Рішення № 22038720, 20.03.2012, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р.Справа № 5028/10/5/2012

Позивач: Публічне акціонерне товариство „Мегабанк”,

Місцезнаходження: вул. Артема, 30, м. Харків, 61002

Адреса для листування: пр-т Миру, 12, м. Чернігів, 14033

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14034

Відповідач: Приватне підприємство „Транс-Технологія”,

вул. Соснова, буд. 51, м. Чернігів, 14034

Предмет спору: про звернення стягнення на предмет застави та стягнення штрафних санкцій в сумі 195591,54 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_2, довіреність № 13-867/10д від 20.12.2010р., пров.юрисконсульт

третя особа на стороні позивача: не з”явився

відповідач: не з”явився

Рішення оголошується після оголошеної 27.02.2012р. та 12.03.12р. перерв на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Публічним акціонерним товариством „Мегабанк” подано позов до Приватного підприємства „Транс-Технологія” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет застави за Договором № 52-24ПВ/2008-з застави рухомого майна від 17.04.08р., укладеного між ВАТ „Мегабанк” та ПП „Транс-Технологія” (далі - Договір), а саме на транспортний засіб - автомобіль марки Renault, модель 420, 2002 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ -сідловий тягач - Е, колір - червоний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане Чернігівським ВРЕР 12.03.08р., що належить Приватному підприємству „Транс-Технологія”. Позивач просить звернути стягнення на предмет застави шляхом надання позивачу права продажу вказаного предмета застави з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям з обліку в органах Державної автомобільної інспекції. Крім того, ПАТ „Мегабанк” просить примусово вилучити у ПП „Транс-Технологія” та передати в управління ПАТ „Мегабанку” предмет застави, а також свідоцтво про державну реєстрацію та ключі від нього на період до його реалізації. Також ПАТ „Мегабанк” просить стягнути з ПП „Транс-Технологія” 75236,23грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані правом позивача, згідно приписів ст.19 Закону України „Про заставу”, ст. 589 Цивільного кодексу України, погасити заборгованість ОСОБА_1 (третя особа), яка виникла за Кредитним договором № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р., за рахунок предмета застави за Договором № 52-24ПВ/2008-з застави рухомого майна, що забезпечує виконання третьою особою зобов”язання за Кредитним договором № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р. та за будь-якими додатковими угодами до нього.

За умовами Кредитного договору № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р. ВАТ „Мегабанком” надано грошові кошти ОСОБА_1 на спожити потреби у розмірі 40000,00 дол. США, строком з 17.04.08р. до 16.04.13р., зі сплатою 13% річних.

Позивач просить стягнути з відповідача шляхом звернення на заставлене майно прострочену заборгованість за відсотками станом на 31.10.11р. в сумі 13468,25 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 107607,27 грн., штраф за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1156,66 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 9241,36 грн., штраф за несвоєчасно сплачені відсотки в сумі 438,71 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 3505,13 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення умов договору застави в сумі 75236,23 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.12р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Крім того, позивач заявив письмове клопотання про витребування з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області довідки щодо підтвердження факту реєстрації транспортного засобу - автомобіля марки Renault, модель 420, 2002 року випуску (номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - сідловий тягач - Е, колір -червоний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане Чернігівським ВРЕР 12.03.08р.), - за ПП „Транс-Технологія” станом на теперішній час, в зв”язку із неможливістю отримати цей доказ самостійно. Клопотання було задоволено ухвалою суду від 27.02.2012р.

В судовому засіданні 12.03.12р. представник позивача заявив письмове клопотання про залучення до матеріалів справи довідки Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області від 05.03.2012р. за № 8/6-158с . Судом клопотання задоволено, довідка залучена до матеріалів справи.

Відповідач, третя особа на стороні позивача в судове засідання не з”явились. Ухвали суду про відкладення розгляду справи були направлені за адресою державної реєстрації відповідача та третьої особи. Повноважних представників відповідач та третя особа на стороні позивача не направили, заяв та клопотань від відповідача та третьої особи не надійшло. Відзив на позов відповідач не надав, правом участі в судовому розгляді справи не скористався, тому суд розглядає спір за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

17 квітня 2008 року між позивачем (Банком) та ОСОБА_1 (третя особа на стороні позивача, позичальник) укладений Кредитний договір №52-24ПВ/2008, згідно якого позивач зобов”язується надати третій особі грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 40000,00 дол. США на строк з 17 квітня 2008 року до 16 квітня 2013 року (включно), на умовах, визначених цим договором, а третя особа (позичальник) зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 13,0% річних.

Відповідно до п. 1.2., 1.3.. Кредитного договору, кредит надається готівкою В перші 3 роки з дня укладення цього договору третя особа користується кредитом на умовах відновлювальної кредитної лінії, тобто: надання і повернення кредиту в указаний період здійснюється в межах ліміту заборгованості встановленого наступним чином: з 17 квітня 2008 року по 16 квітня 2011 року ліміт заборгованості встановлюється у розмірі 40000,00дол. США, 17 квітня 2011 року лінія втрачає статус відновлюваності, погашення відбувається згідно з графіком погашення, наведеному в додатку № 1 до цього договору.

13 жовтня 2008 року між банком та позичальником була укладена Додаткова угода № 1 до кредитного договору № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р., згідно якої на підставі домовленості сторін були внесені зміни до п. 1.1. Кредитного договору № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р., а саме кредитодавець зобов”язується надати надати позичальникові грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 40000,00 дол. США, на строк з 17 квітня 2008 року до 16 квітня 2013 року (включно), на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 14,5% річних.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав взяті на себе зобовязання і надав позичальнику кредит в розмірі 40000,00 дол. США (еквівалент 200994,50 грн.) на поточний рахунок третьої особи, що підтверджується належним чином завіреними копіями заяв на видачу готівки № 141_36 від 17.04.08р. і № 141_8 від 27.06.08р. та випискою з особового рахунку по кредитному договору № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р. (а.с.43, 44, 56).

Таким чином, позивачем було здійснено позичальнику кредитування на загальну суму 40000,00 дол. США (еквівалент 200994,50 грн.).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.1. Кредитного договору, позичальник зобов”язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16.00 годин 16.04.2013 року.

Згідно п. 4 Кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісяця, не пізніше двадцять п”ятого числа місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту, на рахунок нарахованих доходів кредитодавця № 22088840242058.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

ОСОБА_1 (позичальник), зобов”язання щодо повернення кредиту за Кредитним договором №52-24ПВ/2008 від 17.04.08р. належно не виконав, в зв”язку з чим в нього виникла прострочена заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова по цивільній справі № 2/2506/1511/11 від 21.03.11р. позовні вимоги ПАТ „Мегабанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р. станом на 10.06.10р. задоволені та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Мегабанк” заборгованості за кредитним договором № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р. в розмірі 46041,61 дол. США та 9082,67 грн. пені та штрафу, судові витрати в розмірі 1820,00 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 01.04.11р. 10.05.11р. Деснянським районним судом м. Чернігова на примусове виконання рішення суду видані виконавчі листи.

11 липня 2011 року старшим державним виконавцем Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Ільченком Р.О. винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова. 06 вересня 2011 року головним державним виконавцем Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дмитрієвим С.А. винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві в зв”язку з відсутністю майна у боржника на яке можливо звернути стягнення.

Відсутність судового рішення, яке не виконано реально, не припиняє договірні правовідносини, а тому позивач звернувся до господарського суду з вимогою до відповідача-майнового поручителя ( заставодавця) про звернення стягнення на заставлене майно .

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 52-24/ПВ/2008 від 17.04.08р., у відповідності до п. 2.1. Кредитного договору, між позивачем (заставодержателем) та Приватним підприємством „Транс-Технологія” (відповідачем, заставодавцем) укладено договір № 52-24ПВ/2008-з застави рухомого майна від 17.04.08р., який посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1248.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору застави, договір забезпечує виконання позичальником зобов»язання за кредитним договором № 52-24ПВ/2008 від 17.04.08р. та за будь-якими додатковими угодами, укладеними між заставодержателем та позичальником. Предметом застави є транспортний засіб - автомобіль марки Renault, модель 420, 2002 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - сідловий тягач - Е, колір - червоний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане Чернігівським ВРЕР 12.03.08р., який належить Приватному підприємству „Транс-технологія”, що підтверджується довідкою Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області від 05.03.2012р. за № 8/6-158с в матеріалах справи.

Згідно п.п. 1.3., 1.4. Договору застави, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов”язанням у повному обсязі, що буде визначений на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, а також відшкодування витрат, пов”язаних з пред”явленням вимоги за основним зобов”язанням і зверненням стягнення на предмет застави, інших витрат у разі їх виникнення. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням за основним зобов”язанням, складає 300944,93 грн. без урахування ПДВ. Згідно звіту №Т-8516 про оцінку майна, наданого 16.04.08р. ТОВ „Експертна фірма „Еталон” (сертифікат ФДМ України № 3547/05 від 26.05.05р.), загальна ринкова вартість майна становить 300944,93 грн. без уразування ПДВ. Сторони домовились, що заставна вартість предмету застави становить 300944,93 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 19 Закону України „Про заставу” передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку станом на 29.12.2011р. позичальник (ОСОБА_1) має прострочену заборгованість за відсотками (за період з 01.07.09р. по 31.10.11р.) в розмірі 13468,25 дол. США , що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 107607,27 грн.(а.с. 17, 18).

Враховуючи все вищевикладене, суд, перевіривши розрахунки позивача, вирішуючи позов в заявлених позивачем межах, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках по кредиту за кредитним Договором за рахунок заставленого майна в сумі 13468,25 дол. США , що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 107607,27 грн.

Позивач згідно умов п. 7.2. Кредитного договору, просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% від суми несвоєчасно повернутого кредиту в розмірі 1156,66 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 9241,36 грн. та штраф в розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених відсотків 438,71 дол. США що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 3505,13 грн..

Відповідно до п. 7.2. Кредитного договору, позичальник сплачує кредитодавцю штраф у наступних випадках: за невиконання прийнятих на себе зобов”язань щодо повернення кредиту згідно з графіком погашення кредиту у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого кредиту; у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів та комісійних винагород. На підставі вищезазначеного, позивачем нараховано штраф в розмірі 10% від суми несвоєчасно повернутого кредиту в розмірі 1156,66 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 9241,36 грн. та штраф в розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених відсотків 438,71 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 3505,13 грн. (а.с.17, 18).

Згідно статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються, зокрема, відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому:

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 231 Господарського кодексу України унормовано, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання саме грошових зобов'язань врегульовано спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання. Згідно з пунктами 1, 3 цього Закону, розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищезазначене, за прострочення платежу ( грошового зобов»язання) може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки національного банку України.

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу суперечить ст. 231 ГК України та спеціальному Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",.

За таких обставин, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від суми несвоєчасно повернутого кредиту в розмірі 1156,66 дол. США та штрафу в розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених відсотків 438,71 дол. США задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 25% від вартості предмета застави в сумі 75236,23 грн. за порушення відповідачем пункту 3.1.10. договору застави.

Відповідно до п. 3.1.10. Договору застави, заставодавець (відповідач) зобов”язується передати заставодержателю предмет застави у випадках, передбачених п.п. 4.2. та 5.8. договору.

Згідно п.4.2. при зверненні стягнення на предмет застави в позасудовому порядку заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення: набуття (заставодержателем) права власності на предмет застави в рахунок виконання заставодавцем основного зобов”язання; продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Зазначений пункт договору застави повністю відповідає приписам п.2 ч.1 ст.26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”

Відповідно до п. 5.7. Договору застави, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником, відповідно, умов основного зобов”язання або умов цього договору предмет застави на вимогу заставодержателя передається заставодавцем у володіння заставодержателя та стає закладом з усіма юридичними наслідками згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 7.1. Договору застави, заставодавець відшкодовує заставодержателю усі збитки та сплачує штраф у розмірі 25% від суми, вказаної у п. 4.1. Договору, у разі, зокрема, порушення пункту 3.1.10. договору ( а.с.19,20)

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався з вимогою до відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується листом № 85-04/2197 від 09.12.09р., який був отриманий відповідачем нарочно 10.12.09р. та повідомленням про порушення умов кредитного договору № 52-24/ПВ/2008 від 17.04.08р. та договору застави № 52-24ПВ/2008-з від 17.04.08р., що підтверджується листом № 85-04/2199 від 09.12.09р., який був отриманий відповідачнм нарочно 10.12.09р. (а.с. 23, 24). В листах зазначалось, що у разі невиконання вимог щодо відновлення порушених прав позивача, буде звернуто стягнення на предмет застави.

03 березня 2011 року позивач направив відповідачу вимогу щодо передачі предмета застави в заклад в зв”язку з невиконанням умов кредитного договору та договору застави, що підтверджується письмовою вимогою № 85-13/366 від 02.03.11р., яка була направлена на адресу відповідача рекомендованою поштою 03.03.11р. та отримана відповідачем 04.03.11р. згідно поштового повідомлення (а.с. 25, 26).

Вказана вимога відповідачем не виконана, тому позивач відповідно до п. 7.1. Договору застави просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 25% від вартості предмета застави в розмірі 75236,23 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 7.1. Договору застави, заставодавець відшкодовує заставодержателю усі збитки та сплачує штраф у розмірі 25% від суми, вказаної у п. 4.1. Договору, у разі, зокрема, порушення пункту 3.1.10. договору.

За таких обставин, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25% від вартості предмета застави в сумі 75236,23 грн. за порушення відповідачем пункту 3.1.10. договору застави є правомірними та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.12 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Позивачем 22.04.08р. було зареєстровано обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: приватне обтяження згідно договору застави від 17.04.08р., - що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 21).

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості (простроченої) по відсотках та штрафу шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб надання позивачу права продажу вказаного предмета застави з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям з обліку в органах Державної автомобільної інспекції, про примусове вилучення у ПП „Транс-Технологія” та передати в управління ПАТ „Мегабанку” предмет застави, а також свідоцтво про державну реєстрацію та ключі від нього на період до його реалізації.

В обґрунтування вимог позивач посилається на ст..26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та на те, що виконати рішення суду, в разі задоволення позову, без фактичної наявності заставного автомобіля у позивача, буде неможливо. Знаходження заставного автомобіля в користуванні відповідача після винесення судом рішення, може призвести до його пошкодження, втрати, знищення, вибуття з володіння. Імовірність настання такої обставини є доволі великою, оскільки транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, що в свою чергу утруднить чи навіть зробить неможливим виконання рішення суду в частині звернення стягнення на заставний автомобіль.

Згідно ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частинами 1 та 2 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивачем на виконання вимог вищезазначеного закону 18.01.12р. було зареєстроване звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави рухомого майна № 52-24 ПВ/2008-з від 17.04.08р., що підтверджується копією витягу про Реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( а.с. 22).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

Згідно приписів п.2 ч.1 ст.26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” , обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

Отже, виходячи з вищезазначених вимог чинного законодавства, вимоги позивача про стягнення заборгованості (простроченої) по відсотках шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб надання позивачу права продажу вказаного предмета застави з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям з обліку в органах Державної автомобільної інспекції, про примусове вилучення у ПП „Транс-Технологія” та передання в управління ПАТ „Мегабанку” предмету застави, а також свідоцтва про державну реєстрацію та ключів від нього на період до його реалізації є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.1 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. В даному випадку, розмір судового збору за подання майнового позову складає 3911,83 грн., тобто 2% від (15063,62х7,9898+75236,23).

Позивачем меморіальним ордером № 1396-20 від 16.01.12р. до державного бюджету було сплачено 3988,83 грн., що підтверджується довідкою Держказначейства від 18.01.12р. № 05/27/112 в матеріалах справи ( а.с.8).

Відповідно до ст.7 Закону України ”Про судовий збір” від 08.07.11р. в редакції, чинній з 01.11.2011 року, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом ( ч.1 п.1), в розмірі переплаченої суми ( ч.2). На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачу має бути повернуто 77,00 грн.. зайво сплаченого судового збору, перерахованого меморіальним ордером № 1396-20 від 16.01.12р.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 4729,78 грн.

Керуючись ст..7 Закону України ”Про судовий збір, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Стягнути з Приватного підприємства „Транс-Технологія” (14034, м. Чернігів, вул. Соснова, 51, код ЄДРПОУ 35385832, р/р 26005287826100 в ПАТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119, рахунок № 2909000243 у ПАТ „Мегабанк”, МФО 351629) прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 13468,25 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2011р.( 7,9897) становить 107607,27 грн.шляхом звернення стягнення на предмети застави за Договором № 52-24ПВ/2008-з застави рухомого майна від 17.04.08р., посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 1248 17.04.08р., а саме, на транспортний засіб автобус - автомобіль марки Renault, модель 420, 2002 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - сідловий тягач - Е, колір - червоний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане Чернігівським ВРЕР 12.03.08р. , що належить Приватному підприємству „Транс-Технологія” , з наданням Публічному акціонерному товариству „Мегабанк” права продажу предмета застави з укладанням від імені Приватного підприємства „Транс-Технологія” (код ЄДРПОУ 35385832) договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям з обліку в органах Державної автомобільної служби.

2. Передати в управління Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119, рахунок № 2909000243 у ПАТ „Мегабанк”, МФО 351629) шляхом примусового вилучення у Приватного підприємства „Транс-Технологія” (14034, м. Чернігів, вул. Соснова, 51, код ЄДРПОУ 35385832, р/р 26005287826100 в ПАТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) заставного майна на період до його реалізації, а саме: автомобіля марки Renault, модель 420, 2002 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ - сідловий тягач - Е, колір - червоний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане Чернігівським ВРЕР 12.03.08р.,що належить Приватному підприємству „Транс-Технологія”, а також свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу та ключі від нього.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Транс-технологія” (14034, м. Чернігів, вул. Соснова, 51, код ЄДРПОУ 35385832, р/р 26005287826100 в ПАТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119, рахунок № 2909000243 у ПАТ „Мегабанк”, МФО 351629) 75236,23 грн. штрафу та 4729,78 грн. судового збору.

4. В інший частині позову відмовити.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6.Повернути позивачу - Публічному акціонерному товариству „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119, рахунок № 2909000243 у ПАТ „Мегабанк”, МФО 351629) з Державного бюджету 77,00 грн. зайво сплаченого судового збору, перерахованого меморіальним ордером № 1396-20 від 16.01.12р. (оригінал меморіального ордеру знаходиться в матеріалах справи №5028/10/5/2012 господарського суду Чернігівської області).

7. Копії даного рішення направити сторонам. Після набрання рішенням законної сили надати позивачу додаткову копію, завірену підписом судді та гербовою печаткою суду для надання органам Державної казначейської служби.

Суддя І.Г.Мурашко

20.03.12