Рішення № 22038349, 19.03.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р.Справа № 14/5025/277/12

За позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов", Полтавська область, м. Кременчук

до приватного підприємства "Маршал Плюс", с. Маниківці, Деражнянський район, Хмельницька область

про стягнення 13 764, 76 грн.

Суддя Гладюк Ю.В.

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

Відповідача: не зявився

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через неналежне виконання договору від 18 червня 2010 року на суму 13764, 76 грн., з яких: 13080, 84 грн. основний борг, 529, 28 грн. пеня, 52, 28 грн. - інфляційні, 102, 35 грн. - 3 % річних.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати товарів в обумовлені строки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Повідомлений належним чином відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив.

Повідомляючи відповідача про розгляд справи у суді, йому направлено ухвалу про порушення провадження у справі за адресою, вказаною у позові, яка згідно довідки ЄДРПОУ є його реєстраційною адресою. Повідомлення про вручення зазначеної кореспонденції наявне в матеріалах справи. Належність повідомлення в такий спосіб підтверджується правовою позицією, викладеною у п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, де вказано, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною) і не повернутою підприємством звязку, або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглядом матеріалів встановлено.

18 червня 2010 року між сторонами укладено договір № 53 згідно якого постачальник (позивач), в порядку та на умовах, визначених цим договором зобовязується передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець, в порядку та на умовах, визначених цим договором зобовязується прийняти й своєчасно оплатити вартість товару.

Під товаром у цьому договорі розуміється кондитерські вироби в асортименті (п. 1.2.). Термін оплати за товар: 21 календарний день з моменту замовлення покупцем товару, але у будь якому разі не пізніше 21 календарних днів з моменту поставки постачальником товару покупцю (п. 1.8.).

Відповідно до п. 2.1. товар вважається поставленим з моменту надходження його на склад покупця та прийняття покупцем за накладними чи іншими товарно транспортними документами.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 7.1). Згідно п. 7.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1. договору та закінчується 12 січня 2011 року.

До вказаного договору сторони погодили протокол розбіжностей відповідно до якого умови основного договору щодо строків виконання, порядку оплати та відповідальності викладено в новій редакції, а зокрема: п. 1.8. термін оплати за товар: 21 календарний день з моменту одержання покупцем товару; п. 4.1. у випадку порушення зобовязання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в України законодавством; п. 4.1.1. порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору; п. 4.3. в разі, коли покупець не сплачує постачальнику вартість поставленого ним товару протягом строку, визначеного у п. 1.8. договору, постачальник має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку та вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення виконання зобовязання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір і протокол розбіжностей підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Факти поставок позивачем товару відповідачу 13 жовтня 2011 року на суму 6425, 91 грн. та 24 листопада 2011 року на суму 7880, 85 грн. підтверджуються поданими до позовних матеріалів копіями видаткової накладної № ВКФ 001677 та рахунку фактура № ВКФ 002716 та податкової накладної від 13 жовтня 2011 року (на суму 6425, 91 грн.), видаткової накладної № ВКФ 001954, рахунку фактура № ВКФ - 002991 та податкової накладної від 24 листопада 2011 року (на суму 7880, 85 грн.). Зокрема зазначені видаткові накладні містять підписи відвантажувача позивача та отримувача відповідача та скріплені їх печатками.

Згідно наявної в справі виписки з банку по рахунку відповідача, останній здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 1225, 91 грн. Відсутність оплати товару в повному обсязі призвело до виникнення заборгованості на суму 13080, 84 грн. Така ж сума боргу погоджена сторонами актом звірки розрахунків (підписаного обома сторонами), копію якого додано до справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарських договорів, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковий для виконання сторонами.

Уклавши договір № 53 та протокол розбіжностей (за змістом ч. 6 ст. 181 ГК України у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, такий протокол, за підписом обох сторін є погодженими умовами договору) до нього сторони визначили умови, що є обовязкові для них.

Відповідно до п. 1.8. ( в новій редакції) термін оплати за поставлений товар настає на протязі 21 календарного дня з моменту одержання товару покупцем. Отримання товару покупцем, згідно наданих видаткових накладних здійснено 24 листопада та 13 жовтня 2011 року. Таким чином, строк оплати настав 16 грудня та 4 листопада 2011 року. Докази оплати (в повному обсязі) у справі відсутні.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позов, в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що пеня є договірною неустойкою, а її нарахування передбачено договором (п. 4.3. протоколу розбіжностей), вимоги про її стягнення також обґрунтовані. Розмір пені підтверджується наданим розрахунком.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вказаної норми, з урахуванням документального підтвердження наявності заборгованості на час звернення з позовом до суду, вимоги про стягнення інфляційних є також обгрунтованими та підлягають задоволенню. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком.

За таких обставин, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Маршал Плюс” (вул. Жовтнева, 13, с. Маниківці, Деражнянський район, Хмельницька область, р/р 26003011007301 у ПАТ Альфа банк, МФО 300346, ЄДРПОУ 36404500) на користь приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Суворов" (Полтавська область, м. Кременчук, пров. Твардовського, 5, р/р 260072744 в КФ ПАТ „Полтава банк”, м. Кременчук, МФО 331423, ЄДРПОУ 35779247) - 13080, 84 грн. основного боргу, 529, 28 грн. пені, 52, 28 грн. - інфляційних, 102, 35 грн. - 3 % річних, а також 1609, 50 грн. судового збору.

Видати наказ.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (реком з повідомл за заявою: Полтавська область, м. Кременчук, пров. Твардовського, 5)

3 - відповідачу (реком з повідом: Хмельницька область, Деражнянський район, с. Маниківці, вул. Жовтнева, 13).