Постанова № 22039077, 21.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2012 № Б19/020-11/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гарник Л.Л.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників сторін:

від товариства з обмеженою відповідальністю “Авітон Агро”: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12.03.2012);

від боржника: не зявився;

розпорядник майна: арбітражний керуючий Філатов В.А.;

від приватного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”: ОСОБА_4 (довіреність від 16.05.2011 № 198)

від Регіонального відділення ФДМУ по Київській області: ОСОБА_5 (довіреність від 23.12.2011 року № 61);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю“Авітон Агро”

на ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2012

у справі №Б19/020-11/8 (суддя Скутельник П.Ф.)

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю “Авітон Агро”,

фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

доприватного підприємства “Агрофірма Данилівська”

пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2012 провадження у справі № Б19/020-11/8 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Авітон Агро” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про банкрутство приватного підприємства “Агрофірма Данилівська” припинено, припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Філатова В.А. та дію мораторію.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю “Авітон Агро” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, недоведеністю та неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники товариства з обмеженою відповідальністю “Авітон Агро”, приватного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, арбітражний керуючий Філатов В.А. підтримали апеляційну скаргу, представник Регіонального відділення ФДМУ по Київській області вирішення питання щодо задоволення апеляційної скарги чи відмови у її задоволенні залишив на розсуд суду.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі, виходив з того, що безспірні вимоги кредиторів, які дають право на порушення справи про банкрутство, у сукупності складають 253877,63 грн., що менше 300 мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції з наступи х підстав.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту Закон про банкрутство) неплатоспроможність це неспроможність субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобовязання є зобовязанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобовязань боржника не зараховується.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи,

- приватне підприємство “Агрофірма Данилівська” має борг перед товариством з обмеженою відповідальністю “Авітон Агро” згідно постійно діючого третейського суду при торгово-промисловій палаті України від 10.06.2010 року у справі №1/2010 про стягнення 102310,12 грн. основного боргу, 22508,22 грн. інфляційних витрат, 4392,66 грн. процентів річних, 10000 грн. витрат на правову допомогу, 4701,06 грн. на покриття третейських витрат, усього 143912,06 грн., а також наказу господарського суду міста Києва від 08.10.2010 року за №22/417 про примусове виконання цього рішення, після предявлення якого до виконання ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області відкрито виконавче провадження згідно постанови ВП 22663149 від 17.11.2010, за яким на дату звернення до суду борг не погашено,

- приватне підприємство “Агрофірма Данилівська” має борг перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 згідно рішення господарського суду Київської області від 20.04.2010 року у справі №20/050-10 про стягнення 84000,00 грн. основного боргу, 58800,00 грн. штрафу, 20244 грн. інфляційних втрат, 3816,96 грн. 3% річних, 1668,61 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на підставі якого видано наказ господарського суду міста Києва від 20.06.2010 про примусове виконання рішення, після предявлення якого до виконання ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області відкрито виконавче провадження, за яким на дату звернення до суду борг не погашено.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, за вищевказаним рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2010 року у справі №20/050-10 грошові вимоги одного з ініціюючих кредиторів серед іншого складаються з штрафу у розмірі 58 800 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При визначенні розміру вимог за грошовими зобовязаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобовязання (абзац сьомий статті 1 Закону) це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових зобовязань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобовязання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоровю громадян, зобовязання з виплати авторської винагороди, зобовязання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі, як це передбачено п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство".

Таким чином, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, не може являтись основним грошовим зобовязанням боржника, в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.

Зважаючи на вищенаведене, оскільки загальний розмір безспірних вимог обох ініціюючих кредиторів за виключенням штрафних санкцій (58800,00 грн.) складає 253877,63 грн., тобто є меншими ніж передбачено ч. 3 ст. 6 Закону - станом на той час 282300 грн., місцевий господарський судправомірно припинив провадження у справі відповідно до п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновку суду не спростовують.

Та обставина, що винесена у даній справі за результатами проведення підготовчого засідання ухвала від 11.04.2011 переглядалась в апеляційному та касаційному порядку , не впливає на результат вирішення розгляду даної скарги, оскільки згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011, було скасовано пункт 4 частини 1, 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 11.04.2011 у справі №Б19/020-11 в частині призначення у справі розпорядника майна Швачки Сергія Васильовича та зобовязання останнього належним чином виконувати покладені на нього повноваження, передбачені ст. 13 Закону, а також викладено п. 1 ч. 4 резолютивної частини ухвали від 11.04.2011 року в новій редакції, згідно якої введено процедуру розпорядження майна боржника та призначено у справі розпорядника майна Філатова Владислава Арнольдовича, зобовязано розпорядника майна Філатова Владислава Арнольдовича належним чином виконувати покладені на нього повноваження, які передбачені ст. 13 Закону.

Зі змісту прийнятих у даній справі постанов Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2011 вбачається що судами апеляційної та касаційної інстанцій переглянуто оскаржену ухвалу підготовчого засідання від 11.04.2011 в межах вимог заявлених скарг, тобто в частині призначення розпорядника майна боржника; в іншій частині зазначена ухвала не оскаржувалась, у звязку з чим в апеляційному та касаційному порядку не переглядалась.

При таких обставинах, аналізуючи положення чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування, оскільки скаржником не доведено неправомірність винесення оскарженої ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2012 у справі № Б19/020-11/8 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Авітон Агро” залишити без задоволення.

Справу № Б19/020-11/8 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддяГарник Л.Л.

СуддіДоманська М.Л.

Пантелієнко В.О.