Рішення № 22038399, 20.02.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 рокуСправа № 08/5026/98/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю ”Технік Енерджі”

до відповідача приватного сільськогосподарського підприємства ”Веселий

Хутір”

про стягнення 138680,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Технік Енерджі” звернулося до суду із позовом до приватного сільськогосподарського підприємства ”Веселий Хутір” про стягнення 138680,14 грн., у тому числі: 110540,71 грн. основного боргу, 2018,50 грн. пені, 22108,14 грн. штрафу, 3902,25 грн. 30 % річних та 110,54 грн. інфляційних втрат згідно договору купівлі-продажу №13-03-2011ЛБ від 22.03.2011.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання повторно не направив, хоча був двічі належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджено відповідними відмітками канцелярії суду на ухвалах про їх направлення рекомендованими листами на адресу відповідача з ЄДР.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, оскільки неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання, підтримувати позов чи заперечувати проти нього є правом сторони, а не обовязком.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

22.03.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю ”Технік Енерджі” (продавцем позивач у справі), у особі директора Лубенської філії ТОВ «Технік Енерджі»ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, що складена на підставі протоколу №5 від 18.03.2010, та приватним сільськогосподарським підприємством ”Веселий Хутір” (покупцем відповідач у справі), у особі директора Батир М.М., який діє на підставі статуту, було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №13-03-2011ЛБ (далі договір) (а. с. 11-14), що визначає умови купівлі-продажу насіння (товару).

Асортимент товару, його кількість та ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невідємною частиною (п. 2.1 договору).

Додатком №1 від 22.03.2011 до договору його сторони визначили у якості товару насіння соняшнику Римі, у кількості 75 кг, загальною вартістю 86076,00 грн.

Додатком №2 від 05.04.2011 до договору насіння соняшнику Тіса, у кількості 61 кг, загальною вартістю 55423,38 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках, що є невідємною частиною цього договору.

Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця у національній валюті наступним чином: 10% вартості товару у строк до 01.04.2011 та 90% вартості товару у строк до 01.11.2011 (п. п. 5.2, 5.3 договору).

Відповідальність за порушення умов договору передбачена розділом 8 договору. Так, за прострочення виконання зобовязання покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п. 8.2 договору); у випадку порушення умов оплати вартості товару покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п. 8.4 договору); у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця покупець сплачує на користь останнього 30% річних (п. 8.6 договору).

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обовязків по договору (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору згідно видаткової накладної №ЛБ/16-0018 від 05.04.2011 позивач поставив відповідачу насіння соняшнику Римі, у кількості 75 кг загальною вартістю 86076,00 грн., видаткової накладної №ЛБ/16-0024 від 22.04.2011 про поставку насіння соняшнику Тіса, у кількості 41 кг загальною вартістю 37 251,78 грн., згідно довіреностей №174 від 04.05.2011 та №183 від 21.04.2011.

Відповідач свої зобовязання по договору належним чином не виконав, отриманий товар оплатив лише частково у сумі 12787,07 грн., за ним рахується заборгованість перед позивачем у сумі 110540,71 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Крім того, відповідно до умов договору позивач за неналежне виконання його умов нарахував відповідачу 2018,50 грн. пені, 22108,14 грн. штрафу, 3902,25 грн. 30 % річних та 110,54 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути разом із заборгованістю.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Статтями 173, 174 ГК України встановлено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу №13-03-2011ЛБ від 22.03.2011, зміст якого відповідає положенням Глави 54 та, зокрема, статті 655 Цивільного кодексу України відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання зобовязань у частині поставки товару позивачем підтверджено накладними №ЛБ/16-0018 від 05.04.2011, відповідно до якої позивач поставив відповідачу насіння соняшнику Римі, у кількості 75 кг загальною вартістю 86076,00 грн., та №ЛБ/16-0024 від 22.04.2011 насіння соняшнику Тіса, у кількості 41 кг загальною вартістю 37 251,78 грн. (а. с. 15, 17), та довіреностями №174 від 04.05.2011 та №183 від 21.04.2011 на отримання вказаного товару (а. с. 16, 18).

Відповідач свої зобовязання по договору належним чином не виконав, отриманий товар оплатив лише частково у сумі 12787,07 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.04.2011 (а. с. 19), таким чином, за ним рахується заборгованість перед позивачем у сумі 110540,71 грн.

Обовязки відповідача щодо оплати товару та строку її проведення передбачені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору, кінцевий строк проведення розрахунків до 01.11.2011.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання його зобовязань перед позивачем щодо оплати товару позовна вимога про стягнення 110540,71 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 8.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобовязання у сумі 2018,50 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, та відповідно до п. 8.4 договору штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару у сумі 22108,14 грн., позовні вимоги про стягнення яких є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного та п. 8.6 договору, відповідно до якого у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця покупець сплачує на користь останнього 30% річних, вимоги позивача про стягнення 30% річних у розмірі 3 902,25 грн. та 110,54 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень за допомогою доказів.

Відповідачем всупереч положенням ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку за поставлений товар, тому суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 110540,71 грн. заборгованості, 2018,50 грн. пені, 22108,14 грн. штрафу, 3 902,25 грн. 30% річних та 110,54 грн. інфляційних втрат.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2773,60 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства ”Веселий Хутір” (19923, вул. Радгоспна, 13, с. Веселий Хутір, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., код 32402645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Технік Енерджі” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код 35076670) 110540,71 грн. основного боргу, 2018,50 грн. пені, 22108,14 грн. штрафу, 3 902,25 грн. 30% річних, 110,54 грн. інфляційних втрат та 2773,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко

Повний текст рішення підписано 21.02.2012