Рішення № 22038400, 21.02.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року                                        Справа № 08/5026/212/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача           товариства з обмеженою відповідальністю ”Маргунас-Україна”

до

відповідача закритого акціонерного товариства ”Черкаський агротепличний

комбінат”

про                     стягнення 112815,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю ”Маргунас-Україна” звернулось до суду з позовом про стягнення із закритого акціонерного товариства ”Черкаський агротепличний комбінат” 112815,44 грн., у тому числі: 105690,50 грн. основного боргу, 5969,54 грн. пені, 1 155,40 грн. 3% річних згідно договору поставки №1008-1 від 10.08.2011, та відшкодування судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджено відповідним поштовим повідомленням (а. с. 25).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, оскільки неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання, підтримувати позов чи заперечувати проти нього є правом сторони, а не обов’язком.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

10.08.2011 між ТОВ ”Маргунас-Україна” (надалі –постачальник, позивач у справі) та ЗАТ ”Черкаський агротепличний комбінат” (надалі –покупець, відповідач у справі) було укладено договір №1008-1 (далі –договір), предметом якого є поставка постачальником та отримання і оплата покупцем хімічної продукції (далі –товар).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що загальна вартість товару складається із загальних сум товару, вказаних у видаткових накладних, яку покупець оплачує товар протягом 30 календарних днів з моменту його поставки (п. 5.2 договору).

Крім того, у випадку прострочення оплати за поставлений товар понад строк, визначений у п. 5.2 цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 7.2 договору).

На виконання умов вказаного договору згідно видаткової накладної №1208-9 від 12.08.2011 на суму 50350,30 грн. та згідно видаткової накладної №0209-9 від 02.09.2011 на суму 55340,20 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 105690,50 грн.

Відповідач свої зобов‘язання у встановлений договором строк не виконав, за ним рахується заборгованість перед позивачем у сумі 105690,50 грн.

Позивачем відповідачу було направлено претензію б/д із вимогою погасити наявну заборгованість, останній надав гарантійний лист №552 від 25.11.2011 у якому борг у сумі 105690,00 грн. визнав повністю.

Оскільки заборгованість відповідачем погашено не було позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення заборгованість у сумі 105690,50 грн., 5969,54 грн. –пені, 1155,40 грн. –3% річних.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Статтями 173, 174 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №1008-1 від 10.08.2011, зміст якого відповідає положенням ст.712 ЦК України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Належне виконання договірних зобов‘язань щодо поставки товару позивачем підтверджено видатковими накладними №1208-9 від 12.08.2011 на суму 50350,30 грн. та №0209-9 від 02.09.2011 на суму 55340,20 грн., факт прийняття товару відповідачем –довіреностями серії ААГ №436536 від 11.08.2011 та серії ААГ №436539 від 31.08.2011, виписаними на ім‘я ОСОБА_2. Копії вказаних документів містяться у матеріалах справи (а. с. 16-20).

Згідно положень п. 3.5 договору, датою отримання товару відповідачем по видатковій накладній №1208-9 є 12.08.2011, по видатковій накладній №0209-9 - 02.09.2011.

Відповідач свої зобов‘язання по договору належним чином не виконав, отриманий товар у встановлений договором строк –протягом 30 календарних днів з моменту його поставки - не оплатив, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 105690,50 грн. Наявність та розмір боргу відповідач не заперечив.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання його зобов‘язань перед позивачем щодо оплати товару позовна вимога про стягнення 105690,50 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов’язань, передбачена пунктом 7.2 Договору, відповідно до якого у випадку прострочення оплати за поставлений товар понад строк, визначений у п. 5.2 цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

На підставі вказаних положень, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ по накладній №1208-9 від 12.08.2011 за період з 10.09.2011 по 31.01.2012 у сумі 3 078,96 грн., по накладній №0209-9 від 02.09.2011 за період з 01.10.2011 по 31.01.2012 у сумі 2890,58 грн., а всього у сумі 5969,54 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно, прострочення виконання грошового зобов‘язання (з огляду на п. 5.2 договору щодо відстрочки сплати вартості товару на 30 днів з дня поставки), починається на 31-й день після дня, коли товар було прийнято покупцем.

Виходячи з вищевикладеного, періодами за які необхідно нараховувати пеню є: по накладній №1208-9 від 12.08.2011 –з 12.09.2011 по 31.01.2012, розмір пені складатиме 3036,19 грн.; по накладній №0209-9 від 02.09.2011 –з 03.10.2011 по 31.01.2012, розмір пені складатиме 2843,58 грн., загальна сума пені, яка є обґрунтованою та такою що підлягає до стягнення складає 5879,77 грн.

У задоволення решти вимоги про стягнення пені належить відмовити через її необґрунтованість.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 595,93 грн. 3%річних по накладній №1208-9 від 12.08.2011 та 559,47 грн. 3%річних по накладній №0209-9 від 02.09.2011, а всього 1 155,40 грн. При цьому, річні позивачем вирахувано за ті ж періоди, що й пеню, виходячи з чого, суд вважає, що вимоги про стягнення 3% річних належить задовольнити частково та стягнути із відповідача 587,65 грн. 3% річних по накладній №1208-9 від 12.08.2011 та 550,37 грн. 3% річних по накладній №0209-9 від 02.09.2011, а всього 1138,02 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень за допомогою доказів.

Відповідачем всупереч положенням ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку за поставлений товар, тому суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 105690,50 грн. заборгованості, 5879,77 грн. пені та 1138,02 грн. 3% річних.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, підлягає до стягнення 2254,16 грн. судового збору.

          Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з закритого акціонерного товариства ”Черкаський агротепличний комбінат” (19601, вул. Геронимівська, 1, с. Геронимівка, Черкаський р-н, Черкаська обл., код 31448762) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Маргунас-Україна” (61017, м. Харків, вул. Котлова, 168, код 34858592) –105690,50 грн. заборгованості, 5879,77 грн. пені, 1138,02 грн. 3% річних та 2254,16 грн. судового збору.

          Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко

Повний текст рішення підписано 22.02.2012