; 4.2).

Пунктом 3 Договору №10-1122 від 22.11.10р. передбачено, що підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт по монтажу 41500кг металоконструкцій, що підлягають оплаті згідно комп'ютерної програми АВК або "Інпроект - Випуск Кошторисів" (1.006.0521) складає відповідні Акти до підписання протягом трьох днів після виконання робіт.

Згідно п.п.3.2,4.2. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт та кошторисної вартості до договору та додаткових угод, що є невід'ємною частиною до Договору, за мінусом суми виплаченого авансу. Строк оплати - сім днів з моменту підписання Акту виконаних робіт та одержання коштів від замовника.

Основні будівельно-монтажні роботи за Договором №10-1122 були виконані в грудні 2010 року на загальну суму 58039,00грн. без врахування ПДВ і 30 грудня цього ж року було підписано акт виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи в процесі виконання будівельно-монтажних робіт в грудні 2010р. за зазначеним об'єктом, було виявлено цілий ряд недоліків, помилок і браку, які потрібно було терміново усунути, тому що в подальшому монтаж металоконструкцій даху проводити було неможливо. В ході виконанні цих робіт між відповідачем і позивачем було досягнуто домовленості щодо того, що Виконавець власними силами має усунути брак, помилки і дефекти, які були виявлені, і складає акти дефектних робіт, акти виконаних і зданих робіт, а також Додаток до Договору на додаткову оплату за вказаними роботами.

Враховуючи зазначене, 30.12.10р. сторонами було укладено Додаток №10-12/30/6 до Договору №10-11/22 від 22.11.10р. (а.с.22-23), згідно якого виконавець зобов'язується виконати додаткові роботи по монтажу металоконструкцій даху об'єкта водопостачання, водовідведення та очисні споруди в м. Бердичів, роботи, які визвані різними причинами, зв'язаними з неякісно виконаними монолітними участками і неякісним монтажем залізобетонних колон, не якісним виготовленням конструкцій та інше (а.с.22-24).

За зазначеними роботами складалися акти виконаних робіт ( в тому числі дефектні акти), які були беззаперечно підписані стороною відповідача (Генпідрядника). Так, за актами виконаних додаткових робіт - №10-10-30 доп.; №10-12-28 доп.; №12-10-29\1 доп; №10-12-21 доп; №10-12-20 доп.; №10-12-27 доп.; №11-02-16; №20-01-2011 було підписано актів на загальну суму 58 038 грн.

Матеріали справи свідчать, що за весь період будівництва було підписано актів на основні і додаткові роботи за грудень, січень і лютий 2010р.-2011р. на суму 111 076,50 грн. (сто одинадцять тисяч сімдесят шість грн.50 коп.).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень статті 11 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Статтею 509 передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення до суду позивачем вказано неналежне виконання відповідачем умов договору №10-1122 від 22.11.11р. та Додатку №10-12/30/6 від 30.12.10р. до нього (а.с.18-24)., які за своєю природою є договорами будівельного підряду.

Згідно приписів ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з приписами ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. Аналогічні положення містяться в ст. 318 ГК України.

За правилами ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У відповідності до ч.4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Так, згідно п.3 Договору №10-1122 від 22.11.10р., підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт по монтажу 41500кг металоконструкцій, що підлягають оплаті згідно комп'ютерної програми АВК або "Інпроект-Випуск Кошторисів" (1.006.0521) складає відповідні Акти до підписання протягом трьох днів після виконання робіт.

Згідно п.п.3.2,4.2. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт та кошторисної вартості до договору та додаткових угод, що є невід'ємною частиною до Договору, за мінусом суми виплаченого авансу. Строк оплати - сім днів з моменту підписання Акту виконаних робіт та одержання коштів від замовника.

При цьому за п.1.2.2 Додатку №10-12/30/6 до Договору №10-11/22 від 22.11.2010р., всі розділи договору №10-11/22 з 1 по 7 і їх пункти залишаються в силі, тобто поширюються на Додаток.

На виконання умов вказаних пунктів Договору та Додатку, сторонами були підписані наступні Акти форми КБ-2в:

- Акт №20.1.2011р. за березень 2010 року на суму 19112,00грн. (а.с.32-35) - на додаткові роботи, які були пропущені в кошторисі та по яким заборгованість відсутня;

- Акт №30 за грудень 2010 року на суму 58039,24грн. (а.с.36-39) - на основні роботи;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на суму 17948,42грн. (а.с.78-80) - на додаткові роботи, по яким, за даними позивача, існує заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, підписані сторонами Акти виконаних будівельних робіт за березень 2011 року відображають додаткові роботи, виконані позивачем у лютому 2011 року, що вбачається і з п.1.2.3 Додатку №10-12/30/6 до Договору №10-11/22 від 22.11.2010р.

Оскільки матеріалами справи підтверджено фактичне виконання робіт, передбачених договором №10-1122 від 22.11.11р. та додатковим договором, висновок про відмову у частині позовних вимог є необгрунтованим.

Посилання суду першої інстанції при відмові у задоволенні частини позовних вимог на п. 3 договору №10-1122 від 22.11.10р. апеляційний господарський суд оцінює критично, враховуючи положення частини 4 ст.882 ЦК України та ст.ст.32,24,36 ГПК України , відповідно до яких акт про виконання робіт, підписаний сторонами - замовником робіт та підрядником - є належним та допустимим доказом, яким підтверджується виконання робіт, незалежно від способу виготовлення акту: рукописно або із застосуванням інформаційних систем.

Щодо стягнення сум штрафних санкцій слід зазначити про таке.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

За правилами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що замовником оплата виконаних робіт проведена з порушенням встановлених сторонами строків здійснення розрахунків за договором, стягнення сум пені, річних та інфляційних втрат , нараховаих позивачем, підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму № 14 Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наявність підстав, встановлених статтею 104 ГПК України, для скасування рішення частково, апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу та приймає у цій частині нове рішення про задоволення позову. При цьому апеляційний суд здійснює відповідний розподіл судових витрат та стягує недоплачену скаржником суму судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104,105,109-110 ГПК України , апеляційний господарський

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.11р. у справі №21/5007/95/11 скасувати у частині відмови у задоволені позову.

Прийняти у цій частині нове рішення. У зв"язку з цим викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирремспецбуд", код 33019799, вул.Бородія,49, м. Житомир, Житомирської області , 10001 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 17017,00 грн. основного боргу, 3988,00 грн. пені, 179,00 грн. 3% річних, 746,00 грн. інфляційних втрат, 219,30 грн. витрат зоплати державного мита та 236,00 грн. витрат з оплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України 694,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

Справу №21/5007/95/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Вих.№ 01-12/3415/12