Постанова № 22039088, 13.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2012 № 32/592

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 юрист

від відповідача : ОСОБА_2 юрист

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 21.12.2011р.

у справі № 32/592

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

про стягнення 72159,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволено.

На підставі рішення підлягає стягненню з Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 60173 (шістдесят тисяч сто сімдесят три) грн. 98 коп. основного боргу, 9 307 (девять тисяч триста сім) грн. 53 коп. інфляційної складової боргу, 2678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 73 коп. трьох річних процентів, 721 (сімсот двадцять одну) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу теплову енергію провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджено в повному обсязі обставини справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за КП «Спецжитлофонд» у період з 01.11.2004 року по 01.07.2006 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.07.2006 становила 60173,38 грн., що за твердженням позивача підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу. Проте пояснення представника позивача, довідки та відомості надані АЕК «Київенерго» не можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості за постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а також фактичні обсяги спожитої теплової енергії.

Окрім того, як зазначає апелянт по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, однак висновок експерта не надав відповіді на поставлені питання та виявлено ряд розбіжностей, як між самими даними, що зазначав експерт так і даними експерта, позивача та відповідача.

З висновку експерта слідує, що КП «Спецжитлофонд» по договору постачання теплової енергії у гарячій воді на будинок №5 по вул.. Мартисяна в м. Києві у позовний період на опалення вказаного будинку при температурі повітря -22 оС для підтримання у приміщеннях температури +18 оС необхідно 1496 Гкал на суму 81413. Проте, як зазначає апелянт фактична зовнішня температура повітря в опалювальні періоди (2003-2006) була значно меншою та становила від -4,5 оС до -10,3 оС, відповідно до розрахунків експертизи на потреби опалення будинку у позовний період використано 638 Гкал.

Апелянт звертає суду увагу, щодо висновку експерта чи відповідають визначені ПАТ «Київенерго» обсяги споживання теплової енергії по договору №8292005 від 27.11.2003 за період з 01.11.2004 по 01.07.2006 з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія, було зазначено, що визначити правильність розрахунків виконаних ПАТ «Київенерго» не вбачається за можливе.

Позивач, надавши відзив на апеляційну скаргу, підтримує рішення господарського суду, вважаючи його законним та винесеним відповідно до норм процесуального та морального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи колегія встановила наступне:

27.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (електропостачальна організація) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (споживач) був укладений договір №8292005 від 27.11.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

27.11.2003 року сторонами укладено додаток №2 до договору № 8292005, відповідно до якого у пункті 9, 10, споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-3 платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору № 8292005 від 27.11.03 р у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 8292005 від 27.11.03 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 8292005 від 27.11.03 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-3, за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 8292005 від 27.11.03 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Відповідно до п. 8 додатку № 2 до договору № 8292005 від 27.11.03 р. у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 8292005 від 27.11.03 р. споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-3 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору №8292005 від 27.11.2003 року, споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Зазначений договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004 року.

В матеріалах справи є наявними облікові картки відповідача за період з листопада 2003 р. до січня 2006 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.04 р. до 01.07.06 р. становила 79489,05 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 19315,67 грн., у звязку з чим станом на 01.07.06 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 60173,38 грн.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 8292005 від 27.11.03 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 60173,38 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» суми основного боргу за договором № 8292005 від 27.11.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 60173,38 грн.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 9307,53 грн. інфляційної складової боргу та 2678,73 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 8292005 від 27.11.03 р. за період з 01.11.03 р. до 01.07.06 р.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма не звільняє боржника від відповідальності незалежно від наявності вини.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 8292005 від 27.11.03 р. станом на 01.07.06 р., то з нього, на підставі статті 625 ЦК України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з Комунального підприємства по утриманню житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» відповідно 9307,53 грн. інфляційної складової боргу та 2678,73 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 8292005 від 27.11.03 р. за період з 01.11.03 р. до 01.07.06 р.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи стосовно відсутності зобовязання оплачувати отриману теплову енергію, спростовуються наступними фактами:

П. 2.3.1. договору передбачено обовязок своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість спожитої теплової енергії, відповідно до додатку 2.

Відповідно до п. 10 додатку 2 до договору відповідач зобовязаний забезпечити надходження коштів на розрахунковий рахунок КП ГІОЦ КМДА від кінцевих споживачів (мешканців).

Аналізуючи дані норми колегія вважає, що на відповідача покладається обовязок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів до КП ГІОЦ КМДА (претензії, позови, розяснювальна робота, угоди про реструктуризацію богу та інше), тобто відповідач на підтвердження вчинення дій, покликаних забезпечити надходження коштів, повинен був надати суду докази вчинення таких дій, а не заявляти про відсутність будь-яких обовязків.

Крім того, відповідно до ст. 528 ЦК України виконання обовязку може бути покладене боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто.

В даному випадку передоручивши виконання обовязку оплати за договором на КП ГІОЦ КМДА, відповідач не змінив сторону у зобовязанні та не позбувся пояснень, визначених договором, на постачання теплової енергії, а отже має нести відповідальність, передбачену законодавством та умовами договору у разі неналежного виконання його умов.

Ч 2 ст. 528 ЦК України визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обвязку боржника іншою особою цей обовязок боржник повинен виконати сам.

Отже, якщо відповідач не зміг забезпечити виконання умов договору в частині оплати, а саме не вчинив жодних дій, які б забезпечили надходження коштів на розрахунковий рахунок КП ГІОЦ від мешканців, а отже КП ГІОЦ не перерахував кошти за спожиту теплову енергію у необхідному обсязі, відповідальність за неналежне виконання зобовязання повинен нести відповідач.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовуються вимог позивача, не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 року по справі № 32/592 залишити без змін.

Матеріали справи № 32/592 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддяТищенко А.І.

СуддіМихальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.